максимальна ефективність користування ресурсами;

відтворення ресурсів і охорона від виснаження;

найбільш доцільні способи використання ресурсів.

Конкретних можливостей екологізації досить багато. В галузі виробництва це перехід на безвідходні технології, бережне використання невідновлюваних ресурсів, економія енергії, відновлення лісів, повне знешкодження всіх видів відходів до надходження їх у навколишні середовище. Така зміна виробництва отримала назву екологічної конверсії. Екологічна конверсія є умовою забезпечення невід'ємного права кожної людини на використання екологічно чистого навколишнього середовища.

У широкому розумінні вихід зі стану екологічної кризи можливий тільки при вирішенні комплексу соціальних, економічних і технологічних проблем на основі концепції екологічної конверсії виробництва, яка відкриває найбільш реальний шлях до загальної екологічної рівноваги. Екологічна рівновага - це баланс природних і антропогенних процесів, що забезпечує максимальний еколого-соціально-економічний ефект протягом необмеженого часу. Метою екологічної конверсії є досягнення екологічної рівноваги в регіональному, а потім і в глобальному масштабі.

У сучасний історичний період найбільшу актуальність має переведення виробництва на маловідходні та безвідходні технології. Безвідходною технологією називають такий спосіб виробництва продукції, при якому найбільш раціонально й комплексно використовуються сировина і енергія — так, щоби будь-які впливи на навколишнє середовище не порушували його нормального функціонування. У безвідходних технологіях уся сировина перетворюється в продукцію, технологічний процес не дає відходів і всі компоненти сировини знаходять собі застосування. Важкість переходу ряду підприємств на безвідходну технологію допускає як тимчасовий компроміс перехід спочатку на маловідходні технології. Маловідходна технологія - це такий спосіб виробництва продукції, при якому шкідливий вплив на навколишнє середовище не перевищує рівень, що допускається санітарно-гігієнічними нормами, а відходи направляються на тривале збереження чи переробку.

Людству потрібна стійка цивілізація, а такою вона може бути тільки у випадку відповідності законам екології, за якими існує біосфера планети. Шлях до стійкої екологічної цивілізації вимагає прийняття і реалізації глобальних рішень, які мають бути й ефективними. Так, наприклад, в Європейському Союзі та ряді інших розвинених держав розпочалося введення екологічних етикеток на товари, що мають високий і гарантований рівень «екологічної» чистоти. В Європейському Союзі таким знаком є поєднання шестерні з квіткою маргаритки. У Німеччині екологічна етикетка товарів давно має вигляд «блакитного ангела».

У реалізації моделі стійкого розвитку можна виділити три основні етапи.

Перший етап - зрощування економіки й екології, усунення всіх екологічних проблем, пов'язаних із безгосподарністю й екологічно забрудненими виробництвами, суворе виконання державного й міжнародного екологічного законодавства.

Другий етап - жорсткість екологічних нормативів і повний перехід від національних до міжнародних екологічних стандартів. Екологізація фінансової та податкової політики.

Третій етап, що припадає вже на другу половину XXI століття, має полягати в різкому зниженні всіх видів антропогенних впливів на природу, значному зростанні розміру територій, вилучених з господарського користування. На цьому етапі повинне сформуватися інформаційно-екологічне суспільство, ноосферний розум. У цей період людство цілком відмовиться від усіх технологій, що чинять руйнівний вплив на природне середовище. Екологічні закони набудуть зверхності над законами соціально-економічними.

5. Що таке аутоекологія?

1) екологія рослинного світу;

2) розділ біоекології, що вивчає взаємовідносини окремого організму (виду) з довкіллям;

3) розділ екології, що вивчає процеси саморегуляції біоценозів;

4) розділ екології, що вивчає взаємовідносини з довкіллям.

Правильною є відповідь 2. Термін “аутекологія” введено в 1896р. Шретером. Відповідно до структурної організації виду аутекологія вивчає його на рівні організмів і популяцій. На рівні організмі вивчаються норми реакції виду на вплив екологічних чинників, визначаються межі стійкості та зони переваги (референдуми) у просторі дії цих чинників, тобто встановлюється екологічна ніша виду. Аутекологія досліджує вплив екологічних чинників на морфологію, фізіологію і поведінку організмів, вивчає життєві форми, цикли розвитку, біоритми відповідно до адаптації виду до умов існування (екологічна фізіологія). При цьому особина або популяція немовби ізолюються від цілісної біологічної системи, до якої вона входить, з метою пізнання саме її взаємодії з довкіллям. Отримана інформація дозволяє оцінити роль і значення однієї особини або групи особин в природі. Однак цієї інформації недостатньо для розв'язання проблем, пов'язаних з охороною природи та поновленням використаних біологічних ресурсів. Тому аутекологія є лише одним з розділів екології.

Вивчення реакцій організму на дію чинників середовища дозволяє виявити не лише межі, в яких він може існувати, але й фізіологічні та морфологічні зміни, характерні для даних особин. Отже, аутекологія вивчає взаємовідносини організму з довкіллям, які базуються на його морфофізіологічних реакціях на вплив середовища. З вивчення цих реакцій починається будь-яке екологічне дослідження. Причому основна увага приділяється біохімічним, а також іншим фізіологічним процесам, які визначають стан організму. При проведенні досліджень використовуються порівняльно-екологічний та еколого-географічний методи, співставляються стан і реакція на зовнішні впливи в різні періоди життя (сезонна та добова активність). Важливе місце в дослідженнях посідає вивчення впливу на організм природної та штучної радіоактивності, техногенного забруднення.

Перелік використаної літератури

Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник. – К.: Либідь, 1995. – 288с.

Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища (Екологія та охорони природи). Підручник. – Вид. 3-тє, доп. – Львів, Афіша. – 2001. – 272с.

Киселев В.Н. Основы экологии: Учеб. пособие / В.Н.Киселев. – Мн.: Выш. шк., 2002. – 383с.

Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник.