1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 8. — Ст. 54.

§ 3. Екологічний ризик в системі правовідносин екологічної безпеки

Сучасний стан розвитку екологічних правовідносин характери-зується значним поглибленням та розширенням мережі правових зв'язків суб'єктів, у процесі яких реалізуються різні види еко-логічно небезпечної діяльності, що відзначаються підвищеним еко-логічним ризиком. Цю сферу правовідносин та норм, які регулю-ються в еколого-правовій літературі, справедливо віднесено до пра-ва екологічної безпеки, яке розглядається на рівні об'єктивних та суб'єктивних категорій.

Зазначу однак, що юридична природа цих правовідносин ще не досліджена повною мірою, що в свою чергу потребує поглиблено-го аналізу їх системостворюючих умов та чинників, зокрема з'ясу-вання питань щодо підстав та умов їх виникнення, зміни і припи-нення, формування правосуб'єктності та особливостей її реалізації, місця, ролі у цьому процесі екологічного ризику, який супровод-жує екологічно небезпечну діяльність.

Відомо, що створення системи екологічної безпеки є зворотною реакцією держави і суспільства на упередження прояву екологічно-го ризику багатогранних видів небезпечної діяльності чи природної стихії, оскільки об'єктом такої діяльності є природні або ж штучно створені властивості різних речовин та елементів навколишнього матеріального та природного світу, яким притаманні різні рівні не-безпеки й загрози для існування людини та якісного стану довкілля.

Практичне забезпечення екологічної безпеки значною мірою ускладнюється через неоднозначність розуміння цього поняття на рівні нормативно-правового регулювання, доктринальних підходів та реального застосування чинного законодавства. За-кладена у ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» модель екологічної безпеки як фізич-ного стану довкілля призводить до хибного висновку, що за ра-хунок природних процесів саморегуляції, відновлення можливо уникнути природного екологічного ризику, а тому основну ува-гу потрібно зосередити виключно на регулюванні техногенного (антропогенного) впливу на стан довкілля, життя і здоров'я лю-дини. Реалізація норм зазначеного Закону спростувала ці «голо-воломні судження» і продукує систему оцінки екологічної безпе-ки як складової національної і транснаціональної безпеки, тоб-то такого стану суспільних відносин, за якого комплексом дер-жавно-правових заходів забезпечується їх нормативно-правове регулювання та гарантується дотримання пріоритету права лю-дини на безпечне для життя і здоров'я довкілля. За таких обста-вин зростає роль нормативно-правового регулювання у забезпе-ченні екологічної безпеки і коригуванні різних ризиків незалеж-но від характеру і джерел походження — природно-стихійного

чи свідомого соціального впливу на середовище, пов'язаного із здійсненням екологічно ризикованих видів діяльності та експлу-атації аналогічних об'єктів.

Екологічний ризик виступає як різновид більш широкої кате-горії ризику. Не вдаючись до поглибленого теоретичного аналізу загального поняття ризику та зважаючи на те, що численні його ас-пекти уже досліджувалися у спеціальній1, в тому числі і юридичній літературі2, зазначу, що питання ролі, місця, призначення та видо-вих характеристик екологічного ризику в еколого-правових та інших дослідженнях розглядалися фрагментарно стосовно окремих видів екологічно значимої діяльності на регулятивному та охорон-ному рівнях3.

В етимологічному, енциклопедичному аспекті загальна кате-горія ризику розглядається як імовірність настання небажаних подій та наслідків4. Очевидно, що поняття ризику у цьому кон* тексті обов'язково пов'язується з настанням негативних наслідкНЕ та непередбачуваних подій, що має суб'єктивне значення для необі меженого кола осіб. f

Близьким за змістом до вищенаведеного є стандартизоване виз-начення екологічного ризику як ймовірності настання негативних наслідків від сукупності шкідливих впливів на навколишнє середо-вище, які спричиняють незворотну деградацію екосистеми5. Тут є підґрунтя для дискусії з приводу деяких наведених ознак еко-логічного ризику, зокрема, чому згадується тільки шкідливий вплив на довкілля та ще й такий, що викликає деградацію цілої екосистеми, і зовсім не згадується людина, її здоров'я та життя як об'єкти, що підлягають ризикованому впливу.

Очевидно, що і цей підхід не позбавлений спрощеності та уза4! гальненості щодо визнання найбільш суттєвих ознак цього поняті тя, яке має не тільки важливе теоретичне, але й практичне зна-І чення в регулюванні відносин, що базуються на екологічному ри4 зику. f _________ [

1 Див.: Альгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни. — М.: Мысль{ 1989. - С. 175. \.

2 Див.: Ойгензихт В.А. Проблемы риска в гражданском праве. — Душан-* бе: Ирфан, 1972. t

3 Див.: Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечении эффективности экологической экспертизы: Автореф.дис. докт. юрид. наук! — Харьков, 1992. — С. 43; Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природ-t ной среды Украины. Проблемы теории и развития законодательства. —^ Харьков, 1994. - С. 530. і

4 Див.: Толковый словарь по метрологии, измерительной технике и управ-і лению качеством. Основные термины. — М.: Русский язык, 1990. — С. 317.^

5 Див.: Державний стандарт України. Безпека промислових підприємств] Терміни та визначення. ДСТУ 2156-93. — К.: Держстандарт України. — 1994. - С. 25. і

У міжнародно-правовому значенні ризик означає імовірність відповідної події, що відбувається за певних обставин та часу1. От-же, тут ризик інтерпретується дещо ширше, а саме як природна не-обхідність, яка має відбутися залежно від обставин стихійно-при-родного чи вольового, усвідомленого техногенного характеру, тоб-то об'єктивно-суб'єктивної категорії, яка за своїм походженням не залежить від джерел, що його продукують, але підлягає кореляції.

У той же час очевидно, що наведені визначення позбавлені своєї сутності, чіткості, предметності, оскільки не пов'язують кате-горію ризику з відповідними природними чи суспільними явища-ми, не вказують на об'єкти та носії ризику. А це має надзвичайно важливе значення для виявлення його істинної природи, в тому