КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу:

"Екологія"

Зміст

1. Глобальні проблеми екології

Людство підійшло до того, що може нерозважливо й з великою загрозою для життя змінити свою біосферу і саму планету Земля.

Нечувані швидкості, масштаби та комплексність людських втручань які підривають економічний розвиток і загрожують виживанню людства досягли дотепер незнаних масштабів у руйнуванні навколишнього середовища. Нині планету Земля населяють 5 млрд. людей, які споживають матеріали у розмірі 40% щорічного чистого фотосинтезу на Землі (= 2 т вугілля або 150 кг сталі на 1 люд.).

Найбільший вплив на навколишнє середовище мають сільське господарство, промисловість та енергетика. За останні 300 років сільське господарство та промисловість подвоїли вміст метану в атмосфері, концентрацію СО2 збільшили на 1/4. Виділення елементів S та N внаслідок діяльності людини в усьому світі нині відповідає природному їх вмісту або навіть перевищує його. Спричинені людиною викиди важких металів перевищують природне виділення Рb, Сd та Zn відповідно у 18, 5 та 3 рази, Аs, Нg, Ni та V — у 2 рази.

За період від 1900 р. населення світу зросло більше ніж у 3 рази, світова економіка розширилась у 20 разів, споживання підземного палива збільшилось у 30 разів, промислове виробництво зросло в 50 разів.

Багато причин глобальних проблем навколишнього середовища слід шукати в наявній системі світового господарства та моделі цивілізації. Вони характеризуються енергоємністю, інтенсивністю споживання, технологічними нововведеннями і спрямовані на максимальне виробництво та отримання максимальних прибутків від народного господарства.

Охарактеризуємо детальніше деякі глобальні проблеми екології.

Навряд чи якесь економіко-політичне рішення викликало таку суспільну дискусію, як використання ядерної енергії (атомні електростанції, АЕС). Населення стало невпевненим через: постійні випадки порушень на ядерних установках, намагання зам'яти та приховати нещасні випадки (Вінскейл, 1957—неправильні дії людей через незнання; Урал, 1958), скандали, пов'язані з підприємствами, що виготовляють тепловидільні елементи (Нукем, Алькем у Ханау), проблеми у зв'язку з питанням видалення високорадіоактивних відпрацьованих тепловидільних стрижнів (Горлебен, транспортування громадськими дорогами, експорт у Швецію або у Францію), нещасні випадки на реакторах у Гаррісбурзі з частковим розплавленням ядра реактора та Вінскейлі, але передусім НВНВ (найбільший визнаний нещасний випадок) на Чорнобильській АЕС.

Засудження АЕС посилилось через некомпетентну інформаційну політику федеральних земель та урядів держав Європи щодо нещасного випадку на реакторі. Для більшості людей є проблемою найменування фізичних одиниць: ні для кого немає різниці, чи є 40 000 Бк/кг забруднення (Баварія), чи 2,0 мілізіверт загального опромінення тіла (Австрія). Хочуть лише знати, наскільки це небезпечно.

Хоча криза посилилась, люди виявляють мало особистої готовності до зниження споживання енергії (напр., тарифи на струм, пов'язані зі споживанням), що могло б допомогти уникненню подальшого розширення потужностей електростанцій.

Чорнобиль. Однією з основних ознак радянської т. зв. лінії реакторів РБМК Борн (1983) називає: "надійність цілої системи дуже висока завдяки можливості нагляду та контролю окремих, горизонтально розташованих каналів із цирконію". Причиною найтяжчого нещасного випадку в історії використання ядерної енергії був людський фактор.

У фазі вибуху були викинуті на висоту 1,5 км радіоактивні інертні гази та 1% решток радіоактивного інвентаря. Через струс зменшилося вивільнення нуклідів, але потім з 5—10-го дня іще сталося підвищення радіоактивності до 70% від значення першого дня. Реактор був старанно закритий сталлю та бетоном. Видалити та знезаразити його неможливо.

Наслідки катастрофи: виділилось 3—4% радіоактивних речовин реактора з 1,8- 1018 Бк. Це у 8—500 разів (залежно від типу нукліду) більше від кількості нуклідів, що виділились внаслідок наземних випробувань ядерної зброї в 1945—1980 р. З 42 пожежників, що брали участь у гасінні пожежі, 35 померли від гострого опромінення еквівалентною дозою від 2 до 16 Зв. 135 000 людей у радіусі ЗО км від реактора отримали опромінення 0,16—0,3 Зв і були евакуйовані. У них доза опромінення проявиться передусім пізнішими соматичними пошкодженнями або генетичними наслідками опромінення. У Північній півкулі це зачепило 400 млн. людей, щоправда, різною мірою. Радіоактивна хмара розподілилась відповідно до погодних умов різними шляхами поширення. Вимивання збільшило опромінення в 15—20 разів. Сухі біотопи на відстані 100—200 км від Чорнобиля отримали таку саму дозу опромінення, як і край Альп Баварії та Австрії. Вологі місця Японії та сухі місця Данії були однаково забруднені. За статистичною моделлю було розраховано, що в усьому світі 28 000 людей передчасно помруть від наслідків Чорнобиля, з них 50% — у колишньому СРСР, 13 000 — в Європі за межами колишнього СРСР.

Парниковий ефект. Сонячна енергія, що досягає Землі, на 30% відбивається безпосередньо в космос (хмари, повітря, ґрунт). Якби й решта 70% енергії, що абсорбується водяною парою, хмарами та ґрунтом, відбивались у вигляді інфрачервоного випромінювання (тепла) в космос, температура поверхні Землі становила б - 18 °С. Проте відбите від ґрунту Землі тепло знову на 85% відбивається хмарами та рідкісними газами на Землю і нагріває її на 33 °С. Без такого "природного парникового ефекту" життя на Землі було б неможливе.

Але протягом останніх 100 років кількість СО2 в атмосфері збільшилася на 20%, метану (вирощування рису, утримання великої рогатої худоби, гниття сміття тощо) — майже на 90%. Щорічний приріст СО2 становить 0,5— 2,2 ppm. У світовому масштабі це 20 млрд. т СО2. Розрахунок