Для інформації: вже в 1970 році маса відходів склала 40 млрд. тонн, а до кінця XX століття - до 100 млрд. тонн. Особливо небезпечне надходження в природу невідомих їй речовин і з'єднань, створюваних хімічною промисловістю.

У гідросфері: забруднення відбувається насамперед у результаті скидання в ріки, озера і моря промислових, сільськогосподарських і побутових стічних вод.

До речі до початку 1990-х рр. загальний світовий обсяг стічних вод перевищив 1 тис. кубометрів на рік, чи 5 % від “водних запасів” Землі. Але оскільки для розведення цих вод до припустимих концентрацій потрібно в середньому ще в 10 разів більший обсяг чистої води, то фактично вони забруднюють 10 тис. кубометрів стокових вод.

Відповідно до розрахунків учених, на початку XXI століття для розведення стічних вод може знадобитися 20-25 тис. кубометрів прісної води чи практично всі реально доступні ресурси такого стоку!

Одними із самих забруднених рік є: Рейн, Дунай, Сена, Тибр, Міссісіпі, Огайо, Волга, Дніпро, Дон, Дністер, Ніл, Ганг і ін.

Відповідно росте і забруднення Світового океану.

Для інформації: щорічно у Світовий океан попадає до 100 млн. тонн різних речовин.

Найбільш забруднені: Середземне, Північне, Ірландське, Балтійське, Чорне, Азовське, Японське, Карибське моря, а також наступні затоки: Біскайська, Перська, Мексиканська і Гвінейська.

До уваги: у результаті витоку нафти при її видобутку, транспортуванні і переробці у Світовий океан щорічно попадає до 16 млн. тонн нафти і нафтопродуктів; близько 1/3 поверхні Океану покрито маслянистою плівкою, що знижує випар, гнітить розвиток планктону і т.п.

В атмосфері: забруднення відбувається в результаті роботи промисловості, транспорту, опалювальних підприємств.

Основні забруднювачі повітря: окис вуглецю (СО2), сірчистий газ (SO4), оксиди сірки, азоту, фосфору, свинець, ртуть, алюміній і т.п.

Для інформації:

У біосфері: забруднення відбувається в результаті знищення біологічних ресурсів Землі.

Для прикладу: площа лісів у світі щорічно зменшується як мінімум на 25 млн. га чи на 0.6 %. Світова заготівля деревини до початку XXI століття повинна досягти 5 млрд. тонн. Це означає, що її щорічний річний приріст лісу буде фактично використаний цілком.

У результаті зростаючого забруднення навколишнього середовища виникає багато екологічних проблем, як на локальному і регіональному рівнях, так і на глобальному.

Для вирішення цілого ряду екологічних проблем, що виникли необхідно розвивати такі напрямки:

1-ий шлях: полягає в створенні різного роду очисних споруд, у застосуванні маломісткого сірчистого палива, у знищенні і переробці сміття, у будівництві димарів висотою 200-300 метрів і більше, у рекультивації порушених земель і ін.

2-ий шлях: полягає в розробці і застосуванні принципово нової природоохоронної (чистої) технології роботи підприємств, у переході до маловідходних і безвідхідних виробництв.

3-ій шлях: лежить в продуманому, раціональному розміщенні “брудних” виробництв (хімічної і нафтохімічної, чорної і кольорової металургії і т.д.).

У наш час для проведення екологічної політики недостатньо дій окремих країн. Необхідні зусилля усього світового співтовариства, що координує ООН (у її системі існує спеціальний орган - Програма ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП)).

3. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ПРИРОДНОЇ ЕКОСИСТЕМИ

За визначенням П.Дювіньо і М.Танга, екосистемою в екології позначають найбільш обширну функціональну єдність. Єдність тому, що колоооббіг є замкненим. А найбільш обширну тому, що вона включає і організм, і середовище. Причому кожен компонент впливає на інший, формуючи його особливості. І кожен є необхідним для підтримки відпрацьованого ходу життя.

Складовими частинами екосистем є повітря, поверхневі і підземні води, надра (включаючи ґрунти, гірські породи), ґрунту, рослинний і тваринний світ

Отже, ця функціональна система, яка включає в себе спільноту живих істот і їх довкілля, називається екологічною системою.

Екосистема - це основне теоретичне поняття екології. Узагальнення суттєвих її характеристик здійснено в такому визначенні М.Реймерса: екосистема - цілісна система, що є термодинамічно відкритою сукупністю біотичних і абіотичних (речовин, енергії) компонентів і інформаційно саморозвивається. Єдність структури і функції цієї системи забезпечує перевагу внутрішніх переміщень речовин, енергії і інформації над зовнішнім обміном. На цій основі забезпечується саморегуляція і розвиток системи як цілого.

Взаємозв’язок всіх екосистем планети призводить до уявлення про гігантську екосистему - біосферу. Біосфера - той простір на планеті, де існують живі організми і функціонують екосистеми. Це тонка поверхнева плівка, що включає океани і атмосферу. Саме в біосфері енергія сонячної радіації здійснює докорінні зміни фізичних і хімічних властивостей інертної речовини Землі.

У екосистемі усі вхідні в неї компоненти (у тому числі абіотичні) взаємозалежні і функціонально відповідають один одному і взаємозалежні. Випадання однієї частини системи (наприклад, знищення виду) неминуче веде до виключення всіх тісно зв'язаних з ним видів і функціональній зміні екосистеми в цілому.

У природних екосистемах діяльність вхідних у них видів, звичайно, спрямована на підтримку цих екосистем як середовища власного існування.

В умовах багаторазового впливу циклічних змін на послідовні покоління організмів природний добір привів до виникнення ряду особливостей способу життя, що і самі по собі є циклічними. До числа таких особливостей відносяться діапауза комах, щорічне скидання листя листопадними деревами, добові рухи листів, припливно-відпливний ритм переміщень у літоральних крабів, річний цикл функціонування репродуктивних систем і се зонний цикл зміни густоти хутра