Екологія

Зміст

1. Функції природних об'єктів в біосфері

Природний об'єкт володіє трьома ознаками: природне походження; взаємозв'язок з екологічною системою природи; виконання функцій життєзабезпечення.

Природне походження об'єктів навколишнього природного середовища виходить із законів розвитку Всесвіту, результатом дії яких з'явилося утворення планети Земля, створення біосфери і її складових частин - атмосфери, гідросфери, літосфери, рослинного і тварини світу, людини. Одна з найважливіших особливостей природних об'єктів, що відрізняє їх від товаро-матеріальних цінностей, - відсутність у перших вартості як суспільно необхідних витрат людської праці для виробництва речі, їхньої неповторності, невідтворюваності, необоротності змін, які відбуваються в природному середовищі.

Вирішальне значення має друга ознака - екологічний взаємозв'язок з навколишнім природним середовищем. Ознака екологічного взаємозв'язку допомагає розмежувати об'єкти охорони навколишнього природного середовища від тих компонентів природи, що, залишаючись у ранзі природного походження, з волі людини вийшли з механізму взаємозв'язку з навколишнім природним середовищем і перейшли зі світу природного у світ соціальний, де діють вже інші закони розвитку матерії. Такими компонентами є:

- ґрунт, узятий із ґрунту;

- корисні копалини, добуті з надр;

- вода, поміщена в резервуар;

- дерева, вирубані в лісі і, що перейшли в категорію деревини;

- звірі і птахи, відстріляні або виловлені;

- риба, виловлена у водоймах;

- повітря, що циркулює в закритих приміщеннях;

- оранжереї і зимові сади,

а також інші елементи, що несуть на собі печатку природного походження, будучи "вирваними" людиною з екологічної системи природи, перестали впливати на хід природного процесу і з цієї причини вийшли з кола об'єктів природоохоронного захисту.

Одні з них перейшли в категорію товаро-матеріальних цінностей, одержали відповідну ціну (наприклад, деревина, нафта і т.д.), інші сталі просто елементами людського оточення.

Можна визначити природний об'єкт як складову частину навколишнього природного середовища, зокрема біосфери, яка охороняється чинним законодавством і володіє ознаками природного походження, стану в екологічному ланцюзі природних систем, здатен виконувати екологічні, економічні, культурні й оздоровчі функції і забезпечувати якість середовища перебування людини.

Природний об'єкт — це природна екологічна система, природний ландшафт і складові їхні елементи, що зберегли свої природні властивості.

Ознаки природного об'єкта знаходять свій прояв у трьох функціях, які вони виконують - екологічній, економічній, культурно-оздоровчій.

Наприклад, екологічна функція землі - взаємозв'язок неорганічної й органічної матерії, поглинання вуглекислоти, переробка органічної матерії в неорганічну; економічна функція землі - засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві, просторовий операційний базис будівництва будинків і споруджень; культурно-оздоровчі функції землі - розміщення культурних і оздоровчих установ, використання лікувальних властивостей для лікування.

Екологічна функція вод - створення гідрологічного режиму на Землі, середовище перебування рослинного і тварини світу, засіб і умова промислового і сільськогосподарського виробництва, необхідна умова відпочинку і лікування населення. У цьому економічна і культурно-оздоровча функція води.

Ліс - це система екологічних комплексів, що виконує різноманітні екологічні функції: захисні, кліматорегулюючі, водоохоронні, почвозахисні і т.п.

2. Протиріччя між економічними та екологічними інтересами

Останнім часом словосполучення «економіка й екологія» все частіше нагадує нам про те, що в сучасних умовах економіка змушена вважатися з фактами і закономірностями екології, що будь-які економічні рішення повинні прийматися з урахуванням екологічних наслідків. Ціль економіки - підвищувати добробут людства, задовольняти його зростаючі потреби за рахунок використання природних ресурсів. При цьому нам здається, що пpиpодні „комори” ніколи не висохнуть...

І тільки виникаючі в різних точках планети із зростаючою періодичністю екологічні кризи змушують нас задуматися про те, що не можна так необдумано оббирати природу, не даючи нічого їй замість. Природа і суспільство, екологія й економіка зв'язані загальним середовищем існування,
загальними потоками речовини, енергії й інформації. Багато з економічних помилок обумовлені зневажливим відношенням до законів екології.

Під екологічною кризою розуміється та стадія взаємодії між суспільством і природою, на якій до межі загострюються протиріччя між економікою й екологією, економічними інтересами суспільства в споживанні і використанні природного середовища й екологічними вимогами забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

Забруднення середовища і вилучення природних ресурсів стали
найбільш серйозними проблемами цивілізації, проблемами в першу
чергу еколого-економічними. Основними причинами загострення
протиріч між економікою й екологією є висока численність населення і його швидке зростання, збільшення збитків, які наносяться людиною ресурсам і сильне відставання економіки від першочергових задач екологізації господарства.

Загострення протиріч між економікою й екологією не відштовхує, а навпаки тісніше пов'язує їх між собою.

Урахування екологічного фактора передбачає глибокі якісні зміни в усіх сферах господарської діяльності, створення нового механізму господарювання.

Перехід до нових методів управління означає більш відповідальне відношення до природних ресурсів і стану навколишнього середовища.

Інтереси економіки і екології мають єдину мету - одержати максимальну користь від цінностей які нам дарує природа. Але поняття корисності включає в себе дуже велику кількість потреб. І задовольнити цілком яку-небудь одну з них неможливо без нанесення збитку стану інших.

Вирішення проблеми сумісності екології й економіки передбачає насамперед необхідність чіткого представлення про те, що
охороняти і як використовувати. Захисту вимагають у першу чергу основні компоненти навколишнього середовища: атмосферне повітря, вода,
рослинний і тваринний світ, ґрунт і земні надра.

Література

Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера М.: 1989.

Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери.Львів: 1997.

Крисаченко В.С. Людина і біосфера. Основи екологічної антропології. К.:1998.

Прохоров В.Г. Курс лекций по дисциплине “Экологическое право” для