Природно-екологічна характеристика Карпат

ВСТУП

Дорогоцінною перлиною скарбниці природних багатств України є Карпати. Розташовані у сприятливих кліматичних умовах Центральної Європи, вони відзначаються багатим рослинним покривом, різноманітною фауною. Тут гордо підносять свою вершину гора Говерла (2061 м над рівнем моря) – найвища точка Республіки. Важлива екологічна функція гірських лісів проявляється далеко за межами Карпат і є запорукою нормального гідрологічного режиму численних гірських потоків і рік, що дають початок великим судноплавним артеріям.

Поряд і завданнями раціонального використання природних ресурсів виключно важливою для Карпат є проблема охорони природного середовища, зокрема збереження його екологічної рівноваги. Ця проблема вирішується в різних аспектах, серед яких заповідній справі завжди належало особливе місце. Перед заповідниками поставлене завдання не лише сприяти збереженню унікальних природних об’єктів – ендемічних і реліктових рослин, рідких рослинних угрупувань, зникаючих видів тварин. Ретельній охороні підлягають незаймані природні екосистеми, які служать еталонами для ведення лісового господарства, луківництва та інших галузей народного господарства. Заповідники – це водночас природоохоронні науково-дослідні установи, в яких ведуться порівняльні екологічні спостереження за змінами в навколишньому середовищі з метою розробки наукових основ оптимізації природокористування. Саме такі завдання стоять перед Карпатським державним заповідником, що є одним з кращих природних куточків наших гірських масивів. Отже, ліс – це багате джерело різної продукції, яка використовується для задоволення потреб суспільства і при розумному користуванні не потребує значних затрат на її створення чи відновлення. Не менш важливе значення в комплексному використанні лісів має мисливське господарство.

Входить у свої права літо. На світанні в зелені лісу то тут, то там почуєте дзвінкі голоси птахів. Кує зозуля. Серед кущів, що ростуть поблизу водойм, співає соловей. Розливається дзвінка пісня дрозда. У цей час закінчується линька хутрових звірів. У глухих лісових хащах олениця приводить оленя. Лиси зайняті пошуків харчів для своїх підлітки. У білки з’являється другий приплід, а в зайчихи – друге покоління. У ведмедів починається весільна пора.

Фізико-географічна характеристика району дослідження.

Ґрунтовий покрів Українських Карпат сформувався в умовах достатньо складної літологічної диференціації ґрунтоутворюючих порід і рельєфу, що обумовило його значну пестроту. Основними ґрунтоутворюючими породами є елювіально-делювіальні відкладання продуктів вивітрювання флігла, кристалічних і магматичних порід.

Фізико-хімічні властивості елювіо-делювія і морени генетичні пов’язані з літологічними і фізико-хімічними властивостями корінних гірських порід. А такі екологічні властивості ґрунтів, як їх міцність, скелетність, механічний склад, водопроникність, вміст кальцію, магнію, калію, фосфору і інших елементів, в значній мірі визначаються літолого-петрографічними властивостями ґрунтоутворюючих субстратів.

На території Українських Карпат ґрунтоутворення протікає в основному по буроземному типу. В процесі його утворюються гірськолісні бурі ґрунти. Серед гірсько-лісних бурих ґрунтів володіють суглинисті різновидності. Гірськолісні бурі ґрунти представлені в Українських Карпатах всіма підтипами і родами, які виділяються на основі хімічних властивостей. Для цих буроземів характерна порівнюючи висока кислотність.

Значного поширення мають скритопідзолисті буроземи. Багато менше поширені бурі типові ґрунти. Ще менше поширені бурі вищелочені ґрунти, які відмінні від попередніх більше кислою реакцією ґрунтового розчину. Дуже мало поширені підзолисто-бурі ґрунти.

В межах Надвірнянського району є території з рівним гірським рельєфом.

Рівнини знаходяться в північно-східній частині району. Кони займають менше, як 1/3 його площі. Решту займають гори Карпати. Межа гір прослідковується вздовж лінії Гвізд – Надвірна – Добротвір.

Територія району в загальному плані знижується з південного заходу на північний схід. Найменші абсолютні висоти над рівнем моря (298 м) приурочені до заплави р. Бистриці Надвірнянської на межі з Тисменицьким районом. Рівнини горбисті, густо порізані долинами рік, з абсолютними висотами на північному сході 300 – 400 м, у передгір’ї – 400 – 500 м.

Найвища точка Надвірнянщини – на межі із Закарпаттям (на східному схилі гори Говерла, яка розташована у Чорногірському масиві). На жаль, найвища точка цієї української красуні розташована в Закарпатській області (її висота 2061 м).

Дана територія входить до складу Полонинсько-Чорногірської, Вододільно-Верховинської, Зовнішньо-Карпатської і Передкарпатської геоморфологічних областей.

Полонинсько-Чорногірська область – це район альпійського середньогірського рельєфу гірських масивів Свидівця і Чорногори.

Вододільно-Верховинська область включає Ворохта-Путильське давньотерасове низькогір’я.

Зовнішньо-Карпатська область – це район середньовисотних Скидових Горган з кам’яними розсипами і з глибокими поперечними долинами.

Спокійна тектоніка Карпатського крайового прогину зумовлює рівнинний хвилястий рельєф Передкарпатської височини, для якої характерний дуже розчленований грядово-горбистий рельєф, зумовлений поперечними тектонічними порушеннями.

На території району зустрічаються різні типи рельєфу.

Північно-східна частина району межує з Івано-Франківською улоговиною, яка розділяє Передкарпаття на північно-західну і південно-східну частини. Надвірнянщина розміщена в південно-східній частині Передкарпаття у межах Бистрицько-Прутської ступінчастої (терасованої) розчленованої денудаційно-акумулятивної височини, Надвірнянського та Слободи-Рунгурського низькогір’їв.

На лівобережжі Пруту добре виражені заплави та перша надзаплавна акумулятивна тераса. Висота запливи 0,9-1,3 м, ширина її на окремих ділянках перевищує 100 м.

Акумулятивна семиметрова і ерозійно-акумулятивна дев’ятнадцятиметрова тераси, які лежать вище, зустрічаються окремими фрагментами, займаючи при цьому незначну площу.

На ділянці поміж долиною річки Любіжні та шосейною дорогою Делятин – Лойова широку смугу (до 600 м) займає четверта надзаплавна тераса. Висота її біля 40 – 45 м. Порівняно пологим уступом тераса переходить в більш високу 70-75-метрову п’яту надзаплавну терасу. Поверхня і уступ цієї тераси розчленовані численними потоками і добре задернованими ярами з глибиною урізу 3-6 м і більше.

Всі перераховані тераси відокремлюються одна від одної чіткими уступами.

Поверхня терас розчленована нечисленними долинами потоків. Шоста надзаплавна тераса висотою біля 100-130 м і шириною – 1-1,5 км простягається від с. Білозорина до сіл Стримба і Лойова, зливаючись з рівнем Лойової.

Терасово-акумулятивний