Та не варто і переоцінювати ці перші скромні успіхи, бо вони є простим наслідком усунення найочевиднішого розтринькування енергії в погано організованих процесах. Наступні кроки у посиленні економії дадуться вже важче [8, с. 39-40].

У промисловому виробництві й раніше завжди застосовувались енергозберігаючі технології з причин економії витрат. Перехід енергоінтенсивного виробництва основних речовин на нові технології знижує потребу в корисній енергії.

Ефект структури та інтенсивності у ФРН урівноважив частину зростання споживання зростанням вартості чистої продукції. Рециркуляція може значно знизити витрати енергії. Наприклад:

на виробництво алюмінію

з бокситу 280 МДж/кг,

з відходів металу — 15 МДж/кг;

виробництво пустотілого скла

із сировини 16,6 МДж/кг,

із бою скла — 11 МДж/кг.

Поліпшення ступеня використання енергії під час її перетворення завдяки застосуванню кращих технологій управління та регулювання в промисловості та на транспорті (електронне регулювання вприскування палива, відімкнення циліндра залежно від переміщення та навантаження) знижує кількість споживання енергії та рівень викидів шкідливих речовин.

Рециркуляція тепла вже давно проводиться в промисловості та на промислах. У домашній сфері пропонується використання потоків відпрацьованого тепла тепловими насосами. За ККД вони високоефективні. Насоси забирають із довкілля низькотемпературне тепло, яке завдяки зворотному принципу холодильника доводиться до значення корисної температури. У термодинамічному процесі використовується невелика кількість енергії для приводу двигуна, щоб багато тепла з навколишнього середовища "докачати" до 50 °С. Оскільки тепло від двигунів внутрішнього згоряння може бути використане, можна досягти ККД понад 100% щодо застосованої первинної енергії. Децентралізація енергозабезпечення дає можливості розвантаження завдяки отриманню енергії на основі малих технологій (сонячні колектори, малі гідроелектростанції, біотехнологія) та кращого використання енергії, напр. від електростанцій та двигунів для далеких і близьких тепломереж (зв'язок тепло — енергія, блочні теплоелектростанції).

В традиційних теплоелектростанціях для отримання струму досягається ККД 30 - 45%; це означає, що 55—70% використаної первинної енергії втрачається з відпрацьованим теплом. (у ФРН усе це разом становить більше потреби в енергії приватних домашніх господарств). Завдяки використанню відпрацьованого тепла знижується не лише теплове навантаження на поверхню водойм, а й навантаження на довкілля викидами газів завдяки зменшенню кількості спалених носіїв первинної енергії.

Основним методом використання відпрацьованого тепла та тепла з навколишнього середовища є зв'язок енергія — тепло, коли відпрацьоване тепло при отриманні струму, подається в дальню тепломережу. Теплоелектроцентралі, головним завданням яких є отримання енергії (зв'язок тепло — енергія), перетворюють близько 25% первинної енергії в струм та 40% у корисне тепло. Блочні теплоелектроцентралі, які розташовуються поблизу споживачів, уникають далекого транспортування тепла. Двигуни, які працюють на природному газі, або дизельні двигуни приводять у рух генератори, щоб виробляти струм. Тепло, що використовується для обігрівання, — це тепло води для охолодження та тепло відпрацьованих газів із двигунів.

Первинна енергія дає близько 60% корисного тепла та 30-35% струму або механічної енергії для приведення в дію теплових насосів [6, с. 235].

Звернімося до власних проблем. Промисловість України, що свого часу була створена у розрахунку на дешеві джерела енергії, змушена й зараз використовувати надто великі її кількості. Це споживання майже відповідає рівню розвинених країн. Але, на жаль, ми успадкували "виробництво задля виробництва". Велика кількість спожитих енергоносіїв аж ніяк не позначається на якості життя громадян. Мало хто має комфортне сучасне житло, якісну їжу, захищений від хвороб і немочі старості.

Залишається засукати рукава і взятися до праці, сподіваючись, що чи нам, чи нашим дітям пощастить виправити головні хиби "економної економіки розвиненого соціалізму", суттєво підвищити ефективність промисловості та сільського господарства, спрямувати їх на задоволення потреб громадян, а не військово-промислового комплексу.

Чимало фахівців у багатьох країнах уважно стежать за виробництвом енергії і видобутком енергоносіїв у всьому світі. Вони зазначають, що останніми роками спостерігається помітне гальмування швидкого у недалекому минулому збільшення видобутку і використання традиційних енергоресурсів. Повільніше розвивається ядерна енергетика. Можна лише радіти, що зберігаються високі темпи розвитку використання нових, екологічно порівняно чистих і відновлюваних джерел енергії. Хоч абсолютна потужність таких джерел поки що мала (це еквівалент дюжини таких реакторів, які були встановлені на Чорнобильській АЕС), але збереження здоров'я людей у поєднанні з наданням їм необхідної кількості енергії можна досягти, лише створюючи нові її джерела.

Найперспективніший шлях показує нам живий світ. Функціонування біосфери забезпечується безкоштовним і практично вічним потоком випромінювання Сонця. Техносфера позбавиться багатьох вад, якщо зуміє використати частину фотонів, які випалюють поверхню мільйонів квадратних кілометрів пустель. Нагадаємо, що на кожен їх квадратний метр за день припадає майже 1 кВт світлової потужності!

3. Економічні заходи забезпечення охорони довкілля

Економічний механізм охорони навколишнього природного середовища містить цілий ряд інструментів впливу на матеріальні інтереси підприємств та окремих працівників.

Лімітування природокористування — дієвий елемент механізму охорони навколишнього природного середовища. Існують підприємства, котрі з екологічної точки зору краще було б закрити або перепрофілювати, тобто перевести на випуск іншої продукції, що завдавало б менше шкоди навколишньому середовищу. Наприклад, целюлозопаперовий комбінат можна перепрофілювати в меблеву фабрику. Проте з економічної точки зору, а