• використання земель не за цільовим призначенням;

• вилучення земель для державних і громадських по-треб.

2. Припинення права колективної та приватної вла-сності на землю здійснюється у разі:

• добровільної відмови від земельної ділянки;

• відчуження (продажу) земельної ділянки органу мі-сцевого самоврядування;

• викупу земельної ділянки для державних або гро-мадських потреб.

Порушені права власників земельних ділянок і зем-лекористувачів підлягають поновленню.

3. Відшкодування збитків власникам землі та земле-користувачам (ст. ст. 88-92).

Збитки, заподіяні вилученням або тимчасовим за-йняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у т. ч. орендарів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непри-датність за цільовим використанням у результаті нега-тивного впливу, підлягають відшкодуванню у повному обсязі власникам землі і землекористувачам.

Відшкодування збитків власникам землі і землекори-стувачам провадиться організаціями та громадянами, яким відведено земельні ділянки, що вилучаються, а та-кож організаціями та громадянами, діяльність яких при-зводить до обмеження прав власників землі і землекори-стувачів.

1.4. Використання земель

Склад земель: відповідно до цільового призначення землі поділяються на:

• землі сільськогосподарського призначення.

Землями сільськогосподарського призначення ви-значаються землі, надані для потреб сільського госпо-дарства. Вони можуть передаватись у власність і нада-ватись у користування:

1) громадянам - для ведення особистого сільського господарства;

2) громадянам, організаціям - для ведення товарно-го сільського господарства;

3) несільськогосподарським організаціям - для ве-дення підсобного сільського господарства.

• землі населених пунктів;

землі міст - належать усі землі в межах міста;

землі селищ міського типу;

землі сільських населених пунктів;

земельні ділянки ЖБК, ГБК;

земельні ділянки для індивідуального будівництва.

• землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

• землі природоохоронного, оздоровчого, рекреацій-ного та історико-культурного призначення;

До земель природоохоронного призначення віднося-ться землі заповідників, національних, зоологічних та дендрологічних парків, заказників тощо.

На землях природоохоронного призначення заборо-няється діяльність, яка суперечить їх цільовому призна-ченню або може негативно впливати на якісний склад земель.

Для забезпечення режиму заповідників, національ-них, зоологічних та дендрологічних парків тощо вста-новлюються охоронні зони із забороною на землях цих зон діяльності, яка може згубно впливати або може впливати на забезпечення режиму земель природоохо-ронного значення.

• землі лісового фонду;

• землі водного фонду;

• землі запасу.

1.5. Правова охорона земель

Цілі та завдання охорони земель

Охорона земель включає систему правових, органі-заційних, економічних та інших заходів, які направлені на раціональне використання, попередження необгрун-тованого виключення земель із сільськогосподарського обігу, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відновлення та підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення ре-жиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреа-ційного та історико-культурного призначення.

Охорона земель здійснюється на основі комплексно-го підходу до угідь як до складних природних утворень з урахуванням цілей і характеру їх використання, зо-нальних і регіональних особливостей.

Організація раціонального використання земель

Система раціонального використання земель повин-на мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, від-новлюючий характер та передбачати збереження ґрун-

тів, обмеження шкідливого впливу на них, а також на рослинний та тваринний світ й інші компоненти навко-лишнього природного середовища. Зміст і порядок охорони земель

1. Власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, здійснюють:

• раціональну організацію території;

• збереження і підвищення родючості ґрунтів;

• захист земель від водної та вітрової ерозії, заболо-чення, вторинного засолення, забруднення відходами ви-робництва, хімічними та радіоактивними речовинами;

• рекультивацію порушених земель тощо.

2. Нормативи гранично допустимих концентрацій хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у ґрунті.

3. Екологічні та санітарно-технічні вимоги щодо розміщення нових і реконструйованих об'єктів, будівель І споруд, нових технологій.

1.6. Контроль за використанням та охороною земель

Завдання державного контролю за використанням та охороною земель

Полягає в забезпеченні виконання всіма державними та громадськими організаціями, а також підприємства-ми та громадянами вимог земельного законодавства в цілях ефективного використання та охорони земель.

Органами, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, є органи місцевого самоврядування та Держкомзему України.

Моніторинг земель - це система спостережень за ста-ном земельного фонду, їх оцінка, попередження та лік-відації наслідків негативних процесів.

Державний земельний кадастр - призначений для за-безпечення органів місцевого самоврядування, зацікав-лених підприємств і громадян відомостями про землю з метою організації її раціонального використання та охорони, регулювання земельних відносин, землеуст-рою, обґрунтування розмірів плати за землю. Він міс-тить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників зе-млі і землекористувачів, у тому числі орендарів, за кате-горіями земель тощо.

Землеустрій - система заходів, спрямованих на здій-снення положень земельного законодавства, щодо ор-ганізації використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. Він передбачає:

• розробку прогнозів державної і регіональної про-грам використання та охорони земель;

•складання схем землеустрою, розробку техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земельних ресурсів;

• підготовку документів, що засвідчують право влас-ності або право користування землею;

• обґрунтування розміщення і встановлення меж те-риторій з особливими природоохоронними, рекреацій-ними і заповідними режимами тощо.

1.7. Відповідальність за порушення вемельного законодавства

Згідно зі ст. 115 Земельного кодексу України, особи винні у:

• самовільному захопленні земельних ділянок;

• псуванні сільськогосподарських та інших земель, забрудненні їх хімічними та радіоактивними речовина-ми, промисловими відходами та стічними водами;

• розміщенні, проектуванні, будівництві, вводі в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель;

• невиконанні вимог природоохоронного режиму використання земель;

• неправильній експлуатації, знищенні або пошко-дженні протиерозійних та гідротехнічних споруд, захис-них лісонасаджень;

• приховуванні або перекручуванні даних про еколо-гічний, у тому числі радіаційний стан пов'язаних із за-брудненням земель;

• самовільному відхиленні від проектів господарсь-кого землеволодіння несуть цивільну, кримінальну від-повідальність згідно із законодавством України.

Самовільно зайняті земельні ділянки повертаються за їх належністю без відшкодування затрат, витрачених за час незаконного користування. Приведення земель-них ділянок у придатний для використання стан прова-диться організаціями,