РЕФЕРАТ

з “Екології”

План

1. Економічний розвиток та техногенний вплив на навколишнє середовище

Особливістю сучасного етапу господарського розвитку є формування концепції про тісний взаємозв’язок між економічним та екологічним добробутом.

В наш час еколого-економічна проблематика визначає не лише ефективність функціонування усіх видів та форм господарської діяльності, але й принципові умови нормального функціонування кожної людини.

Проблеми, які досліджує екологічна економіка можна обєднати у дві великі групи. По-перше, це ефективне використання економікою природних ресурсів. По-друге, це пошук та обґрунтування методів запобігання та ліквідації збитків від забруднення навколишнього середовища. Ці проблеми мають вирішуватися на основі закономірностей природно-історичного характеру, а також із урахуванням потреб суспільства, що постійно змінюються; формування нової системи цінностей на тлі економічних проблем сучасності.

В теоретичному плані екологічна економіка спрямована на створення наукових основ концепції стійкого екологічно-економічного розвитку, а її практичне значення виражається в створенні науково обґрунтованих конкретних рекомендацій із раціонального використання природних ресурсів та збереження середовища життя людського суспільства.

Для того щоб досягнути стійкості, необхідні кроки, де за основу беруться новітні дослідження. Такі дослідження нерозривно пов'язані з політикою та менеджментом. Екологічна економіка повинна розвивати такі основні напрямки:

Стійкий економічний розвиток можна визначити як використання протягом тривалого часу без значного виснаження національних запасів, в тому числі й природного капіталу (сировини).

Природні ресурси - це ґрунти та атмосферне повітря, рослинний та тваринний світ, що формують екосистеми. Цей "природний акціонерний капітал" використовує "первинні компоненти" ( сонячне світло) на потреби самої екосистеми та на утворення запасів природної сировини. Прикладами природного капіталу можуть бути ліси, популяції риби, запаси нафти. А запаси природної сировини - це деревина, спіймана риба, викачана нафта.

Необхідно також зупинитися на екологічній класифікації природного капіталу. Вона базується на ознаках вичерпності та відновній здатності. Виділяють:

- невичерпні. Використання не призводить до виснаження в даний час або в майбутньому (сонячна енергія, внутрішнє тепло землі, енергія води, повітря)

- вичерпні невідновні - безперервне використання веде до зменшення запасів, до такого рівня, при якому подальша експлуатація економічно недоцільна. Не здатні до самовідновлення у термінах співрозмірних до термінів споживання

- вичерпні відновні - ресурси здатні до відновлення (через розмноження або інші природні цикли) - флора, фауна, водні ресурси.

Зараз ми маємо нову еру, де лімітуючий фактор розвитку - це не штучний капітал, а збережений природний. (Для видобутку деревини обмежуючим фактором будуть збережені ліси, а не потужності лісопильного заводу). Більшість економістів розглядають природні та штучні ресурси як взаємозамінні, а не взаємодоповнюючі фактори. Тобто жоден з них не може бути лімітуючим. (Обмежувати фактор може лише тоді, коли він є комплементарним).

Екологічна економіка розглядає природні та штучні ресурси, як фундаментально комплементарні і тому наголошує на важливості лімітуючих факторів. Це основна відмінність.

Щоб досягти стійкості, ми, перш за все, повинні визначити оцінки для продуктів (результатів діяльності) екосистеми так само як для екологічних товарів та послуг. Причому необхідно зважати й на те, скільки з екологічних живих систем ми можемо дозволити собі втратити, до якого часу ми можемо заміняти штучні фонди природними, яка частка наших національних запасів невідновна.

Через невід'ємні складнощі та невизначеності у оцінюванні екологічної екосистеми застосовують декілька незалежних підходів. Не досягнуто згоди, який з них найбільш правильний.

ВИТРАТНИЙ ПІДХІД

I. Метод оцінки за безпосередніми витратами - сума витрат на освоєння та експлуатацію джерела ресурсів.

II. Метод оцінки за витратами, коли враховуються не лише безпосередні фінансові витрати але й збитки від його експлуатації. Складовими цього підходу є:

- оцінка за принципом втраченого прибутку. Вона має на увазі оцінку втраченого прибутку через відмову від одного виду використання ресурсної ділянки на користь іншого (наприклад, створюючи водосховище, суспільство свідомо відмовляється від сільськогосподарського використання даної території). Таким чином втрачені прибутки від неотримання сільськогосподарської продукції характеризують економічну цінність земельної ділянки.

- оцінка за вартістю залишків, коли визначається об'єм коштів, які суспільство повинно витратити на заміщення даного джерела ресурсів іншим, рівноцінним йому. В цьому випадку до видатків відносять додаткові витрати на вивчення (геологічну розвідку) території з метою експлуатації.

III. Метод оцінки вартості відтворення, коли оцінюються витрати, необхідні для відновлення втраченого виду або виду, що деградував ( біологічного).

РЕНТНИЙ ПІДХІД базується на концепції існування диференціальної ренти. В залежності від кількісних та якісних характеристик, ресурсні джерела одного виду приносять неоднакову користь на одиницю витрат, тобто диференціальну ренту. Вона розраховується за принципом гранично допустимих витрат, які готове нести суспільство заради утримання одиниці даного ресурсу. Витрачати більше вже неефективно. Різниця між гранично допустимими витратами та індивідуальними фактичними витратами показує, скільки виграє економіка на одиницю даного виду ресурсів. Згідно з цим підходом гірші ресурсні джерела отримують нульову оцінку, хоча їх використання економічно ефективне.

Наприклад, ліс забезпечує економічні об’єкти ґрунтом, чистим повітрям, водою, виконує рекреаційну функцію. Але ВНП – сукупна вартість кінцевих товарів та послуг в ринкових цінах , тобто лише загальна вартість деревини у даному випадку.

З іншого боку відомий випадок, коли мільярди доларів, вкладені у ліквідацію нафтових плям, поліпшили стан економіки США (створення нових робочих місць, використання – усе це додавалося до ВНП). Звичайно, ці кошти не були б потрібні, якби нафта не розлилася, тому їх не можна вважати прибутком. Але в ВНП розглядає виробництво без