Колообіг фосфору. Особливістю колообігу фосфору є те, що він має лише одну газоподібну сполуку — фосфін РН3, який утворюється під час гниття органічних решток. Більшість фосфатів не розчинні у воді. Мінералами є апатит Са5Х(РО4)3, де X — P", СГ. ОН' і фосфорит Са3(РО4)2; у грунті фосфор входить до складу решток мертвих організмів та їхніх екскрементів. Поширеним фосфоровмісним добривом є гуано — послід морських птахів.

Для підвищення родючості грунтів на поля вносять добрива, зокрема й фос-форні. Змивання їх у водойми спричинює евтрофікацію водойм (підвищення біоло-гічної продуктивності екосистеми внаслідок нагромадження біогенних елементів головним чином нітрогену і фосфору). Сполуки фосфору накопичуються на дні водойм і в прибережній зоні морів та океанів у вигляді решток живих організмів і фосфатів. На суходіл потрапляють з рибою та під час видобування корисних копалин. Кислотні дощі прискорюють міграцію фосфору завдяки розчиненню фосфатів.

Колообіг сульфуру. Цей хімічний елемент має газоподібні сполуки: гідрогено-сульфур та оксиди сульфуру (IV) і (VI). Більшість сульфатів розчинні у воді, тоді як сульфіди (крім лужних металів і амонію) малорозчинні. Сульфур у складі органічних сполук міститься в живих організмах, горючих корисних копалинах. В грунті діють численні мікроорганізми, що перетворюють сульфіди на сульфати й сірку і навпаки. Під час гниття органічних решток виділяється токсичний гідрогеносульфур, що от-руює водяні організми; з іншого боку, H2S може осаджувати катіони важких металів у вигляді малорозчинних сульфідів, сприяючи самоочищенню водойм.

Великі кількості оксидів сульфуру утворюються при спалюванні сміття, добуван-ні металів із сульфідів, у виробництві та використанні сульфатної кислоти.

У літосфері існує самородна сірка, малорозчинні у воді сульфіди багатьох металів у вигляді мінералів: свинцевий блиск PbS, пірит FeS2, цинкова обманка ZnS, кіновар HgS, реальгар Ag2S; розчинні сульфати Na2SO4 * 10Н2О — мірабіліт, CaSO4 * 2Н2О — гіпс, CaSO4 — ангідрит.

Значні кількості сульфат-іонів містяться в природних водах, особливо мінералі-зованих; деякі мінеральні води збагачені гідрогеносульфуром. Сірководневі зони іс-нують і в морях та океанах — це мертві зони, хоча гідрогеносульфур є джерелом енергії для хемосинтезуючих організмів.

Література

К.В.Корсак О.В., Платонік “Основи екології”.

Ю.А.Злобін “Основи екології.

Г.Білявський, В.М. Навроцький “Основи екології”.