Крім відносин типу конкуренції за місце в екологічній ніші виділяють і інші типи відносин між видами. Деякі з них, на відміну від конкуренції, мають позитивний характер. Так, відомий еколог В. Н. Беклемишев виділив фабричні зв'язки, що виражаються у використанні частин тіла інших організмів для побудови різних споруджень. Наприклад, мурахи мають тісні фабричні зв'язки з хвойними деревами, опад яких є будівельним матеріалом для мурашників. В. Н. Беклемишев виділяв також форічні зв'язки, що виражаються в розселенні (поширенні) одного виду іншим. У водних екосистемах добре відомі поселення молюсків (дрейссен, мідій і ін.) на інших гідробіонтах, що, мігруючи, сприяють освоєнню цими молюсками нових життєвих просторів. До форічних варто віднести взаємини між тваринами і рослинами, пилок або насіння яких вони поширюють. [1]

Інші екологічні класифікації і групи організмів

Виділення різних груп організмів у біоценозі особливо важливо для практики моніторингу екосистем. При аналізі видового складу біоценозу звичайно обмежуються визначенням такого в конкретній групі організмів. Насамперед поділяють населення на флору і фауну. Потім використовують самі різноманітні критерії для виділення груп. Так, наприклад, враховують кількість фотосинтезуючих організмів, рослинноядних, облігатно хижих видів або кількість видів у трав'яному ярусі лісу, кількість видів планктону в стовпі води під 1 м2 площі і т.п.

Групи організмів у межах біоценозу, що виділяють на основі трофічних і топічних взаємозв'язків, складають так називані консорції, а на основі функціональних зв'язків - гільдії.

Консорцією називають сукупність видів, зв'язаних харчовими, топічними й іншими зв'язками між собою і з видом, що вважають видом-едифікатором. Звичайно це рослина-автотроф. Наприклад, ялина (вид-едифікатор) із всіма організмами, що зв'язані з нею топічними, речовинними, енергетичними зв'язками, за якими забезпечується можливість трансформації (або навіть кругообігу) речовин у цій одиниці біоценозу, є консорціумом.

Гільдія - це група видів, що використовують той самий клас ресурсів середовища однаковим способом. Сюди входять види, екологічні ніші яких істотно перекриваються в їхніх потребах, тобто види одного трофічного угруповання. Гільдія, власне кажучи, є синонімом поняття "трофічне угруповання".

Топічні взаємини включають боротьбу за територію перебування і полювання, конкуренцію через притулки і т.п. Таким чином, групи організмів, які виділяють по ознакою трофіки або просторового положення, беруть участь у різних процесах круговороту речовини й енергії, але тісно пов'язані один з одним. Ю. Одум називає їх "функціональними царствами природи", підкреслюючи, що їх не слід плутати з таксономічними категоріями, прийнятими в біології. Таким чином, згадані екологічні класифікації відносяться не до окремих видів організмів як таксономічних одиниць, а до їх функцій в екосистемі.

Висновки

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:

Екологічний фактор - умова середовища, на яку живе реагує пристосувальними реакціями. Екологічні фактори визначають умови існування організмів. Розрізняють абіотичні, біотичні, природні й антропогенні екологічні фактори.

Абіотичні фактори середовища - компоненти і явища неживої, неорганічної природи, які прямо або побічно впливають на живі організми: кліматичні, ґрунтові і гідрографічні фактори.

Основними абіотичними факторами середовища є: температура, світло, вода, солоність, кисень, магнітне поле землі, ґрунт.

Біотичні фактори - фактори живого середовища, що впливають на життєдіяльність організмів. Дія біотичних факторів виражається у формі взаємовпливів одних організмів на життєдіяльність інших організмів і усіх разом на середовище перебування. Розрізняють прямі і непрямі взаємини між організмами.

Література

Биотические факторы среды, их виды и влияние на живые организмы.// Общественный  экологический проект  EcoLife, http://www.w3c.org/TR/1999/REC-html401-19991224/loose.dtd

Голубева Л.Г. Основы экологии для специальности "Компьютерный эколого-экономический мониторинг". Курс лекций. Донецкий национальный технический университет., 2002

Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери.Львів: 1997.

Крисаченко В.С. Людина і біосфера. Основи екологічної антропології. К.:1998.

Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000 році. Міністерство екології і природних ресурсів України, 2001.

Національний План дій з гігієни довкілля на 2000 - 2005 роки.// Схвалений постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2000 р. № 1556

Прохоров В.Г. Курс лекций по дисциплине “Экологическое право” для юридических факультетов высших учебных заведений по подготовке специалистов таможенных и силовых служб. М:МГОУ, 2002 г.

Рожен О. Екофренія-3, або трактат про те, як з кожним роком зменшується кількість гумусу в черноземах, ростуть площі підтоплених земель і все товстішою стає „Червона книга України”.//Дзеркало тижня № ) Субота,    Березня  року

Сидоренко Л.І. Сучасна екологія: наукові, етичні та філософські ракурси. Навчальний посібник.Київ, 2002.

Федоров В. Д., Гильманов Т. Г. Екологія. М.: Изд-во МГУ, 1980