У горах липневі температури спадають на 0,75єС на кожні 100 м підняття. Тому середні температури липні в горахё на висотах близько 1700-1800 м, знижуються до 9-10єС. Для району характерна максимальна температура +37єС, а мінімальна –32єС, а в 1908-1909 роках зафіксована в Карпатах найнижча температура –43єС (за даними книги „Україна в цікавих фактах”).

Найнижчі температури – в гірських долинах і улоговинах, куди стікає і де застоюється холодне повітря. У таких формах рельєфу мінімальні температури можуть знижуватися до –39єС.

Важлива характеристика температурного режиму за теплий період – дати весняного і осіннього переходу середньої добової температури через певні межі, а саме, через 0,5єС і 10єС. Вони визначають початок, кінець і тривалість важливих для господарства періодів – теплого (понад 0єС), загального періоду вегетації (понад 5єС) і періоду активної вегетації сільськогосподарських рослин (понад 10єС).

Розподіл цих характеристик на території району нерівномірний, що пов’язано з впливом місяця і форми рельєфу. Весняний перехід температури через 0,5єС запізнюється з підняттям в гори на кожних 100 м висоти на 2 дні, а початок періоди активної вегетації – на чотири. Зі зворотнім переходом температури спостерігається випередження переходу на кожні 100 м висоти відповідно на два і чотири дні. Це спричиняє скорочення теплового періоду і загального періоду вегетації на кожні 100 м підняття на чотири дні, а період активної вегетації – на вісім.

Припинення весняних приморозків на передгірських ділянках району в середньому припадає на кінець квітня – початок травня, а настають вони восени в кінці вересня – на початку жовтня. Тому середня тривалість безморозного періоду в цих районах становить 150-155 днів. Остання дата весняних заморозків – 31 травня. Перша дата осінніх заморозків – 20 вересня. Середня дата замерзання рік – 24 жовтня.

До холодного періоду належить частина року з від’ємними середньодобовими температурами. Загальна тривалість зими становить – 95-105 днів, в горах (в межах 800-1500 м) – 105-150 днів. Морози в середньому досягають –14- –16єС, а в горах 0- –25єС, морози –30єС і нижче бувають рідко. Сніговий покрив, поява якого припадає на кінець листопада, дуже нестійкий. Іноді протягом зими майже відсутній. Середня тривалість наявності снігового покриву 105-113 днів. Середня висота снігового пориву 38 см, з підняттям у гори вона збільшується.

Для території Надвірнянського району характерні різні форми поверхні, клімат, ґрунти. Відповідно, різноманітним буде і рослинний покрив. На рівнинах він змінюється в широтному напрямку, а в горах – з висотою. Така різноманітність зумовлена різними природними умовами: кількістю сонячного тепла і світла, вологи, ґрунтами. Відмінні умови життя рослин на рівнинах і в горах зумовлюють їх різноманітність.

Рівнинна частина району освоєна людиною і зайнята культурними рослинами. На освоєних землях ростуть яблуні, груші, вишні, черешні, сливи, грецькі горіхи, смородина, аґрус, горобина; пшениця, жито, овес, ячмінь, льон-довгунець; однорічні і багаторічні трави, кукурудза, картопля, помідори, огірки, кормовий буряк, морква, капуста.

У минулому ці землі займали дубові, грабові і букові ліси, які чергувалися з ділянками трав’яної рослинності. Тепер вони займають невеликі ділянки, які не придатні для сільськогосподарського використання(яри, балки, річкові долини). В цих лісах росте бук, дуб, граб, липа, береза, ясен, явір, клен, вільха, а на Передкарпатті домінує смерека, ялина. Серед чагарників для рівнин району найбільш типовим є ліщина, калина, глід, терен, шипшина, а серед трав поширені осока (carex brevicollys), тонконіг, анемона дібровна, фіалка лісова.

На території району існують заповідні території з рослинністю характерною для передгірного поясу. Прикладом може бути урочище „Поплоки” – цікава для наукових досліджень ділянка дубово-букового лісу з домішкою берези і дуба скельного, та екологічна стежинка; урочище „Вільхівець” – залишки передгірських дібров; урочища „Кам’янище” – унікальні буково-ялицево-грабові ліси віком 90 років в передгір’ї Карпат. В нижньому гірському поясі розповсюджені переважно букові і мішані смереково-ялицево-букові ліси.

Верхній гірський лісовий пояс займають переважно смерекові ліси, лише в зоні контакту верхнього лісового поясу з нижнім буковим домішується ялиця і бук. Хвойні ліси ростуть так високо в горах тому, що вони мають здатність виділяти корінням кислоту, яка руйнує, навіть розчиняє, гірські породи (камінь) на яких росли. Окрім того, хвойні дерева виділяють леткі речовини (ефіроолійні масла), які знищують хворобоутворюючи мікроби (особливо туберкульозну паличку), і лікують людей, що хворіють на легеневі хвороби (бронхіт, туберкульоз).

Особливо мальовничо виглядають зарості рододендрона (червоної рути) і кущики чорниці. Рослинний світ Надвірнянщини також багатий на рідкісні і ендемічні види: едельвейс альпійській (шовкова косиця) (leontopodium alpinum), радіола рожева, дзвоники карпатські, первоцвіт полонинський (primula veris), волошка м’яка.

Зараз під загрозою зникнення знаходиться багато рослин. З понад 1 тисячі вищих судинних рослин району біля 100 занесені до Червоної книги України: білоцвіт весняний (lencosum vernum), брандусика різнобарвна, волошка карпатська, дзвоники карпатські (Campanula carpatica), лілія лісова, підсніжник гайовий (Galantus), радіола рожева (Rhodiola rosea), тис ягідний (Taxus baccota).

Об’єкти і методи дослідження.

Об’єктами дослідження лісової фауни у нас була територія природного заповідника „Горгани”. Він був створений у 1996 році. Площа заповідника 5344,2 га. Для цієї території характерні суцільні смерекові проліси, та окремі масиви кедра європейського. На вторинних луках росте арніка гірська, тирлич жовтий. Значну цінність являють природні посадження європейської кедрової сосни на площі понад 10 га. Ми проводили облік тварин по пройденому нами маршруту і в середньому визначили кількість тих тварин, що знаходяться на даній