Рябчиків (Tetrostes bonosia) – звичайно обліковуються шляхом реєстрації голосів і візуального спостереження за допомогою вабця-пищика. Спочатку, шляхом опиту лісової охорони, виявляють лісові масиви, в яких водиться рябчик. Весною, в шлюбний період (березень-травень) або восени обліковець рухається відповідними маршрутами, найкраще по дорогах, полях, квартальній мережі. І що 50-100 м затримується та вабить, тобто на пищику відспівує пісеньку рябчика. В цей час на голос вабця птахи залюбки відзиваються своєю піснею і часто-густо самі прилітають до обліковця. Якщо рябчик зразу не подає голосу, тоді через декілька хвилин з цього самого місця треба ваблення повторити. Пара, яка знаходиться поруч, не відзивається на пищик.

Звичайно, коли птах почує голос вабця, він піднімається із землі і сідає на дерево. Інколи трапляється, що на голос вабця птах підбігає в напрямі обліковця і , побачивши його, притаюється. Облік проводиться у погодні дні, шум вітру та гірської річки не сприяє. Більш точний облік будемо мати тоді, коли тим самим маршрутом пройдемо через 2-3 дні. Облік необхідно проводити зранку, в погодні дні.

Слуква, вальдшнеп, валютень, кулеск поширений, майже по всіх країнах помірної зони Євразії. Птах прилітний. Зимує в Південній Європі і в Північній Америці. На Україні, гніздовий мешканець Північних районів Полісся, Карпат і Криму. Під час перельотів зустрічається на всій території України. Улюблені місця перебування – сирі ділянки старих листяних або змішаних лісів з домішкою вільхи і берези, лелеками (гірські болота) з добре розвиненим чагарником підліском, м’яким ґрунтом.

Птах розмірів середнього голуба, вагою біля 350 г. Верх тіла іржаво-рудий з світло-сірими плямами, низ сірувато-рудий з бурими поперечними смужками. Через верх голови і потилицю йдуть три чорні смужки, а від дзьоба до ока темно-коричнева смуга. Молоді птахи темніші і рудіші від дорослих, світло-сірих плям на спині майже не має.

Своїм довгим, прямим, гнучким, надзвичайно рухливим дзьобом дістає з верхнього волого шару ґрунту і листяної підстилки фауни ґрунтів, різні дрібні безхребетні, тобто павуки, личинки комах, інколи корінці рослин, водорості. Основна їжа – дощові черв’яки. Коли занурює дзьоб у землю, головою, шиєю та дзьобом робить додаткові вібраційні рухи, отвір розширюється, дзьоб може розкриватись у землі і мов пінцетом підбирати поживу. Жирують слукви пізно ввечері та на світанку.

У шлюбний період, пізно ввечері, зразу після заходу сонця і вранці до сходу сонця самці повільно літають уздовж узлісь, галявин, просік, квартальної мережі, а в горах під полонинами постійними маршрутами. Політ дещо нагадує кажана. Слуква перша з птахів повертається до нас із зимівки у березні. Але на „тягах” зустрічається часто в червні. Це гніздові птахи – адже вчені встановили, що слуква насиджує двічі. Прилітають і відлітають поодиноко, рідко свобідною групою. Осінній переліт починається на півночі в кінці вересня, а на півдні в жовтні. Під час токовища – шлюбного періоду – у польоті самець подає звуки подібні до храпу, декілька разів і закінчує коротким свистом. Самка на землі відповідає подібним свистом. Довжина токового шляху до 5 км, швидкість польоту до 50 км/год. Гніздо слукви примітивне, серед трави або хмизу, під корчем або дерева. Повна кладка – чотири бурих з плямами яєць. Через 20-24 доби, вилуплені в травні малята уже на третій день самохарчуються, але ще до 40 днів гуртуються біля мами.

Серна, козуля європейська, дика коза. В Карпатах розповсюджена від підгір’я по альпійські луки. Це невелика, струнка і красива тварина. Вага дорослої особи сягає 30 кг і більше. З висотою вага тварини збільшується. Тут діє правило Бергмана: в залежності від кліматичних, географічних умов, тобто чим вище в гори, дальше на північ і схід, вага одного і того же виду тварин збільшується. Живуть серни в листяних, шпилькових і змішаних лісах, де є підлісок, де є багато узлісь. Живляться різноманітною рослинністю, листям, молодими пагонами дерев і чагарників, мохами, лишайниками, ягодами, плодами та травою. Заходить на поля. Пасуться ранком та надвечір. Забарвлення хутра взимку темне рудувато-сіре, волос довший, а влітку руде. Навколо хвоста є біла пляма. Дещо світліше забарвлення шерсті навколо очей – неначе окуляри.

Гони починаються в другій половині липня і продовжуються до кінця серпня, залежно від вертикальної зони. В той час самець шукає самку по слідах або зустрічає її коротким писком. Сполоханий сернюк подає тривожний голос, подібний до гавкоту собак.

В травні-червні місяці, після дев’яти з половиною місяців вагітності, самка народжує одно-двоє, рідко троє сарнят. Статевою зрілості досягають на другому році життя. Восени та взимку збираються у табунці, де вожаком завжди є стара самка. Самець у такому гурті тримається позаду.

Час скидання порожжя у рогачів друга половина жовтня та листопад. Вирощує порожжя зимою. В той час відповідних кормів мало, а в горах обмаль, до цього ще й більше морозних днів. Тому гірське порожжя самців значно менше і слабше, не таке гарне, як низинних рогачів. Олень будує свої вінці влітку, коли все зеленіє, кормів подостатком.

На першому році життя виростають шилоподібні ріжки, на другому вже чотирикінцеві, в дальшому шестикінцеві, дуже рідко восьмикінцеві. З віком порожжя стає щораз товстішим, сильнішим з довгими кінцями вкритими красивими перлами. Найсильніші й