вплив на природні комплекси. Недарма в Україні була затверджена в 2002 році програма "Екологічний шлях у майбутнє". В рамках цієї програми громадська організація Вижницький молодіжний блок здійснює проект "Кемпінг". Реалізація проекту є внеском молоді Вижніччини у відзначення проголошеного ООН 2002 року гір та екологічного туризму. Можна вважати, що найбільш привабливі природні комплекси, які встановлюють значну природну, наукову та естетичну цінність в наш час зазнають значного неконтрольованого впливу туристів та відпочиваючих. Активна молодь Вижниччини взялася налагодити мережу туристичних стоянок кемпінгів, спеціальних місць для організації відпочинку та ночівель туристів. Першу модельну стоянку вже створено на території сільської громади Банилова Підгірного, розроблено схему та нормативну базу розміщення і функціонування кемпінгів, проведено ряд зустріч з представниками природоохоронних та туристичних організацій, землевласниками, місцевим населенням за для узгодження їхніх дій, врахування запитів і побажань.
Наша держава завжди відрізнялася своїми мальовничими краєвидами, історичними і культурними пам'ятками, своєрідними народними звичаями, тому малі надходження до бюджету від туризму викликають тільки подив. Можливо, справа в тому, що необхідно орієнтуватись не на закордонного туриста, а на громадян України. У цьому випадку в пригоді може стати сільський екотуризм. Цей термін для нашої держави досить новий, проте такий вид відпочинку добре поширений в країнах Європи. Сільський екотуризм - це тимчасове перебування у сільській місцевості з оздоровчими, естетичними або пізнавальними цілями. Це дасть змогу також направляти кошти на збереження природного середовища. Розвиток сільського екотуризму дозволяє вирішувати одразу декілька проблем.
По-перше, це раціональне використання ландшафтних парків та природних заповідників.
По-друге, використання екологічно чистих продуктів стане привабливим чинником у справі поширення сільського екотуризму.
По-третє - це спосіб поширення нашої культури, збереження та розвитку традицій українського народу, творення екологічно чистого середовища.
Але слід враховувати вплив інтенсивної туристичної діяльності на природні комплекси. Сьогодні ніхто вже не говорить про «доброчинний культурний вплив» туризму. Скоріше навпаки.
Якщо розглянути для прикладу такий вплив на природний комплекс Альпійських гір, то на сьогодні в цьому природному районі живуть не тільки 9 млн. корінних жителів; гори і долини між Міланом і Мюнхеном щорічно повинні «обслужити» додатково ще 40 млн. відпочиваючих. А це породжує такі проблеми, що загрожують у повному значенні цього слова самому існуванню Альп. Цілі місцевості змінилися за останні кілька років до невпізнання. І все тому, що гори і сонце, сніги і ліси – це блага для усіх. Насолоджуватися красою природи дозволене кожному. І кожен вправі – принаймні, сьогодні – робити на них гроші, тобто продавати ці цінності як частину власного майна. «Комерціалізація благ загального користування, власне, і є головне заняття туризму», - вірно, помічає професор Й. Криппендорф.
У товар перетворюється усе: сонце – за допомогою прокату шезлонгів і дахів-соляріїв, сніг – за допомогою канатних доріг, підйомників і гірськолижних шкіл. При такому комерційно-туристичному підході двічі забувають про самий ландшафт. Так, дійсно краса природи є загальнодоступним благом. Але, по-перше, це не означає, що вона безмежна. І по-друге, якість і привабливість ландшафтів гарантована не на вічні часи.
Зростаюча технологізація сучасного туризму вимагає своєї моди від ландшафтів: кожній горі – свою канатну дорогу, свій гірський ресторан. В альпійських лісах прорубують просіки для доріг і підйомників, пилки й екскаватори «корегують» ландшафт. Розкорчування і перепланування земель для будівництва туристичних об'єктів і лижних трас – це пожертва богу туризму.
Сприяння розвитку туризму - з урахуванням його екологічного аспекту і характеру самої індустрії - повинне входити в обов'язки державних інституцій так само, як і підтримка будь-якої іншої сфери економічної діяльності.
ВИСНОВОК
В цій роботі було розглянуто два питання, які безпосередньо стосуються природокористування.
В наш час є дуже актуальним аналіз наявних поновлюваних та непоновлюваних ресурсів, раціонального їх використання та збереження природного середовища. Для раціонального використання природних ресурсів не-обхідна їх господарська (економічна) оцінка, тобто встанов-лення можливості та доцільності їх залучення у виробництво при сучасному рівні розвитку науки і техніки. Також важливий природоохоронний підхід при розробці відповідних ресурсів природи.
Питання впливу туризму, як галузі народного господарства, на навколишню природу стало актуальним з різким його розвитком. Надмірна експлуатація природних комплексів, без заходів по їх збереженню, насамперед може призвести до деградації біоценозів та погіршення стану ландшафтів. Отже, тільки зважений підхід з врахуванням природоохоронних заходів повинен бути присутнім у туристичній галузі.
ЛІТЕРАТУРА
Бойчук Ю.Д., Соломенко Є.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища. – Суми, 2003.
Відпочивайте в українському селі /Каталог/ , К., 2002 р.;
Люкшандерль Л. Спасите Альпы. – М.: Прогресс, 1987 р.;
Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. –К.: Лібра, 1996 р.;
Міжнародний туризм / Журнал/, № 2(44), квітень-травень, 2002 р.;
Пузанова Е.П., Честникова В.А. Международный туристский бизнес. – М.: Экспертное бюро – М., 1997.
Стадницький Т.В. Родионов А.И. Экология. – М., Высшая школа. 1988.
Страны мира: полный универсальный информационный справочник. – М.: Олма-пресс, 2002р.;