кологічна безпека гідросфери

СПОЖИВАЧІ ВОДИ

Вода входить до складу всіх організмів біосфери, в тому числі і до скла-ду тіла людини. У ньому вона виконує роль структурного компонента, роз-чинника і переносника поживних речовин, учасника біохімічних процесів, регулятора теплообміну з навколишнім середовищем. Від забезпеченості водою залежить життєдіяльність усіх живих організмів. Вода регулює клімат планети, забезпечує господарську та промислову діяльність людей.

Основними споживачами води є сільське й комунальне господарство та промисловість. У сільському господарстві воду використовують для поливу рослин, напування й приготування корму для свійських тварин, у комунальному господарстві — для пиття та приготування їжі для людей, для задоволення їхніх санітарно-гігієнічних потреб, як теплоносій тощо. У промисловості воду використовують як сировину, реагент та розчинник для проведення різних технологічних процесів, а також для промивання сировини й продуктів тощо.

Усі галузі господарства за відношенням до водних ресурсів поділяють на користувачів і споживачів. Користувачі використовують воду як середо-вище або джерело енергії і не забирають її з джерел (водний транспорт, рибальство, туризм, спорт, гідроелектростанції тощо). Споживачі забирають в°ду з джерел і використовують її за призначенням (пиття, приготування икі, вирощування сільськогосподарської продукції, здійснення технологічних процесів на виробництві, обігрівання приміщень тощо).

У багатьох випадках вода після використання частково або повністю

повертається до джерел, але зі зміненою якістю. Найбільше (до 70 %) пріс-

н°ї води споживає сільське господарство. Особливо велика кількість води

втрачається в зрошувальному землеробстві. Нині у світі зрошується близь-

^° 15 % площ усіх сільськогосподарських угідь (в 1970 р. — 235 млн га).

jj Деякими прогнозами, зрошуванні площі найближчим часом зростуть до

20 млн га. Питоме споживання залежить від виду сільськогосподарських

Ультур, фізико-географічних умов району, технічного стану зрошуваль-

них систем і способу поливу. Як приклад наведемо норми зрошення деяких культур, м3/га: зернові — 1500—3500, цукрові буряки — 2500—6000 багаторічні трави — 2000—8000, рис — 8000—15000.

Обсяг споживаної води в промисловості оцінюють водоємністю вироб-ництва, під якою розуміють кількість води, необхідної для виробництва однієї тонни готової продукції. Водоємність різних видів продукції коли-вається в дуже широких межах, м3/т: сталі, чавуну — 15—20, сульфатної кислоти — 25—80, синтетичного волокна — 500, міді — 500, пластмас _ 500—1000, синтетичного каучуку — 2000—3000. Для роботи ТЕС потужністю 300 тис. кВт потрібно близько 300 км3 води на рік. Середній хімічний комбінат щодоби витрачає 1—2 млн м3 води.

Споживання води населенням характеризують питомим водоспоживан-ням, під яким розуміють добовий об'єм води в літрах, необхідний для за-доволення всіх потреб одного мешканця міста чи села. Питоме водоспожи-вання в містах більше, ніж у селах, і значною мірою залежить від ступеня благоустрою (наявності водопроводу, каналізації, центрального водяного опа-лення тощо). Так, питоме водоспоживання для деяких міст становить, л/ добу: Нью-Йорк — 600, Париж — 500, Москва — 400, Київ — 300, Лондон — 263. У великих містах з населенням понад 3 млн чоловік добові витрати води сягають 2 млн м3, а річні — близько 1 км3. При цьому використовується вода досить високої якості, що потребує складної технології водопідготовки.

Якість води в кожному конкретному випадку визначається вимогами споживача. Категорія якості води — це показник ступеня забрудненості водного об'єкта, який визначається за сукупністю встановлених показни-ків складу і властивостей води (фізичних, хімічних, біологічних, бак-теріологічних) і задовольняє вимоги споживачів та дотримання їх є обо-в'язковим упродовж визначеного часу.

7.2. ЗАБРУДНЕННЯ ВОД СВІТОВОГО ОКЕАНУ

Основними джерелами забруднення вод є атмосферні опади, стоки з сільськогосподарських полів, ферм та інших об'єктів, міські й промислові стічні води та водний транспорт. Усі водні ресурси поділяють на підземні, поверхневі та атмосферні. Підземні води поширюються в земній корі ДО глибини 13—14 км. Вони заповнюють пори, тріщини й пустоти, мають тіс-ний контакт з ґрунтом і породами земної кори. Для них характерне по-шарове розміщення водоносних горизонтів, що відокремлені водоне-проникними пластами породи, слабкий зв'язок з атмосферою, незначний розвиток біологічних процесів, бідність форм життя, підвищені температура й тиск. Усе це сприяє меншому забрудненню вод нечистотами та мікро-організмами, завдяки чому вони переважно доброякісні. Знаходячись на значних і різних глибинах, вони характеризуються стабільнішим хімічним складом, містять більше корисних для здоров'я людини речовин (сполук кальцію, йоду, флуору та ін.). Проте й підземні води можуть забруднюва-тися, якщо фільтрувального шару порід недостатньо.

За глибиною залягання підземні води поділяють на три зони. Верхня зона, глибина якої здебільшого становить 2—6 м, але може досягати 20— 60 (середина України) і навіть 300 м (південна частина України), має активний водообмін, зазнає дії фільтрівних атмосферних опадів та деякою мірою атмосферного повітря. Мінералізація води коливається в межах jOO—1000 мг/дм3. Середня зона розміщена на глибинах 300—600 м, інко-ли — 2000 м. Цю воду використовують для бальнеологічних цілей. Нижня зона залягає на глибині кількох кілометрів. У ній практично немає водообміну і містяться високомінералізовані води хлорнатрієво-кальцієво-го складу, інколи зі значним вмістом галогенсульфіду, брому та рідкісних елементів. Ці води використовують у промисловості для добування йоду, брому та рідкісних елементів.

З господарсько-питною метою використовують переважно води верх-ньої зони. Якість води залежить від ґрунтів та порід, розміщених нижче. Грунти торф'яно-тундрової зони збагачують воду органічними речовина-ми рослинного походження. Це стосується також болотних вод. Чорно-земи, каштанові та солончакові ґрунти сприяють появі у воді переважно мінеральних речовин. Зі збільшенням глибини залягання вод зменшується число мікроорганізмів і на глибині 6 м і нижче воно дорівнює нулю. Шар ґрунту завтовшки 3,5—4 м на