5) синтетична прикладна наука, що розробляє загаль-ні принципи будь-якої діяльності, пов'язаної з користуван-ням природою.

Така диференціація досить відносна. В кожному окре-мому випадку вивчається один і той же об'єкт — процес використання людиною сил і ресурсів природи, але з різ-них боків і на різних рівнях галузевої, міжгалузевої і територіальної спільності. Серед перелічених значень терміна «природокористування» найширшим за обсягом є поняття, що відображає процес праці (суспільне вироб-ництво), найвужчим — освоєння та експлуатація окремо-го виду природного ресурсу у вузькотериторіальному (локальному) масштабі.

Класифікація основних видів природокористування можлива з позицій тісно взаємопов'язаних галузевого, компонентного, функціонального (комплексного) підходів.

З галузевої системи народного господарства виді-ляють галузі природоспоживання (теплоенергетику, видо-буток мінеральної сировини, лісоексплуатацію, металур-гію, вугленафтогазопереробку тощо), природокористуван-ня у вужчому розумінні (землеробство, тваринництво, гід-ро-, вітро-, геліоенергетику, транспорт, будівництво) і природовідтворення (рекультивацію і меліорацію земель, очищення та утилізацію відходів, регулювання стоків, перекидання вод, створення заповідників тощо). За вищого ступеня узагальнення ці види можна об'єднати в по-няття виробничого (промислового і сільськогосподарсько-го) і невиробничого природокористування.

Функціональний підхід (комплексний) до класифікації природокористування передбачає виділення п'яти основ-них блоків найважливіших напрямів природокористуван-ня: ресурсоспоживання, конструктивного перетворення, відтворення природних ресурсів, охорони природних ресурсів, управління і моніторингу.

Компонентна класифікація видів природокористування базується на спільному використанні деякими галузями виробництва одного компонента природного середовища (наприклад, води, повітря, грунту, лісу тощо), тобто на міжгалузевому споживанні природного ресурсу в рамках певної території. Основні види природокористування в цьому випадку відповідають головним структурним ком-понентам природного комплексу — водо-, лісо- і земле-користуванню, використанню атмосфери, надр, тваринного світу. Не слід плутати поняття раціонального природо-користування з охороною природи. Охорона природи - це розробка і здіснення заходів щодо її раціонального використання, що включають захист від надлишко,вих техногенних навантажень і негативних наслідків втручання людини, активне регулювання природних процесів, від-творення і поліпшення природного потенціалу ланд-шафтів.

Стратегічним напрямом природоохоронної діяльності повинні стати більш повне і комплексне використання природних ресурсів, розробка і запровадження у вироб-ництво маловідходних і безвідходних технологічних про-цесів, які дають змогу помітно скоротити чи повністю виключити забруднення природного середовища і забез-печити глибшу переробку первинної сировини.

В окремих випадках використання природних ресур-сів служить одним із способів їх охорони. Наприклад, санітарні рубки сприяють підвищенню продуктивності лісів, правильно організований промисел звірів поліпшує їх стадо.

Принцип єдності охорони природи та її раціонального використання — основний принцип у взаємовідносинах суспільства з природою. При цьому саме поняття охорони природи набуває ширшого змісту. В такому аспекті охо-рона природи є необхідною умовою використання її ре-сурсів і служить підтриманню динамічної рівноваги між використанням природних ресурсів, з одного боку, і від-творювальними можливостями природи — з другого, що особливо важливо за високої технічної оснащеності су-часного виробництва.

3. ЗАВДАННЯ НАУКИ «ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ»

У нашій країні економіка природокористування почала формуватися недавно. Як і кожна інша економічна наука, вона має об'єктом свого вивчення виробничі від-носини між людьми, в: даному випадку відносини, що ви-никають у процесі взаємодії між суспільством і природним середовищем.

Економіка природокористування — це наука про ра-ціональне та ефективне використання природних ресурсів, наука про організацію дійової системи охорони навколиш-нього середовища.

У завдання економіки природокористування входить дослідження економічних закономірностей застосування природних ресурсів людським суспільством з метою задо-волення своїх потреб. Завдання, які стоять перед економікою природокорис-тування, можна поділити на три групи:

розробка методів оцінки природних ресурсів з метою включення в економічні розрахунки їх вартості;

створення економічного механізму управління раціо-нальним використанням природних; ресурсів і охороною навколишнього середовища;

розробка методів розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень у раціональне використання природ-них ресурсів та охорону навколишнього середовища.

Економіка природокористування як економічна наука спирається на закономірності, що виводяться іншими нау-ками—геологією, біологією, ґрунтознавством, лісознав-ством, метеорологією, демографією. Ці зв'язки наук по-трібні для розробки питань оптимального використання та охорони викопних багатств, атмосфери, води, грунту, лісу та інших природних ресурсів. Економіка природокористу-вання стоїть фактично на межі перелічених вище та інших наук, але як економічна наука вона тісно пов'язана з полі-тичною економією і виходить з її основних положень.

У політичній економіці процес виробництва розглядаєть-ся як, процес взаємодії людини і природи. Людина, розви-ваючи виробництво, перетворює природу, пристосовує її до своїх потреб, і чим вищий рівень розвитку виробництва, чим досконаліші техніка і технологія, тим вищий ступінь зміни одержуваного природного матеріалу і використання сил природи.

Повна залежність людини від сил природи давно мину-ла. Сучасна людина не може протистояти лише тим силам природи, які мають стихійний, глобальний, катастрофічний характер — землетрусу, вибухам вулканів, повені, посусі, та й то деякими явищами вона починає оволодівати. Су-часна людина все більше підкоряє собі сили природи, використовує їх. Отже, з розвитком суспільного вироб-ництва у взаємодії людини і природи все більше зростає вплив людини на природу, підкорення нею природи, використання її сил і ресурсів. Вплив людини на природу має більшою мірою односторонній негативний для природи характер — людина забирає дари природи, мало що віддаючи.

Звичайно, людина повинна не лише брати від природи, а й піклуватися про її охорону, не допускати її погіршен-ня і, виснаження. Природу треба підтримувати, допомага-ти їй зберігати рівновагу як системі.

Процес відтворення в біосфері відбувається на основі наявності в ній рівноваги або з дуже незначними змінами, пов'язаними з зовнішніми для системи факторами, на-приклад, поступовим стійким похолоданням (потеплінням). Елементи системи взаємопов'язані і зумовлюють один одного. Одні живі істоти в системі поглинають інші — кома-хи харчуються рослинами, плазуни — комахами, хижаки — дрібними тваринами,