Контрольна з екології

План

Вступ

Людина як і будь-яка інша жива істота є частиною природи, тому її необхідно розглядати не тільки у соціальному аспекті, алей в екологічному. Людина відрізняється від інших живих істот тим, що споживає значно більшу частину природних ресурсів, ніж будь-який інший представник тваринного світу, окрім того, вона кількісно представлена набагато ширше, ніж будь-яка інша істота однакового з нею розміру. Переважна частина людської діяльності є руйнівною для природи, а деякі її види призводять до необернених процесів. Тому з екологічної точки зору дуже важливо вивчати самого себе і спробувати помістити себе у сферу, яка є частиною природи. Але це неможливо буде зробити до того часу, доки ми не зрозуміємо, як функціонує світ природи. Тому необхідно усвідомити найважливіші екологічні принципи і зрозуміти, чи зможуть люди дізнатись про свої подальші перспективи, ґрунтуючись на власних знаннях про живі організми і середовище їхнього існування.

Людина цікавилась екологією (з практичної точки зору) з самих ранніх періодів свого життя. У примітивному суспільстві кожний індивідуум для того, щоб вижити, мусив мати певні знання про довкілля, про сили природи, про рослини та тварини, які його оточували. Фактично цивілізація виникла тоді, коли людина навчилася використовувати вогонь та інші засоби, що дозволили їй змінити середовище свого існування. Нині, якщо людство хоче зберегти свою цивілізацію, воно більше, ніж будь-коли, має потребу у достатньо точних знаннях про довкілля, оскільки основні “закони природи” діють так, як і раніше.

У буквальному розумінні, екологія – це наука про “житло” організмів, про яке їм усе відомо. Екологія – це наука, яка досліджує закономірності життєдіяльності організмів (у будь-яких проявах, на всіх рівнях інтеграції) у їх природному середовищі існування з урахуванням змін, які вносяться у середовище діяльністю людини.

Основним змістом сучасної екології стає дослідження взаємовідносин організмів з середовищем на популяційно-біогеоценотичному рівні і вивчення біологічних макросистем більш вищого рангу: екосистем, біосфери, їхньої продуктивності та енергетики.

Правильне розуміння екологічної обстановки передбачає одночасний облік усіх факторів, які діють у даному місці, і вже сама складність такого завдання робить його нелегким. На практиці більшість екологів, починаючи нове дослідження, застосовують один з декількох основних підходів:

- екосистемний підхід, вивчення угруповань (синекологія),

- популяційний підхід (аутекологія),

- аналіз середовища існування,

- еволюційний підхід,

- історичний підхід.

Ці п’ять підходів часто перекриваються та взаємодіють. Найбільшу цікавість викликають екосистемний та популяційний підходи щодо вивчення угруповань, які складають сутність предмета екології.

1. Екологічні фактори. Толерантність організму

Середовище, яке оточує рослини і тварин, складається з багатьох елементів, однак, не всі вони однаково впливають на живі організми і останні по-різному реагують на різні елементи середовища.

На нашій планеті живі організми освоїли 4 основні середовища існування, які значно розрізняються за специфікою умов. Водне середовище було першим. В якому виникло і розповсюдилося життя. У подальшому організми оволоділи наземно-повітряним середовищем, створили і заселили ґрунт. Четвертим специфічним середовищем стали самі живі організми, кожний з яких є цілим світом для паразитів та симбіонтів, які його населяють.

Окремі елементи чи властивості середовища, які діють на організми, називаються екологічними факторами. Серед них виділяють:

- життєво необхідні для організмів, без яких останні не можуть жити, рости і розвиватися (світло, тепло, мінеральні солі, вода тощо);

- екологічні фактори, які не є необхідними для організмів, але впливають на них (димові гази, вітер, радіоактивність тощо);

- фактори, до яких організми ставляться завжди або певний час байдуже (інертні гази атмосфери).

Фактори середовища різноманітні. Вони можуть бути необхідними чи, навпаки, шкідливими для живих істот, сприяти чи перешкоджати виживанню і розмноженню. Екологічні фактори мають різну природу і специфіку дії. Їх поділяють на абіотичні, біотичні і антропогенні.

Абіотичні фактори – це фактори неорганічного середовища, їх поділяють в свою чергу на:

- кліматичні – світло, тепло, волога;

- ґрунтові – механічний склад, фізичні властивості, хімізм та мікробіологія ґрунтів;

- топографічні фактори – висота над рівнем моря, рельєф.

Біотичні фактори – це фактори впливу живих істот одна на одну. Їх поділяють на:

- фітогенні – вплив рослин (симбіоз, паразитизм тощо);

- зоогенні – вплив тварин (поїдання, витоптування, запилення тощо).

Антропогенні фактори – це форми людської діяльності, які призводять до змін природи як середовища існування інших видів або безпосередньо впливають на їх життя.

Ф. Швердтфегер згрупував основні фактори середовища так: 1) специфічні для кожного виду і організму; 2) тривалі в часі, оскільки кожний організм проводить все життя в середовищі; 3) взаємні – як середовище впливає на організм, так і організм впливає на середовище; 4) нерозривні – відрив живого організму від його середовища неможливий. Фактори середовища впливають на організм подвійно: а) своєю присутністю, незалежно від їх величини; б) напруженістю і мінливістю свого впливу на організм.

В основу екологічної характеристики організмів покладено їх реакцію на влив факторів середовища. Організм здатний вижити лише в діапазоні мінливості даного фактора, який ще називають амплітудою. Як дуже високі (максимальні), так і дуже низькі (мінімальні) значення факторів середовища можуть бути згубними для організму. Порогове значення даного фактора, вираженого в цифрах, вище або нижче якого організм не може існувати, називають критичною точкою. Між цими критичними значенням і розташована зона екологічної толерантності.

У межах зони екологічної толерантності напруженість