Ми визначали кількість диких тварин по свіжому випавшому снігу Черняківського лісництва у різних урочищах. Сліди зайця на снігу легко впізнати. Він багато стрибає і неспокійно поводиться біля корму. Вовк має добре розвинені пальцехідні кінцівки, озброєнні тупими невтяжними кігтями. Сліди його кінцівок подібні до собачих, лише дещо довші. Коли вовки біжать навіть ватагою, то ставлять лапи слід у слід. В такому випадку, щоб встановити їх кількість, необхідно дійти до того кінця, де сліди розходяться.

Слід лисиці подібний до сліду собаки. Коли вона йде повільно, то залишає сліди по одній лінії, в той час як сліди у собаки дещо відхилені на боки. Усією своєю екологією білка нерозривно зв’язана з лісом надеревним способом життя. Сліди чотирьох кінцівок завжди в купі, при цьому задні лапи розставлені ширше. Відбитки, порівняно з величиною звіра, розставлені досить широко.

Кінцівки у видри короткі, п’ятипальцеві, з гострими кігтями. На передній лапі плавальна перетинка вузька, а кігті сильніші. На задній же навпаки перетинка ширша, а кігті слабші. Відбитки задніх лапок значно більші.

Птахи зв’язані з лісовими угіддями. Пальці у них розташовані на одному рівні, причому, три звернені вперед і один назад. Це дозволяє їм легко охоплювати гілки дерев. Кігті пристосовані гребти.

Сліди рябчик розташовані по одній лінії, причому на відбитках виразно можна побачити задній палець, дещо скривлений до середини. Довжина слідів близько 5 см, ширина – 4,5 см. Кігті бічних пальців звернені до середини.

Розвиток тваринного світу певної території завжди пов’язаний з кліматичними умовами, рослинним покривом, а також із рельєфом, наявністю води та інших компонентів.

На різноманітність тваринного світу нашого краю великою мірою впливає характер рослинності. У широколистяних лісах, на рівнинах можна зустріти таких тварин, як заєць-русак, кріт, кіт лісовий, їжак звичайний, тхір лісовий, лисиця, свиня дика, козуля, білка звичайна; плазунів – ящірка, вуж, веретільниця ламка, гадюка звичайна; птахів – шпак, горобець, синиця, галка, сойка, вівсянка, ворона сіра, голуб сизий, дрізд чорний, дятел, жайворонок, зозуля, зяблик, коноплянка, канюк, крук європейський, ластівка, білий лелека, сова вухата, сорока, щиглик, яструб, чапля сіра, шуліка.

Своєрідний тваринний світ гірської частини району. Зараз у горах можна зустріти бурого ведмедя, оленя благородного, козулю, рись, дику свиню, вовка, білку, мишу, куницю, а з птахів – шинкаря ялинового, беркута, боривітра, глухаря карпатського.

В межах району (Поляницьке лісництво Делятинського лісгоспу) знаходиться орнітологічний заказник, де охороняється місце гніздування глухарів серед незайманих, цінних лісових угрупувань, що знаходяться на складному гірському рельєфі.

В районі має місце також звірівництво – розводять таких хутрових звірів, як ондатра, тхір, норка, нутрія, куниця.

Найбільшими дикими тваринами на території району є зубр, лось, олень благородний, свиня дика, ведмідь бурий, вовк.

За останні роки у Карпатах вже не побачиш таких птахів, як чорний лелека, сірий журавель, білоголовий і чорний грифи, лебеді. На грані винищення знаходяться кіт лісовий, болотяна черепаха, куниця, горностай, а також карпатський глухар, білоспинний дятел, карпатська білка і карпатський тритон.

Бурий ведмідь (ursus arctos), що зустрічається лише в карпатських лісах, належить до хижаків. Звір великих розмірів. Довжина тіла, в середньому, два метри, вага досягає 250, а іноді – 300 кг. Приплід буває раз на два-три роки. Ведмедиця народжує одно-двоє інколи більше малят. Ми починаємо знайомитися з ведмедем уже в ранньому дитинстві. Любимо іграшкового ведмедика, майже в кожній казці зустрічаємося з цим, ніби добродушним, звіром. Але слід пам’ятати, що ведмідь небезпечний для людини. Особливо – в період весільної пори. Він нападає на домашню худобу і диких тварин, місцями витоптує посіви, грабує пасіки. Ведмідь серед хижаків всеїдний. Любить поласувати солодким вівсяним зерном. Живиться також зеленими пагонами рослин, ягодами, фруктами, горіхами, корінням деяких рослин, в а також дрібними хребетними та комахами.

Полювати на ведмедя заборонено. Відстріл дозволяється лише в окремих випадках, коли він стає м’ясоїдом.

У гірських районах серед хижаків, що належать до мисливських, водяться на Прикарпатті вовки і лисиці. Улюблена здобич вовка (canis Cupus) – свійські й дикі копитні тварини. Вовк може нападати як на великих звірів – оленів, лосів, кабанів, так і на менших – козуль, зайців, чим завдає істотної шкоди тваринництву і мисливському господарству. Вовк є і одним з розповсюджувачем небезпечного для людини інфекційного захворювання – сказу. При великій щільності поголів’я, вони нападають і на свійських тварин, чим завдають шкоду сільському господарству. Стадо з двох-п’яти вовків знищує, в середньому, двох копитних за кожні три дні. При цьому, наситившись жертвою, вони до її решток рідко повертаються, добувають іншу.

У Карпатах вовки водилися здавна. Особливо великою була їх кількість у післявоєнні роки. З того часу знищено біля п’яти тисяч вовків, у тому числі – на території Івано-Франківської області понад півтори тисячі. Проблема вовка – серйозна проблема карпатського природного комплексу. Необхідні розробка і реалізація цільової програми охорони і відтворення, раціональне використання тваринного світу цього регіону. Останнім часом, у зв’язку з твердженням про санітарну роль вовка в природі, боротьба з ним була послаблена, і чисельність, звичайного, зросла. Тому виникла потреба