Екологія

Зміст

1. Причини забруднення і виснаження земель на Україні

Антропогенне навантаження на довкілля в багатьох регіонах планети досягло рівня, небезпечного для здоров’я. Тим часом визнано, що політика в галузі охорони здоров’я та довкілля повинна забезпечувати стійкий з екологічного погляду розвиток держави, ефективне попередження негативного впливу і контроль за ним, а також доступ до здорового довкілля, заснованого на принципах справедливості. Ці принципи покладено в основу Європейської хартії з навколишнього середовища і охорони здоров’я, одним з яких стверджується, що кожна людина має право на оточення, яке б сприяло найбільш високому її рівню здоров’я.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову. Забруднення довкілля досягло такого рівня, коли воно може негативно впливати на здоров’я населення.

Основні причини кризи екологічної ситуації:

низький рівень екологічної свідомості суспільства;

тривале надання переваги розвитку сировинно-видобувних галузей;

висока питома вага в структурі промисловості ресурсо- та енергомістких технологій;

низька ефективність очисних споруд;

недосконалість правових та економічних механізмів захисту довкілля;

недостатнє забезпечення дотримання законодавства з охорони довкілля;

не завжди доцільне використання коштів, одержаних від платежів за ресурси і відходи, штрафних та фінансових санкцій;

недостатнє інформування громадськості щодо стану довкілля.

Згідно з даними «Державного земельного кадастру», загальна площа земель України становить 60354,8 тис. га, що дорівнює близько 0,4% площі земної суші. Особливо цінні землі складають 12075,9 тис. га (20% від загальної площі). Структура українських грунтів за їхнім цільовим призначенням свідчить про одне з найбільших у світі антропогенних навантажень на довкілля. За останні тридцять п’ять — сорок років вміст гумусу в грунтах України зменшився на 0,3—0,4% і становить 3,1%. Прикро, але сьогодні ці втрати ще більше прискорюються. Згідно з розрахунками Української академії аграрних наук використання недосконалих технологічних схем у сільському господарстві та істотне зменшення внесення органічних добрив, пов’язане із занепадом тваринництва, призводить до щорічних втрат гумусу від 0,6 до 1 т/га.

Близько 20% території України перебуває у незадовільному стані через перенасичення грунтів різними токсичними сполуками. Основними джерелами забруднення є сільське господарство, промисловість і транспорт. Загалом в Україні угіддя, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві, зокрема техногенно і радіаційно забруднені, складають 0,2% загальної площі. Ареали техногенного «нечупарства» навколо промислових підприємств мають пересічно радіус від 1—2 до 5—20 км.

Напружена екологічна ситуація склалася і в нафтогазовому комплексі. В Україні відкрито і експлуатується близько 150 нафтових і газових родовищ. Розгалужена система магістральних та інших трубопроводів охоплює всі природокліматичні зони. Кількість аварійних ситуацій на підприємствах цієї галузі щорічно сягає 1,5 тис. Частина з них супроводжується аварійними викидами нафти, нафтопродуктів, інших речовин. Родючість грунтів на утворених внаслідок цього локальних осередках забруднених земельних ділянок відновлюється дуже повільно — до 20 років.

Істотним фактором техногенного забруднення грунтів є транспорт. Викиди вихлопних газів підвищують вміст свинцю біля автотрас. Навіть на відстані до 50 м від траси його вміст у 3—4 рази перевищує гранично допустимі концентрації. У центрі міст, уздовж доріг з інтенсивним рухом перевищення вмісту свинцю в грунтах придорожньої смуги досягає 50—70 фонових значень.

Зрошувальні землі займають 4% території України. Внаслідок економічної кризи зберігається тенденція до погіршення загального стану гідромеліоративного комплексу. Широкого розповсюдження на зрошувальних землях набув процес осолонцювання. Так, площа солонцевих зрошуваних грунтів (первинно та вторинно засолених) досягає 800—900 тис. га. Все це викликає різке зниження продуктивності зрошуваних земель.

Через брак коштів введення в експлуатацію нових осушувальних систем майже припинено, реконструкція меліоративних мереж вкрай обмежена. Результат — екологічна криза охоплює все більше осушуваних земель і знижує їхню продуктивність. Щоб запобігти подальшій деградації, зберегти і відновити біорізноманіття, доцільно провести екологічно, соціально та економічно обгрунтовану ренатуралізацію частини осушених територій.

Частка еродованих земель в Україні становить 57,4% площі країни. Головний чинник, що зумовлює значний розвиток ерозійних процесів, це високий рівень сільськогосподарського освоєння території. Щорічне зростання площ еродованої ріллі досягає в Україні 60—80 тис. га. Особливо непокоять масштаби та інтенсивність цих процесів на чорноземах та близьких до них за родючістю грунтах. Поряд з площинною ерозією досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яроутворення. За даними Держкомзему, площа ярів в Україні становить 141,0 тис. га.

2. Види екологічних зв'язків

Співіснування різних видів і популяцій у екосистемі приводить до утворення зв'язків, в основі яких лежить харчування і місцеперебування. Відповідно їх називають трофічними і топічними. На цій основі виникають різні типи відносин між видами; вони можуть бути прямими (наприклад, трофічні зв'язки) або непрямими.

Такі зв'язки можуть бути вигідними або невигідними для учасників. В залежності від "вигоди" виділяють три типи міжвидових зв'язків: антибіоз, нейтралізм і симбіоз. Антибиоз має негативний характер, в основі цього зв'язку лежить конкуренція в боротьбі за життєві ресурси. Конкуренція виникає в тих випадках, коли два або більш видів використовують ті самі ресурси: їжу, простір, притулки і т.п. У крайніх випадках антибіоза в межах екологічної ніші або всієї екосистеми один вид цілком витісняє інший. Таким чином, конкурентні взаємини впливають на структуру біоценозу.

У вищих тварин конкурентне витиснення з території звичайно здійснюється за допомогою агресії, маркірування ділянок, демонстративного поводження. Великий матеріал отриманий по територіальному витисненню в конкуруючих видів гризунів. До конкурентних відносин можна