Розглянемо детально тільки один приклад: аерозольні балони. Спочатку їх дуже рекламували, запевняючи споживачів, що для розпилення рідин не можна створити нічого кращого від балончика.

Рідина у балоні (фарба, лак, ліки, парфуми тощо) змішана з так званою «евакуюючою» рідиною (пропелентом). З назви останньої випливає, що вона повинна виштовхнути вміст балона назовні Як пропелент використовують суміш фтороорганічних сполук, які скорочено називають «фреонами». В аерозольні побутові балони найчастіше наливають фреон у відношенні 1:1: CFCl3 (фреон-11) і CF2Cl2 (фреон-12).

Помітна очевидна велика перевага фреонів перед іншими речовинами-пропелентами. Детальні дослідження показали: в будь-яких сумішах із повітрям вони не можуть привести до вибуху. Тому фреони є дійсно нешкідливими для людей навіть у тому випадку, коли в 10—20 разів буде перевищено рекомендовану норму розпилення. До речі, ті речовини, що слабо вступають у хімічні реакції, звуться інертними. Фреони належать до такої групи.

Проте не слід думати, що в них відсутні недоліки. Виявлено, зокрема, недостатню хімічну стійкість по відношенню до води, бо з часом у сполученні з нею вони утворюють кислоти. Тому фреони вживаються для розпилення тих рі-1 дин, що не містять води.

Крім указаних сполук, широко використовуються СНзССІз (метилхлороформ), CHC1F2 (фреон-22), CF2C1— СFСl2 (фреон-113), CF2ClBr (галон-1211), СFзВг (галон-1301). Наприклад, галон-1211 і -1301 використовуються для утворення піни у вогнегасниках, фреони —широко поширений холодильний агент у побутових і технічних холодильниках, морозильниках і кондиціонерах. Все ширше вживають фреони для утворення газових порожнин у так званих піно-пластмасах.

Звісно, в природі вказаних сполук немає. Точніше, вони можуть інколи виділятися в дуже невеликих кількостях при вулканічних виверженнях, але це не йде в жодне порівняння з тим, що «вивергає» в атмосферу людство.

Фреон, як ми вже відзначали, перетворився в газ і став розповсюджуватись у повітрі. Поступово він піднімається вгору разом із нагрітим біля поверхні Землі повітрям. У нижніх шарах фреон залишається інертним і ні з чим не реагує. Піднявшись у стратосферу, фреон під впливом випромінювання Сонця й інших чинників розпадається з вивільненням СІ, Вг, і СЮ. На перший погляд, присутність фреону навіть корисна, адже при цьому він поглинув ультрафіолетовий фотон і не пустив його донизу. Дійсно, ввібрав, але лише один фотон. Запам'ятаємо це.

Звільнений хлор при зустрічі з молекулою озону діє на неї так:

СІ + Оз > СІО + О2.

Утворена молекула СІО на цьому етапі продовжує руйнівну дію, бо шляхом реакції СІО + О > СІ + О2 винищує атомарний кисень, який служить будівельним матеріалом для озону.

Наслідком цієї циклічної реакції з участю хлору є знищення атомарного кисню й озону та відновлення початкового стану хлору. Отже, хлор — каталізатор реакції розпаду озону. Здійснивши цикл один раз, хлор повторює його багато разів, доки не покине стратосферу чи не буде дезактивований. Обчислення показують, що за час дуже тривалого , перебування у стратосфері кожен атом хлору знищить майже сто тисяч молекул озону...

Загальною була думка про те, що спільними зусиллями в загальних рисах вдалося виробити чітке й глибоке розуміння фізичних та хімічних явищ у всіх ділянках озоносфери. Спостереження свідчили про слушність передбачуваної зміни концентрації озону в межах одного процента за десятиріччя — в сторону зниження, звичайно. Тут теж усі були одностайними. Тому, ніби грім з ясного неба, прозвучала звістка про відкриття над Антарктидою величезної зони, де зменшення кількості озону становило не один-два, а десятки процентів.

Чітко виявилося стійке весняне зменшення кількості озону. Одночасно було зафіксовано збільшення CFCs в атмосфері.

Нині в Антарктиді розпочалися дослідження впливу підвищеної ультрафіолетової радіації на життя в океані та на узбережжі Антарктиди. Поки що дослідження проводять дві групи біологів. У майбутньому цим займатимуться більше, бо вчені побоюються негативного впливу ультрафіолету на фітопланктон — початок усього біологічного ланцюжка в океані.

Висновок

В наш час людству загрожує більше небезпек, ніж будь-коли в минулому. Всі, хто усвідомив цю обставину, повинні не тільки робити все необхідне для відновлення природи, але й переконувати в помилковості поведінки всіх тих, хто живе за принципом «моя хата скраю». Слід вчити підростаюче покоління так, щоб воно не могло «сховати» викиди свого виробництва у лісі чи ставку. Вчитися і перебудовуватися повинні всі, бо тепер зусиль однієї країни чи невеликої групи країн уже недостатньо для того, щоб повернути процес знищення оточуючої природи в протилежному напрямку — до її відновлення й оздоровлення.

На жаль, особливо після великих катастроф на атомних електростанціях чи хімічних заводах, знаходяться бажаючі звинуватити у виникненні глобальних проблем людства учених і винахідників, які займаються даними проблемами. Одні з них, бачите, винайшли автомобіль, що перетворює життєдайне повітря в якусь ядучу суміш, інші — ядерну зброю, що загрожує існуванню всього живого.

Не применшуючи частки відповідальності науки за процеси в суспільстві, підкреслимо, що досі думка вчених не була вирішальною при виборі стратегічного напрямку його розвитку. Ті, кому належала повнота влади— політики без глибокої наукової й екологічної підготовки – не звертали жодної уваги на пророчі попередження про небезпеку застосування ядерної