Облік серни можна проводити за допомогою всіх вищезгаданих методів обліку, тобто опито-анкетним, нагоном на пробних площах, маршрутно-облоговим, та на місцях зимових скупчень і на підгодівельних майданчиках чи на відносній частоті зустрічей.

Слід замітити, що серна, яку сполохали не надовго покидає свої стації. Тому облік можна проводити по кілька раз і на менших площах.

Дика свиня, кабан, дик (Sus. scrofa) – мешканці лісових хащів. Люблять листяні, шпилькові та змішані ліси, чагарники, а також очерети та плавні річок. Люблять ґрунти багаті на перегній та заболочені. Споживають наземні і підземні частини різних лісових рослин, кору дерев, жолудь, букові горішки, горіхи ліщини, плоди фруктових дерев та різні сільськогосподарські культури, а також дрібних ссавців, яйця птахів, пташенят, черв’яків, комах, різних личинок. На полях, коли мало кормів у лісі, відвідують поля картоплі, вівса, гороху, кукурудзи. Дик всеїдна тварина.

З виду дик нагадує свійську свиню, яка до речі є його предком. Дик вкритий жорсткою щетиною, чорно-бурого кольору з сіруватим відтінком. Молодь віком до 6 місяців має смугасте забарвлення. Вага до 300 кг. Тіло масивне, на коротких сильних ногах. Передня частина тіла вища. Лоб витягнутий в довге рило з п’ятачком та сильними іклами-кливаками, що дає змогу рити-бухтувати навіть замерзлий ґрунт. Долинний кливак-шабля сягає до 30 см довжини, окружність горішнього кливака-файки, на якому долішній точиться, близько 8 см.

Парування відбувається в листопаді-січні. Після 116-120 денної поросності в березні-квітні народжує 4-12 поросят. Лігво влаштовує в глухому місці. Пізньої осені, коли випадають сніги, спускаються з гір, стадність їх збільшується, індивідуальні ділянки, тобто район живлення зменшується.

Полювання взимку на дика приносить ловцям багато емоцій. До речі, рекордні ікла шаблю і файки дика, добутого в 1931 році на території Львівської області, на міжнародній ловецькій виставці в 1937 році в Берліні удостоїлись найвищої нагороди.

Облік і таксація проводиться методом опито-анкетним, нагоном, повторного окладу та на підгодівельних майданчиках і є звичайно, сумісний з обліком оленя та серни.

В умовах посиленого наступу людини на природу, освоєнні все більшої кількості земель для сільськогосподарського виробництва особливого значення набувають питання підвищення продуктивності мисливських угідь. Ефективність і якість нашої роботи залежить перш за все від правильного вирішення проблем розведення дичини, поєднання інтересів лісового, рибного, сільськогосподарського і мисливського господарства, обліку запасів диких тварин, охорони мисливських угідь.

Найбільш досконалою і повною формою охорони природи є створення заповідних територій і об’єктів.

У 1996 році створено заповідник „Горгани” (5344,2 га). У ньому водяться такі рідкісні тварини як: тритон карпатський, тритон альпійський, саламандра плямиста, чорний лелека, глухар, пугач, двохвоста сова, лісовий кіт, рись та інші.

Висновки

Збіднення тваринного світу Карпат в порівнянні з недалеким минулим є незаперечним фактом.

Тваринне населення багате і різноманітне, має складну історію формування і складається із представників різного еволюційного рівня і неоднакового зоогеографічного походження. Більшість тварин мають велике промислове, санітарно-гігієнічне, лісогосподарське і естетичне значення. Проте їх цінність полягає не тільки у цьому. Живі організми беруть участь у біологічному кругообігу речовини. Вони впливають на формування рослинного покриву і ґрунтів. Тому збереження різноманітного тваринного світу Прикарпаття і Карпат особливо важливе. За останні роки тут вже не побачиш таких птахів, як чорний лелека, сірий журавель, білоголовий і чорний грифи, лебеді. На грані винищення знаходяться кіт лісовий, болотяна черепаха, куниця, горностай, а також карпатський глухар, білоспинний дятел, карпатська білка і карпатський тритон.

Науково-технічний прогрес викликав бурхливий ріст індустрії. Разом з тим різко зросли такі супутні прояви, як забруднення повітряного і водного басейнів, зменшення земельних і лісових площ, неохоплених активною господарською діяльністю людини. Значним негативним фактором стали промислові шуми. Усе це разом узяте порушує природний баланс, спричиняє зменшення дикої фауни і флори.

Досвід сучасної природничої науки, чисельних громадських природоохоронних організацій показує, що навіть при найвищих темпах індустріалізації дикий тваринний світ можна врятувати. Багато в цьому напрямі роблять аматори і фахівці, які ставляться з любов’ю до тваринного світу.

Складені методичні вказівки щодо обліку і таксації диких звірів і птахів у лісах. Прикарпаття 1977 року були першої спробою дати працівникам лісу усіх ланок у руки порадник для проведення цього заходу. Практика показала, що необхідно зробити деякі доповнення, а саме, дещо з біології облікованих тварин і птахів, та окремі рекомендації по охороні тварин.

Метою щорічного обліку фауни є перевірка накреслених завдань мисливським впорядкуванням та фіксація змін, які проходять в угіддях, виявлення динаміки росту чи складу мисливської фауни.

Спираючись на табличні факти ми можемо зробити висновок про те, що за два остання роки і минулі роки мисливська фауна іде до зменшення. Наприклад: кількість оленів зменшилась на 112 голів, козулі на 38 голів, кабан – 1000, заєць – 1200, лисиця – 1150, вовк – 15, ведмідь – 11, рись – 20. І зросла кількість: куниця – 200, качки – 1300, тетерів – 24, рябчик – 300.

Сума коштів виділена з бюджету на збереження мисливської фауни порівнюючи два останні роки зменшилась на 50 %.

Не вся лісова охорона, єгері та інші не спеціалісти обізнані з біологією і поведінкою диких звірів у природних умовах, в той же час кількісний облік тварин повинен ґрунтуватись на глибокому знанні способу життя звірів та птахів і тих біологічних і економічних особливостей, які необхідно знати кожному спостерігачеві, що на практиці займаються роботою. Добре вивчення теорії,