Це, в свою чергу, має обумовити встановлення абсолютної відповідальності цих органів за зволікання в реалізації вимог зако-нодавства та порушення відповідних суб'єктивних прав громадян України, включаючи й компенсацію відповідної шкоди (моральної та матеріальної), що заподіюється внаслідок невиконання функціональної діяльності відповідними структурами.

Глава 4

Правовий режим зон

надзвичайних екологічних

ситуацій та гарантії прав потерпілих громадян

Питання до теми:

1. Поняття зон надзвичайних екологічних ситуацій та його юри-дичне значення.

2. Підстави, порядок оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації та її правовий режим.

3. Особливості правового режиму зон, встановлених на радіоак-тивне забруднених територіях.

4. Правовий статус і соціальний захист громадян, які постраж-дали від надзвичайних екологічних ситуацій.

§ 1. Поняття зон надзвичайних екологічних ситуацій та його юридичне значення

Згідно із Законом України від 13 липня 2000 р. «Про зону над-звичайної екологічної ситуації»1 зона надзвичайної екологічної си-туації — це окрема місцевість України, на якій виникла надзвичай-на екологічна ситуація.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону надзвичайна екологічна ситу-ація — це надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави. Під негативними змінами в навколишньому природному середо-вищі розуміється втрата, виснаження чи знищення окремих при-родних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або ви-ключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.

Законодавство про зону надзвичайної екологічної ситуації ба-зується на Конституції України і складається із законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про правовий режим надзвичайно-го стану», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» та інших законів, а також прийнятих відповідно до них підзаконних норма-тивно-правових актів.

Визначення зон надзвичайних екологічних ситуацій міститься в законодавстві України. Так, згідно зі ст. 65 Закону України «Про

охорону навколишнього природного середовища» рішенням Вер-ховної Ради України окремі території держави можуть оголошува-тись зонами екологічної катастрофи, зонами підвищеної еко-логічної небезпеки чи відноситись до інших категорій зон надзви-чайних екологічних ситуацій.

Зонами екологічної катастрофи оголошуються території, де внаслідок діяльності людини чи руйнівного впливу стихійних сил природи виникли стійкі або необоротні негативні зміни в навко-лишньому природному середовищі, що призвели до неможли-вості проживання на них населення і ведення господарської діяльності.

Зонами підвищеної екологічної небезпеки оголошуються території, де внаслідок діяльності людини або руйнівного впливу стихійних сил природи в навколишньому природному середовищі на трива-лий час виникли негативні зміни, що ставлять під загрозу здоров'я людини, збереження природних об'єктів і обмежують ведення гос-подарської діяльності.

До інших категорій зон надзвичайних екологічних ситуацій прийнято, зокрема, відносити зони екологічного лиха.

Зонами екологічного лиха оголошуються території, де в результаті господарської чи іншої діяльності відбулися глибокі необоротні не-гативні зміни в навколишньому природному середовищі, що загро-жують здоров'ю населення, стану природних екологічних систем, генетичних фондів рослинного і тваринного світу.

Зони екологічного лиха і зони надзвичайних екологічних ситу-ацій — явища одного порядку. І ті й інші входять до категорії еко-логічних катастроф1, які становлять собою стрибкоподібні зміни, що виникають як раптова відповідь системи на повільні (плавні) зміни зовнішніх умов2. У рамках теорії усталеності під екологічною катастрофою розуміється перехід з одного квазіусталеного стану до іншого.

Прийнято вважати, що зони надзвичайних екологічних ситуацій відрізняються від зон екологічного лиха за швидкістю переходу: у першому випадку зміни відбуваються швидше, у другому — повільніше; перші — переважно техногенні, а другі — мають при-родне або антропогенно-природне походження. Однак ці відмінності не є принциповими. Відомі зони екологічного лиха, в яких зміни відбувалися швидко і мали техногенне походження (на-приклад, в результаті аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р. — про-тягом кількох днів). Є також зони екологічного лиха, які формува-лися протягом багатьох років і мають антропогенно-природне по-ходження.

Однак існує думка, що з правової точки зору виділення зон над-звичайних ситуацій, окрім зон екологічного лиха, є непра-вомірним1.

Крім того, існують певні труднощі в ідентифікації зон еко-логічного лиха в природних, з одного боку, і в міських та індустріальних системах, з іншого. На думку окремих учених, не-обхідно застосовувати різну термінологію при кваліфікації зон крайнього неблагополуччя в природних системах, де вони розгля-даються біоцентрично, та в міських й індустріальних, де підхід до їх виділення антропоцентричний.

Визначення зон екологічного неблагополуччя в природних сис-темах ієрархічне, ідентифікації допомагає виділення різних рівнів екологічного неблагополуччя2.

Зона екологічного лиха — територія з повною втратою продук-тивності відновлювальних ресурсів, необоротним порушенням еко-систем, де проживання населення неможливе. Територія повністю виключається з господарського використання і вимагає докорінно-го поліпшення і реабілітації.

Зони екологічної кризи — територія з сильним (різким) знижен-ням продуктивності і втратою усталеності, важко зворотними по-рушеннями екосистеми, що загрожують здоров'ю місцевого насе-лення і передбачають лише вибіркове їх господарське використан-ня і планування глибокого покращання.

Зона екологічного ризику — територія з помітним зниженням продуктивності і усталеності екосистем, максимумом не-стабільності, що веде в подальшому до спонтанної деградації еко-систем, але ще з оборотним поліпшенням, що передбачають ско-рочення господарського використання і планування поверхового покращання.

Визначення зон екологічного неблагополуччя в міських й індустріальних системах складніше і менш розроблене. Правомірно го-ворити в них про зони високого і дуже високого екологічного ризику.

Зони дуже високого екологічного ризику — населені й індустріальні системи та прилеглі до них території, де в результаті господарської чи іншої діяльності людини відбулися глибокі й