рівень забруднення морських вод суттєво вплинули аварійні розливи з суден, постійне надходження у море сільськогосподарських і промислово–побутових стоків. Загалом, за 1998 рік у межах України у Чорне море було скинуто неочищених стічних вод 5,9 млн м3, недостатньо очищених – 34,5 млн м3, нормативно очищених – 224,6 млн м3. При цьому в море надійшло 5,1 тис. т органічних речовин. За останні роки намітилася тенденція до зниження надходження забруднювальних речовин у море внаслідок покращання якості очищення стічних вод і зниження об’ємів скидання.
У поверхневі води з промислових об’єктів скинуто 1972,5 тис. т забруднювальних речовин, з об’єктів житлово–комунального господарства – 1115,8 тис. т, сільського господарства – 151 тис. т. У ріки потрапило десятки тонн натрію, магнію, кальцію, міді, карбаміду, фтору, марганцю, хрому, алюмінію, метанолу, свинцю тощо.
Значного техногенного впливу зазнають і підземні води. У долинах Сіверського Дінця, річок Західного Донбасу, Кривбасу, Криму, Прикарпаття та ін. зафіксовано понад двохсот осередків стійкого забруднення водних горизонтів, тобто 6 % розвіданих запасів підземних вод. Близько 24 % опинилися під загрозою якісного виснаження.
Залишає бути кращим і використання водних ресурсів. За даними Мінводгоспу, у 1998 р. з природних водних об’єктів забрано 19027 млн м3 води, що на 6 % менше, ніж у 1997 р.
Забруднення атмосферного повітря. В Україні наявний високий рівень забруднення атмосферного повітря. За даними Мінстату України, у 2000 р. загальний обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферу становив 5,9 млн т, причому 4 млн т – від стаціонарних джерел забруднення, що на 3,6 % менше, ніж у 1999 р., та 1,9 млн т – від автотранспорту (нестаціонарних джерел). Найбільше скорочення викидів від стаціонарних джерел у 2000 р. порівняно з попереднім роком спостерігалося у Харківській (26 %), Київській (19 %), Миколаївській (19 %), Рів-ненській та Полтавській (по 18 %) областях. У 2000 р. скоро-тили-ся викиди забруднювальних речовин порівняно з 1999 р. в деяких містах країни, зокрема в Стаханові (45 %), Краснодоні (36 %), Кре-менчуці (31 %), Комсомольському (29 %), Єнакієве (21 %), Одесі (21 %), Українці (20 %), Зеленодольську (19 %).
Високий рівень забруднення повітря залишився у 9 містах України, які знаходяться переважно в Донецько–Придніпровському промисловому регіоні: Кривому Розі, Маріуполі, Донецьку, Запоріжжі, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Єнакієвому, Луганську, Дебальцеве.
Обсяг викидів забруднювальних речовин підприємств Донецько–Придніпровського регіону становить 81 % від загального обсягу викидів по країні.
Ця величезна промислова зона є однією з найнебезпечніших для навколишнього середовища. Високий рівень забруднення атмосфери у цих містах зумовлений в основному підвищеним вмістом у повітрі специфічних шкідливих речовин, а також наявністю двоокису азоту і пилу.
Якщо в цілому по Україні за період 1990–2000 рр. відбулося зменшення викидів шкідливих речовин на 9,6 млн т (в основному за рахунок падіння обсягів виробництва), то в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій та інших областях ситуація залишається небезпечною.
Протягом 1990–1998 рр. викиди забруднювальних речовин в атмосферу від рухомих джерел поступово зменшувалися. Однак у зв’язку з уточненням величини використаного палива індивідуальним транспортом викиди забруднювальних речовин в атмосферу від автотранспорту у багатьох містах України збільшилися. Так, у мм. Вінниця, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Горлівка, Донецьк, Дебальцеве, Дзержинськ, Дружківка, Костянтинівка, Краматорськ, Макіївка, Маріуполь, Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Євпаторія, Севастополь, Красноперекопськ, Антрацит, Алчевськ, Рубіжне, Ізмаїл, Харків, Чернігів викиди забруднювальних речовин в атмосферу від автотранспорту збільшилися у 1998 р. порівняно з 1997 р. більш ніж на 60 %.
Значної екологічної шкоди зазнають ґрунти внаслідок їхнього забруднення викидами промисловості, невмілого або надмірного використання в аграрному секторі засобів хімізації, а також забруднення значних площ внаслідок аварії на ЧАЕС.
До 20 % забруднених земель міських, приміських та індустріальних районів перебувають у кризовому стані. Спостерігається подальше окислення ґрунтів, зменшення рухомого фосфору та обмінного калію. Зменшення площі зрошення, сучасний технічний стан зрошувальних і осушувальних систем, значні площі підтоплених зрошених земель та кислих і зарослих чагарниками осушених земель тощо призвели до зниження загальної врожайності сільськогосподарських культур щодо її проектного рівня на 30–40 % на зрошених та на 15–37 % на осушених землях. У зв’язку з відсутністю фінансування у більшості регіонів припинено виконання комплексу протиерозійних заходів, у т. ч. агротехнічних, щодо захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії. Разом з тим, в Україні за 1998 рік рекультивовано 3329,5 га земель, з них: під сільськогосподарські угіддя – 2006,3 га, ріллю – 1465,6 га, лісові (чагарникові) насадження – 714,9 га.
Після аварії на ЧАЕС площі забруднених територій в Україні значно збільшилися. Радіонуклідами уражено 8,4 млн га земель, у тому числі 3,5 млн га орних земель, близько 400 тис. га природних кормових угідь та понад 3 млн га лісів. Із землекористування вилучено 119 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. га ріллі. У 1998 р. максимальний рівень щільності забруднення грунтів 137Cs не перевищував 10 Кі/км2.
Протягом 1998–1999 рр. відбувався процес самодезактивації поверхневого шару ґрунтів, але швидкість його незначна. Горизонтальна міграція радіонуклідів не призвела до відчутного їхнього перерозподілу в агроландшафтах. Дані спектрометричних аналізів свідчать про наявність вертикальної міграції цезію–137 по профілю ґрунту. Інтенсивніше міграція цезію–137 проходить у більш пухкому гумусовому шарі ґрунту. У 1998 р. радіоцезій (1–2,2 %) поширився по профілю ґрунту до метрової глибини. В цілому зберігається картина розподілу радіоцезію по вертикальних шарах. У шарі ґрунту від 0 до 20 см спостерігається рівномірний розподіл: тут
