дані про те, що сто років тому корифей вітчизняного ґрунтознавства Докучаєв відзначав, що в Центральних чорноземних областях Росії і на Україні чорноземи мали 10...14% гумусу. Зараз залишилося тільки 3...4%, що істотно погіршило водно-фізичні властивості ґрунтів, забезпеченість культурних рослин вологою, повітрям, елементами харчування. Якщо врахувати, що зменшення гумусу в ґрунті на 1% приводить до зниження врожаю приблизно на 5 ц/га зернових одиниць, то щорічний недобір врожаю тільки за рахунок убутку гумусу в цілому по країні складає близько 40 млн. т зернових одиниць. Щоб компенсувати тільки цей недобір зерна, необхідно щорічно збільшувати виробництво хімічних добрив мінімум на 10 млн. т діючої речовини. Це - непосильний тягар, до того ж пагубне для природи.
І якщо широке впровадження інтенсивних технологій оброблення сільськогосподарських культур зі збільшенням обсягів застосування хімічних добрив, пестицидів, хімічної меліорації ґрунтів, дозволило тимчасово підвищити врожайність, то воно ж привело за багато років їхнього застосування не тільки до втрати гумусу, але і до деструкції ґрунту, перетворенню його в лессоподібну масу, не здатну усмоктувати й утримувати воду, піддану водної і вітрової ерозії, до зниження її природної родючості, до необхідності більш ретельної обробки її машинами. У підсумку, це привело до руйнування ґрунту на величезних площах і зниженню валових зборів зерна, овочів, кормів.
Використання великих доз хімічних добрив, високоінтенсивних обробок ґрунту різко знизило в ній кількість грунтоутворюючих тварин (місцями до повного зникнення), і процес ґрунтоутворення (гумусоутворення) різко пішов на спад.
Виявилося, що хімічні добрива - це допінг для ґрунту, що спрацьовує, якщо в ній є гумус. Але, як показала практика, не можна жити тільки на допінгу. Хімізація ґрунту - це спосіб узяття врожаю авансом, у борг. У борг беремо в нащадків. За даними різних авторів, таких безгумусних гектарів нагромадилося від 136 до 152 млн. Це більш половини орного клина СНД. Ґрунти на цих полях не відтворюються, навіть якщо на них вивозити органіку. Переробляти її там у гумус нікому.
Хімічні добрива не можуть повною мірою заповнити збиток живильних елементів і зовсім не компенсують збиток із ґрунту гумусу ("хліба для рослин").
Положення збільшилося з початком широкого використання пестицидів - найнебезпечніших отрут для ґрунту полів. Використання їх впливає на багато груп ґрунтових організмів, у тому числі і на дощових хробаків. Більш того, багато пестицидів руйнують природні ферменти і комплексони гумусу, необхідні для життя рослин, викликають розбалансування природного складу ґрунту, ведуть до зменшення змісту в ній гумусу і рухливих форм фосфору, калію й інших елементів.
У силу цього використання пестицидів на наших полях неприпустимо і повинне бути виключено. Це - теза вчених нашого часу і широкої громадськості, заклопотаних екологічними наслідками розвитку цивілізації. Він знаходить усе велику підтримку як серед споживачів, так і виробників сільськогосподарської продукції розвитих і країн, що розвиваються. Учені багатьох країн шукають і знаходять нові біологічні засоби боротьби з бур'янами, комахами-шкідниками рослинної продукції, із хворобами рослин, що безпечні для навколишнього середовища, для здоров'я тварин і людини. (А. М. Уголєв. Природні технології біологічних систем. - Л.: Наука, 1987).
Деякі сучасні письменники і учені вимагають зміни сільськогосподарської політики в нашій країні, спрямованості її на дехімізацію сільського господарства. Вони попереджають, що подальше руйнування ґрунту терпимо бути не може, інакше через десять-п'ятнадцять років наші сільськогосподарські ресурси прийдуть в остаточний занепад, і ми виявимося однією із самих малоземельних і низьковрожайних країн.
Список літератури
А. М. Уголєв. Природні технології біологічних систем. - Л.: Наука, 1987.
Легасов В. Химизация сельскохозяйственного производства – фактор, разрушающий почву и снижающий ее плодородие // Сельское хозяйство. – 2000. - №12.
Лестер Браун. Земля в беде // За рубежом - 1998. - №14.