Якщо ми й надалі ігноруватимемо природні екосистеми, ми розвалимо економіку, причому у впевненості, що розбудовуємо її. Бездумно витрачаючи наші національні ресурси, ми ставимо під загрозу здатність досягти стабільного розвитку. Є кілька додаткових перспективних підходів до розрахунків роботи екосистем та запасів національних ресурсів. Це досить велика сфера досліджень для екологічної економіки.

2. Стан геохімічних ландшафтів України

Геохімія ландшафтів класифікує по формам руху матерії. Ведуче значення в більшості ландшафтів має біогенна міграція, яка виражається в біологічному кругообігу атомів, утворенню та розкладу органічних речовин. В результаті кругообігу сонячна енергія перетворюється в діючу хімічну енергію. Фізико-хімічна міграція в основному розвивається в водах ландшафту. Вона визначає багато його хімічних особливостей. По характерним іонам природних вод розрізняють кислі, кальцеві і.т.д. Ділянки земної поверхні, відмічені певною особливістю міграції, іменуються геохімічними ландшафтами. Всі їх частини – це вододілянки, схили, долини і т.д.

Структуроформуючим потоком , як правило , є вода, яка здатна інтегрувати геотопи в територіальній структурі , хоча , треба сказати , що в деяких ЛТС структуроформуючим фактором є вітропотік (але це тільки для тих місцевостей де домінують вітри певного румбу ) .

Такі лінії можна назвати каркасними лініями динаміки ландшафту . Ними є всі каркасні лінії рельєфу – вододільна , тальвегу , підошви , бровки схилу , лінії його перегинів . Вздовж цих ліній стрибкоподібно змінюються значення топографічного градієнта , а між ними ці значення залишаються незмінними . Окрім цього каркасними лініями є межі між геотопами , що відрізняються фільтраційними властивостями ґрунтів та порід зони аерації . Межі між ґрунтами з різними протиерозійними властивостями також є каркасними лініями динаміки ландшафту .

На горизонтальні потоки також впливає сучасний рослинний покрив , що може значно загальмувати поверхневі потоки .

Смуги можна поділити на біотичні та техногенні . Техногенними смугами можна назвати всі площі , що знаходяться під асфальтовим покриттям , або іншим техногенного походження ; на цих смугах нічого не протистоїть змиву тому потік речовин тут дуже швидко рухається . Біотичні смуги це смуги , що не покриті асфальтом чи іншим техногенним покриттям , звичайно потік речовин на цих смугах гальмується іде інфільтрація речовин , що прийшли з техногенних смуг , що погано впливає на рослинність . З іншого боку інші смуги ,що були утворені людською діяльністю навпаки виділяють речовини , що знову ж таки шкідливо впливає на природне середовище . В урбанізованих районах за рахунок планування ландшафту часто на змінених ландшафтних смугах змінюється швидкість та напрямок потоку речовин , що спричиняє зміну фітоценозів та великий площинний змив , через те, що втрачається здатність затримки речовин ; в результаті змиті речовини накопичуються в гідроморфній критичній , трансгідроморфній та амфібіальній смузі , часто , навіть потрапляючи в аквальну смугу та замулюючи її . Природні ландшафтні смуги , що формувалися століттями змінюються за рахунок антропогенної діяльності , іноді засолюються , геотопи деградують ( так наприклад в районі Старих та Нових Петровців спостерігаються катастрофічні ерозійні процеси , що пов’язані з невдалою урбанізацією території ).

Ландшафтні яруси , як правило , сплановані та пристосовані під певні антропогенні цілі , потік речовин має більшу швидкість ніж в природних ярусах , фітоценози збіднілі , грунтовий покрив частково змитий . Часто підземні горизонтальні потоки речовин мають інший напрямок руху ( по відношенню до поверхневих ) за рахунок дренування . Іноді буває , що переходячи від одної смуги до іншої потік речовин може відвестися в сторону системою каналізації .

Таким чином можна стверджувати , що парадинамічний район в межах урбанізованої території буде не так сильно пов’язаний горизонтальними потоками , як парадинамічний район в межах природних територій .

Парагенетична ЛТС формується вздовж ліній концентрації речовинно-енергетичних потоків , ліній розділу контрастних середовищ та деяких інших місць , які визначають напрямок ландшафтогенезу . Особливе значення у виділенні парагенетичної ЛТС має концентрований водний потік . Аналіз парагенетичних ЛТС дає найбільший ефект при дослідженні долин річок , лиманно-гирлових комплексів , яружно-балкових систем . Ці природні об’єкти підпорядковані ландшафтним смугам парадинамічного району , що дренується руслом річки , і суттєво залежать від процесів , які відбуваються в цих геосистемах .

Територіальними одиницями парагенетичної ЛТС є парагенетичні комплекси ( ПГЛК ) .

Виділити парагенетичні ланки в межах урбанізованих територій не складно , хоча іноді не знаєш геоморфологію цієї ділянки , але достатньо провести кореляцію і ланки можна визначити з більшою чи меншою вірогідністю, а якщо рельєф характерний так і з 100% точністю. По великому рахунку на тих парагенетичних ланках , що не скриті під асфальтом чи будівлями не одразу вдається встановити їх походження , бо ці ланки можуть мати шар ґрунту , що не є властивим для цієї геоморфологічної ділянки ( наприклад