Екологічні нормування антропогенних навантажень

ЗМІСТ

ВСТУП

У наш час, коли діяльність людини є головним фактором існування і перетворення всієї біосфери, особливо важливою стає розробка теоретичних завдань і практичних заходів зі створення в біосфері умов, потрібних для життєдіяльності людства, для збе-реження необхідних компонентів навколишнього середовища і підвищення біологічної продуктивності біосфери при макси-мальній Нейтралізації негативного впливу на неї антропічних факторів.

Зараз людство стоїть перед гострою необхідністю створення біотехносфери – поєднання процесів еволюції біосфери з розум-но спрямованим антропічним впливом на неї. Тільки успіх у вирішенні завдання оптимізації, а потім і гармонізації взає-мовідносин у системі «Суспільство – природа» – ключ до існування людини як біологічного виду на Землі і збереження життя на планеті.

Для цього насамперед необхідно знати основи екології людини як унікального біологічного виду, який поєднує у своїй природі біологічне й соціальне, а також вивчити особливості, закони й ме-ханізми взаємовідносин у системі «Природа – суспільство».

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСІВ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДУ

Як правило, будь-яке свідоме перетворення людиною природи має своєю метою поліпшення умов для життя людини. Через це й помітні насамперед саме позитивні, з погляду людини, процеси. Однак кожна з перемог людини над природою має зовсім інші, непередбачені наслідки, що дуже часто знищують значення перших.

Існування негативних наслідків господарської діяльності людини змушує вчених і господарників приділити значну увагу їх вивченню, прогнозуванню, врахуванню в управлінських рішеннях.

Антропогенним впливом на природу варто вважати будь-які процеси зміни природи, обумовлені діяльністю людини (від грецьк. «антропос» - людина).

Негативні терміни-поняття характеризують процеси антропогенної зміни природи, які оцінюються конкретними суб'єктами негативно для людини, об'єктів її життєдіяльності чи компонентів природного середовища. Як правило, на відміну від попередньої групи, ці терміни передають ставлення людини не до процесів господарської діяльності, а до їх наслідків. Це різні процеси порушення, руйнування, забруднення природного середовища.

Процес погіршення стану довкілля під впливом антропогенної діяльності може бути визначений терміном «порушення» природного середовища (за аналогією з «детериорацією»). Цей процес містить у собі: забруднення, в тому числі інтоксикацію (тобто види забруднення, що викликають деградацію біологічних компонентів довкілля) і засмічення (перевантаження природного ландшафту нешкідливими безпосередньо для біологічних об'єктів компонентами); руйнування пейзажу (пейоризацію); руйнування (деструкцію) ландшафту; роз'єднання (взаємну ізоляцію елементів екосистеми); знищення, винищування біологічних об'єктів.

Щоб охарактеризувати окремі процеси негативного впливу на природне середовище, звичайно називають різні види забруднення, порушення (руйнування) ландшафтів, винищування флори і фауни тощо.

Позитивний вплив на природу звичайно характеризується двома групами понять. Перша передає захисну (пасивну) спрямованість діяльності людини, покликану законсервувати існуючий стан довкілля.

Захисна група дій передається поняттями: охорона, захист, збереження, заощадження (природи та/чи її компонентів) або запобігання (шкідливому впливу на природу). Як окремі випадки такого виду діяльності виступають очищення, уловлювання (шкідливих речовин).

Будь-які процеси «порушення» чи «поліпшення» якості довкілля безпосередньо чи опосередковано пов'язані з економічними втратами або вигодою, навіть якщо ці економічні показники не «уловлюються» формальною системою економічних розрахунків. Іншою стороною економічного змісту цих процесів є те, що будь-яке цілеспрямоване поліпшення якості середовища передбачає планування конкретних результатів і відповідне вкладення конкретних коштів.

2. ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ НОРМ КОРИСТУВАННЯ ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ

Зараз речовинно-енергетичний обмін між людиною та природою набув таких величезних обсягів, а всі природні та соціально-економічні складові глобальної екосистеми виявилися настільки взаємообумовленими, що будь-який, навіть порівняно незначний, тис людини на той чи інший природний компонент охоплює всю екосистему загалом і здатний спричинити непередбачені, часто далекосяжні, наслідки.

Основними факторами антропогенного впливу на навколишнє середовище є скиди забруднених стічних вод у природні поверхневі водні об’єкти, викиди шкідливих речовин в атмосферу, забруднення грунтів та тверді відходи промислових підприємств.

Водні об’єкти України забруднені переважно нафтопродуктами, фенолами, органічними речовинами, сполуками азоту та важкими металами. Згідно даних Мінводгоспу, cередньорічний вміст основних забруднювальних речовин у воді багатьох річок перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК).

Найбільше забруднення води в Україні спостерігається у басейні Дніпра, а також на півдні країни та в Криму, де велика частка питної води надходить із зовнішніх джерел.

Більшість притоків Дніпра забруднені переважно амонійним та нітритним азотом, нафтопродуктами, фенолами, сполуками важких металів. Найбільш забруднені річки – Горинь, Десна, Сула, Тетерів, Ворскла, Унава, Самара, Інгулець. Вміст основних забруднювальних речовин у цих річках складає відповідно по азоту амонійному і нітритному – 1–9 ГДК, нафтопродуктах – 1–7 ГДК, фенолах – 1–10 ГДК, сполуках міді – 1–39 ГДК, цинку – 1–26 ГДК.

Випадки високого забруднення спостерігалися на річках Сіверського Дінця (Сіверський Донець, Уди, Казенний Торець, Бахмут, Лугань, Біленька), Дністра (Дністер, Тисьмениця, Опір, Стрий), річках Приазов’я (Кальміус, Кальчик, Булавин, Молочна), басейнів Західного Бугу (Західний Буг, Полтва, Луга), Дунаю (Дунай, Латориця, Віча), на Південному Бузі, у Київському та Канівському водосховищах.

Починаючи з 1995 р., обсяг забруднених стічних вод, що скидаються у природні поверхневі водні об’єкти, має тенденцію до зниження. Тільки у 2000 р. їх скинуто 3313 млн м3, що на 607 млн м3 менше порівняно з 1999 р. Найбільшу кількість забруднювальних речовин водокористувачі скидають у Дніпро – 23 %, Сіверський Донець – 18 %, Дністер – 2,4 %, Чорне та Азовське моря – 4,6 %. У 2000 р. найбільше скинуто забруднених стоків у Донецькій – 943 млн м3, Дніпропетровській –727 млн м3, Запорізькій – 300 млн м3 та Одеській 238 млн м3 областях.

Основними забруднювальними компонентами Чорного і Азовського морів є нафтопродукти, феноли, хлорорганічні пестициди, поліхлорбіфеніли, сполуки азоту, фосфор. На