фізичних властивостей: прозорості, вмісту зависей та інших нерозчинних домішок, температури й радіоактивності. Нерозчинні речовини (пісок, намул, глинисті часточки та ін.) потрапляють у воду з поверхневим змивом, особливо в разі розорю-вання водозахисних смуг уздовж річок і наближення орних ділянок до узрізу води. Багато зависей потрапляє у водойми із суспензіями з під-приємств гірничорудної промисловості (драги, промивні установки та ін.). Пил заноситься з поверхні ґрунту сильними вітрами, особливо в суху погоду. Тверді завислі часточки зменшують прозорість води, пригнічуючи таким чином процеси фотосинтезу водяних рослин, забивають зябра риб тощо. Особливу небезпеку для всього живого становлять радіоактивні Домішки, що потрапляють у водойми з викидами АЕС, особливо під час аварій, з часточками попелу ТЕС.
Теплове забруднення спричинює спускання у водойми теплих вод з Різних енергетичних установок. Надходження нагрітих вод у ріки й озера
істотно змінює їх термічний і біологічний режими. Найбільшими тепло-вими забрудниками є ТЕС і АЕС. Підвищення температури води у водой-мах призводить до таких негативних наслідків: до 26 °С шкідливого впливу не спостерігається; в інтервалі 26—ЗО °С відбувається пригнічення життє-діяльності риб; понад ЗО °С спостерігається шкідлива дія на біоценози, а за 34—36 °С гине риба та деякі види інших організмів. У теплих водах порушуються умови нересту риб, гине зоопланктон, риби уражуються паразитами і хворобами.
Води морів і особливо океанів характеризуються не тільки високою мінералізацією (до 35 г/дм3), а й порівняно сталим сольовим складом. Це зумовлено величезною масою води в морях і океанах. Тому постачання ріками значної кількості різних речовин практично не впливає на спів-відношення головних йонів у водах Світового океану. Проте спостерігають-ся коливання солоності води в окремих його частинах і на різних глибинах. Величина солоності коливається залежно від кліматичних умов, випаро-вування, льодоутворення, течій, стоку вод великих рік тощо. Найвищу солоність мають води тропічних широт (350—370 г/дм3), меншу — у високих широтах північної та південної півкуль (300—340 г/дм3). Соло-ність і хімічний склад внутрішніх морів, що мають обмежений водообмін зі Світовим океаном або зовсім його не мають, значно відрізняється від солоності вод океану. Так, у деяких містах Фінської затоки солоність ста-новить 10—20 г/дм3, в Азовському морі — 110—120 і в Чорному — 170— 180 г/дм3. У морських водах містяться також азот нітратів — 0,003— 0,68 мг/дм3, сполуки фосфору—до 0,1 мг/дм3 та деякі мікроелементи: рубідій, цезій, літій, арсен, бром, йод, флуор, ферум, манган, купрум, ванадій, молібден, нікол, аурум, аргентум та ін., а також радіоактивні елементи.
Води Світового океану значно забруднені і їх стан викликає зане-покоєння. Води океанів і морів забруднюються річковими стоками, з якими щороку надходить понад 320 млн т заліза, 6,5 млн т фосфору та інших речовин. З атмосфери у воду океанів потрапляє 1 млн т вуглеводнів, 200 тис. т свинцю, 62 млн т фосфору й азоту, 5 тис. т ртуті. До найбільших забрудників вод Світового океану належать нафта та її продукти. Щороку її потрапляє 5—6 млн т. Нафтове забруднення в деяких районах Світового океану стає катастрофічним, що загрожує життєдіяльності місцевої флори і фауни.
Моря й океани забруднюються також побутовими й промисловими твердими відходами, яких накопичилося понад 20 млрд т. Особливо не-безпечним є радіоактивне забруднення, що спричинюється випробуван-нями ядерної зброї, роботою ядерних реакторів на військових підводних човнах і криголамах, скиданням контейнерів з радіоактивними відхода-ми. Загальна радіоактивність у водах Світового океану визначається в 5,5 * 1019 Бк або 1,5 * 1019Кі, що в ЗО разів перевищує викиди під час аварії на Чорнобильській АЕС.
Несприятливим станом вод Світового океану і проблемами його захис-ту занепокоєне усе світове співтовариство. Тому ООН розробила кілька
важливих угод, підписаних більшістю країн, які регулюють видобуток ко-рисних копалин з морських родовищ, судноплавство та вилов риби. До цих угод належить і «Хартія морів», підписана більшістю країн у 1982 р. За станом вод Світового океану стежить міжнародна служба моніторингу.
7.3. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ВОДОЙМ УКРАЇНИ
Коротко розглянемо екологічний стан водойм України. Ріки Дніпро та Дністер є найбільшими прісноводними водоймами країни, в басейнах яких проживає близько 80 % населення. Ці ріки впродовж тривалого часу мали велику біологічну продуктивність, а їх природні ресурси споживали мільйони людей. З інтенсивним розвитком промисловості, сільського й житлово-комунального господарства було побудовано понад 800 водо-сховищ, у тому числі 13 з об'ємом понад 100 млн м3, значно зросло спожи-вання прісної води та скидання забруднених стічних вод. Для потреб промисловості й сільського господарства з Дніпра щороку відбирають близько 15 млрд м3 води і скидають у нього близько 10 млрд м3 неочищених стічних вод. В атмосферу басейну щороку викидається понад 10 млн т газопилових забруднень з промислових об'єктів. У басейні Дніпра працюють 4 атомні електростанції. У стічних водах містяться в надлиш-ковій кількості амонійний та нітритний азот, нафтопродукти, фенол, солі важких металів та хлорорганічні пестициди. З дощовими й талими водами в Дніпро та його водосховища потрапляє близько 500 тис. т сполук нітро-гену, 1 тис. т заліза, 40 тис. т фосфорних і 20 тис. т калійних добрив, 40 т нікелю, 2 т міді, 0,5 т хрому. В результаті води Дніпра містять 3—38 ГДК амонійного азоту, 5—29 ГДК цинку, 2—25 ГДК мангану та ін.
Значної шкоди Придніпров'ю завдало будівництво шістьох ТЕС та водосховищ, що затопили майже 700 тис. га родючих заплавних земель (близько 2,1 % загальної площі України). В результаті такого будівни-цтва режим