Для подолання спаду виробництва зерна важливим є додержання оптимальної науково обґрунтованої структури посівних площ.

Особливо це стосується озимої пшениці. Вирощування її після кращих попередників дозволяє отримати урожай зерна на 25 - 42 % вищий, ніж після стерньових попередників. Для озимої пшениці кращим попередником є чорний пар, який забезпечує високі й сталі урожаї незалежно від погодних умов року, у зв'язку з цим у структурі посівів північних районів його доцільно мати 8 - 10 %, центральних 10 - 15 %, південних - 15 - 20 %. Це співвідношення слід витримувати дуже чітко, враховуючи позитивний вплив пару на баланс вологи та фітосанітарний стан всієї сівозміни в цілому. Сприятливими попередниками для пшениці є також зайняті пари та зернобобові. Використання непарових та стерньових попередників доцільне тільки за умов внесення підвищених доз добрив. 70 % посівів озимої пшениці повинні бути розміщені після чорних та зайнятих парів, зернобобових і багаторічних трав.

Обробіток ґрунту

Якщо раніше негативний вплив попередників можна було компенсувати дозами добрив і засобами захисту рослин, то в нинішніх ринкових умовах потрібно диференціювати підготовку ґрунту до сівби, враховуючи обмежені можливості тракторного парку та причіпних механізмів. Система обробітку ґрунту повинна забезпечувати своєчасність і бути ресурсоощадною і екологічно безпечною.

У зв'язку з цим у системі обробітку ґрунту широко застосовуються ресурсозберігаючі технології, основані на принципах мінімалізації дії на грунт, застосуванні комбінованих та широкозахватних агрегатів. Застосування комбінованої системи обробітку грунту включатиме різноглибинні полицевий та безполицевий обробітки, широке застосування дискових знарядь, плоскорізних, чизельних агрегатів, а також важких культиваторів-глибокорозпушувачів.

У сучасних умовах ведення землеробства зональні системи обробітку ґрунту повинні базуватися на принципах агроекологічної доцільності, ресурсозаощадження і раціонального використання грунтової вологи.

У системах зонального грунтозахисного землеробства при підйомі чорних парів розширити обсяги чизельного вузькосмугового (на глибину 10 - 32 см) обробітку, який завдяки гребенистості і рваному дну борозни забезпечує на схилах до 3 градусів повне регулювання стоку талих вод і додаткове накопичення 20 - 40 мм вологи в грунті.

При підготовці ранніх парів обов'язковим заходом повинно бути ранньовесняне закриття вологи важкими зубовими боронами після соняшника і дисковими знаряддями після інших попередників. Невиконання цього агроприйому або запізнення з його проведенням більше як на 10 днів веде до втрат 20 - 30 % вологи, накопиченої в глибоких шарах грунту.

Подальша інтенсифікація виробництва зерна озимих культур після зайнятих парів і непарових попередників в умовах засухи здійснюється на основі обробітку ґрунту комбінованими агрегатами, застосування яких, крім економії ресурсів, забезпечує високу якість підготовки ґрунту і гарантує дружні сходи озимини після дощів навіть у мінімальній кількості - 12 - 15 мм.

Система добрив та стабілізація родючості

Стабільне зростання виробництва с/г продукції залежить від правильного використання основного засобу виробництва - землі. Систематична турбота про збереження і відтворення родючості ґрунтів є основою підвищення врожайності культур. За останні роки увага до питань родючості значно послабла. Внесення органічних добрив у порівнянні з 1990 роком знизилася у 3 - 5 разів і складає менше 2 - 3 тонн на гектар ріллі. Ще гіршим є становище із застосуванням мінеральних добрив - їх вноситься близько 20 кг/га діючої речовини при мінімальній потребі 140 кг/га. За рахунок додаткових джерел зараз компенсується менше 20 % винесених з урожаями поживних речовин, і тому врожайність зернових культур формується за рахунок ґрунту. Це в значній мірі стало однією з головних причин зниження врожайності.

У нинішніх умовах збільшення виробництва с/г продукції повинно базуватися на розширенні використання місцевих ресурсів, і перш за все, гною, по 30 - 40 тонн на гектар в чорні, ранні, зайняті пари та під кукурудзу на силос як основні попередники озимої пшениці. Цей захід гарантує одержання приросту врожаю до 7 - 8 центнерів на кожному гектарі.

Дози мінімальних добрив у сучасних умовах повинні бути оптимально мінімальними, щоб затрати на їх використання окуплялися очікуваним врожаєм.

Захист від шкідників, хвороб та бур'янів

При вирощуванні зернових культур одним із важливих і пріоритетних прийомів є проведення заходів щодо захисту рослин від шкідників, хвороб та бур'янів.

Для забезпечення одержання сталих врожаїв високої якості передбачається впровадження інтегрованої системи захисту культур, яка базується на раціональному використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів.

Упровадження інтегрованої системи захисту зернових культур від шкідників, хвороб та бур'янів надасть можливість сільгосптоваровиробникам додатково зберегти до 6 - 8 центнерів зерна з кожного гектара.

Висновки

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:

Під впливом людини відбуваються величезні зміни природного середовища, з чим пов'язана необхідність його охорони.

За 10 тис. років до неоліту, коли почали розвиватись екстенсивне тваринництво і підсічно-вогнева система зем-леробства, людство скоротило площу лісів удвічі, причому особливо бурхливо цей процес відбувався в останні 200 років. Освоєні людиною землі становлять 60% поверхні суші. Дефіцит земельних угідь і скорочення площі лісів приз-вели до того, що запаси фітомаси за історичний період (особливо за останні століття) знизились більш ніж на одну чверть.

Глибокі зміни природного середовища під впливом господарської діяльності порушують рівновагу, що скла-лася за тривалий період його природного розвитку. В багатьох регіонах земної кулі подібні зміни призвели до забруднення середовища, зникнення багатьох видів рос-лин і тварин, виникнення антропогенних «бедлендів» тощо.

Використання землі супроводжується перетворенням і зміною основних її природних первісних властивостей, виникненням нових. У сільському