Тхір чорний тримається долин, річок, чагарників. Найчастіше поселяється поблизу господарства людини. Гніздо влаштовує в купі хворосту та каміння, у скиртах соломи, стодолах, під підлогою дерев’яних будівель. Живиться переважно мишовидними гризунами, птахами, рибою, молюсками, плазунами. Нападає на свійську птицю та викрадає яйця в курниках. Уникає суцільних лісів, відкритих степових рівнин. Звіринка величини куниці. Хутро чорно-буре, по боках рижувате, навколо мордочки та кінчиків вушок біле. Парування тхора відбувається в березні і після вагітності близько 2-х місяців народжується 4-10 малят. Повного розвитку і зрілості молодь досягає тільки на другому році життя.

Норка європейська (Zutreola lutreola) – напівводяна тварина, що спритно плаває і пірнає. Для цього у неї є спеціальні пристосування у вигляді плавальних перетинок між пальцями ніг. Будова тіла нагадує тхора, ноги короткі, а вуха ледь замітно виступають із шерсті. Хутро коротке, одноманітне темно-бурого кольору. Підборіддя та губи нижні і верхні білі. Водяться у долинах річок, по заплавах берегів ставків, озер, а в Карпатах піднімається високо в гори. Взимку, коли річки замерзають, норка тримається біля струмків з швидкою незамерзаючою течією а літом біля захаращених річок, з перекатами і крутими берегами. Заселює малі річки, проводить біля оселі життя ніж видра. Поселення її розташовані в горах вище місць, зайнятих видрою, тому між ними немає конкретних стосунків. Нору свою робить біля самої поверхні води, але завжди вище її рівня.

Живиться норка як у воді, так і на суші в прибережній смузі. У її корм входять лісові водяні нориці, жаби, раки, дрібні риби, рідше птахи, молюски, водяні комахи. Інколи робить запаси. Парування відбувається вкінці березня – в квітні, а після 42-45 денної вагітності самка народжує 2-7 малят. Самостійно молодь починає жити на початку серпня, а статева зрілість наступає в 10-ти місячному віці.

Видра річкова (Zutra lutra), як і норка веде напівводяний спосіб життя. Водиться в прибереговій смузі більших річок Карпат піднімається до 1000 м над рівнем моря. Улюбленим місцем поселення є річки з великою кількістю заводей, порослих чагарником, захаращених підмитими деревами та крутими берегами. Майстерно плаває і пірнає. Крім тимчасових сховищ у вигляді заглибин під берегом, хмизом чи між брилами каміння, видри риють постійну нору. Вхід до нори – просторої гніздової камери, є нижче рівня води. Видра більше рухлива, особливо коли кочує, шукає нові водойми та робить сухопутні переходи. Як норка, використовує льодові пустоти на річках і веде тоді життя. Ця тварина з блискучим хутром, темно-бурого кольору, веде нічний спосіб життя. Вдень спить у норі. Взимку тримається звичайно в незамерзаючих місцях річок, багатих рибою, влітку біля плеса. Живиться переважно рибою, поїдає також раків, жаб, молюсків, мишовидних гризунів, зокрема водяних полівок. Здобич звичайно виносить влітку на берег, зимою на лід.

Парування проходить в лютому-квітні. В травні самка народжує 2-5 малят. Статеву зрілість молодь досягає в трирічному віці.

В зв’язку з несприятливим екологічним становищем, тобто забрудненням гірських річок, ерозійними процесами внаслідок інтенсивної експлуатації лісів, річкова видра та європейська норка під загрозою зникнення.

Борсук (Meles) – здебільшого водиться в лісостеповій зоні та Карпатах. Оселюється по ярах, балках, горбистих теренах, на південних експозиціях, біля річок, струмків та озер. Живе в глибоких норах, складної будови з декількома виходами, коридорами і камерами на глибині 2-3 метрів. Нора вистелена сухим листям та тримається в чистоті, постійно доглядається. У ній перебуває під час зимового сну від грудня до березня. Жирує вночі, вдень в норі віддихає. Під час відлиги у наших кліматичних умовах може на деякий час вийти з нори. Будова тіла конусоподібна, кремезний зад звужується до переду. Ноги короткі, міцні. Верх тіла вкритий сріблясто-сірою, рідкою, довгою й твердою щетиною. Спід і ноги чорні. Від рильця, через вузьку і витягнуту голову, через очі та вуха тягнуться дві чорні смуги і розширюються на карку. Живиться як рослинною так і тваринною їжею. Його корм, це різні корінці рослин, плоди, ягоди, букові горішки, жолудь, гриби, жуки, слимаки, черв’яки, жаби, ящірки, мишовидні гризуни, птахи і їх яйця. На осінь відкладає багато жиру – готується до зимової сплячки. Біологія борсука достатньо не вивчена. Парування старих борсуків в серпні-жовтні, молодих в березні-червні. Тоді маємо явище продовженої латентної вагітності, коли запліднене яйце через деякий час не розвивається. В березні самка після 340-376 денної латентної вагітності народжує 2-6 малят. Паруються борсуки через декілька днів після народження малят. Статевої зрілості борсук досягає на третьому році життя.

Горностай – тіло в горностая тонке, гнучке, видовжене на коротких міцних лапах, вагою до 200 грамів. Горностай населяє крім річкових долин, узлісся, чагарники, узбережжя водойм. Побачити можна його в парку, в старих будівлях. У лісових масивах не буває. Зимою близько сіл. Влітку хутро його зверху ясно-бронзове, знизу біле, взимку біле, тільки кінчик хвостика чорний. Живиться переважно мишовидними гризунами, водяними полівками, жабами, ящірками, а в скрутний час їсть падло. Оселяється в норах гризунів і там влаштовує гніздо. Між коріннями дерев, в тріщинах скель, в чагарниках також зустрічаються гнізда. Парується в травні-червні. Вагітність 9-10 місяців, з яких латентна пора сім місяців. Малі у кількості від 3-8 появляються в кінці квітня