Вступ

Однією з найважливіших властивостей живого організму являється пере-

cування в просторі. Цю функцію у ссавців (і людини) виконує опорно-рухо-вий апарат, який складається із двох частин: пасивної і активної. До першої відносяться кістки, з’єднані між собою різноманітним способом, до другої – м’язи.

Опорно-руховий апарат має велике значення для фізичного розвитку дитини. Від правильного та своєчасного його розвитку залежить успішне оволодіння дитиною різноманітними рухами. Фізичний розвиток – це су-

купність морфологічних та функціональних властивостей організму, що характеризують процес його росту та формування. Фізичний розвиток дітей

і підлітків є одним з найважливіших показників здоров’я. Фізичний розвиток хлопчиків і дівчаток відбувається нерівномірно до 18-20 років, підкоряючись

біологічним законом, а також залежить від багатьох зовнішніх факторів: особливості харчування, умови життя, екологія, рухова активність, тощо. У сучасних умовах фізичні навантаження у дітей значно зменшились через захоплення комп’ютерними іграми, телепередачами. Гіподинамія веде до сповільнення фізичного розвитку, порушення постави та інших захворювань.

Однією з необхідних умов покращення фізичного розвитку дітей є раціональне фізичне виховання, що являє собою комплекс умов, в яких живе дитина. Багаточисельні спостереження свідчать, що у дітей, які займаються спортом, розвиток опорно-рухового апарату вищий, ніж у їхніх ровесників,

що цураються фізичної культури. У дітей, що відвідують спортивні секції, краще розвинена мускулатура, менше зустрічаються деформації хребта, грудної клітки, тазу, а також кінцівок; вони менше хворіють і мають кращу успішність. Хоча занадто велике фізичне навантаження може також негатив-

но вплинути на розвиток скелета, м’язевої системи: затримати ріст кісток, спричинити їхнє викривлення. Але помірні й доступні вправи стимулюють формування і зміцнення всього організму.

Мета роботи: вивчити вплив фізкультури і спорту на ріст і розвиток

опорно-рухового апарату в дітей.

Завдання дослідження:

Провести аналіз літературних даних по даній темі.

Провести оцінку розвитку опорно-рухового апарату дітей різного віку

антрометричними методами.

Вивчити особливості росту і розвитку опорно-рухового апарату і

вплив на ці процеси фізкультури і спорту.

Провести порівняльний аналіз росту і розвитку опорно-рухового апа-

рату дітей, які займаються фізкультурою і спортом, та дітей, що не займаються по різних причинах.

На основі отриманих результатів зробити логічні висновки та показа-

ти значення.

Практичне значення одержаних результатів: робота може бути викорис-

тана студентами, аспірантами в подальших наукових розробках з даної тематики, а також – учителями та студентами для підготовки і проведення

уроків фізкультури, анатомії і фізіології людини у загальноосвітніх школах, інших навчальних закладах, студентських семінарських занять тощо.

РОЗДІЛ 1. Огляд літератури.

Наука про організм дитини – це найтрудніший розділ науки про людину.

Якщо сформований організм дорослої людини являє собою відносно одно-рідну систему складних функцій, то по відношенні організму дитини таке судження не стверджується. Навіть саме слово – дитина – потребує обов’яз-ково пояснення про який вік дитини йде мова. Ще в 1847 р. С.Ф.Хотовиць-кий говорив, що „організм дитини (на відміну від дорослого) пояснюється не в меншій величині органів, а в особливості будови органів і їх функцій’.

З моменту запліднення яйцеклітини основним регуляторним механізмом являється генетичний апарат. В міру розвитку організму в якості контролю-

ючого мезанізму на перший план виступають взаємодії речовин, вироблених органами і тканинами. Кожний орган і тканина виробляють речовини, що стимулюють й пригнічують свій власний ріст, а також ріст інших частин тіла.

Складається складна система взаємовпливів, в якій нейросекреторним речо-

винам і гормонам належить ведуча роль.

В рамках ендокринної системи існує негативній зворотній зв’язок, коли

підвищена концентрація гормону периферичної залози викликає гальмуван-

ня активності центральної ендокринної залози. Мають місце і визначеність взаємовпливів, що основані на антагоністичних або співдружніх ефектах, на участі гормонів одних залоз в регуляції процесів синтезу і метаболізму гор-монів інших залоз. Багаточисельність біологічних ефектів, викликаних гор-монами, надає ендокринній системі здатність управляти всіма сторонами обміну речовин в організмі людини і впливати практично на всі види його клітини. Механізм ж дії гормонів на клітини полягає в тому, що гормони тим чи іншим чином вміщуються в процеси зчитування генетичної інформації і синтезу молекулів білео й інших речовин. Це вторгнення призводить до збільшеного вироблення визначених ферментів або білоїв-переносників,

внаслідок чого являється посилення деяких метаболічних процесів в клітині, а значить, і здійснення клітинами відповідних фізіологічних функцій (17).

Серед ендокринних залоз існує строге „розподілення обов’язків’, кожна виділяє свій особливий гормон, з особливими властивостями і відповідним

впливом на організм. Крім того, кожному віковому періоду життя людини властиві визначені анатомо-фізіологічні особливості функціонування залоз.

Таким чином, для кожного стану антогенезу характерні свої специфічні анатомо-фізіологічні особливості. Відмінності між віковими групами визна-чаються не тільки кількісними, але і якісними особливостями морфологічних структур і функціональних ознак окремих органів, систем і всього організму в цілому. Формування дитячого організму характеризується інтенсивно іду-

чими процесами морфогенезу. Розвиток організму відбувається нерівномір-

но, періоди посиленого росту змінюються періодами його сповільнення, під час яких відбувається інтенсивна диференціація тканин організму, їх форму-

вання. В процесі вікового розвитку змінюються всі властивості організму:

хімічні, фізико-хімічні, морфологічні і функціональні. Вікові зміни визнача-

ються протіканням обміну речовин і енергії, а також збільшенням скелетної

мускулатури. (4, 10, 24).

Процеси росту і морфологічного вдосконалення органів і тканин яв-ляють собою єдиний процес. Організм – це надзвичайно-складна організація функціональних систем, в якому багаточисельні ланки взаємозв’язані і зна-ходяться під кореляційним впливом нейроендокринної системи. Одна зміна тягне за собою багато інших. Ось чому розвиток організму не завжди відбувається плавно і послідовно, але разом з тим йде безперервно. Чим молодша дитина, тим своєрідніший організм, тим в більшій мірі він відріз-няється від дорослої людини. (21).

Не зменшуючи значення фенотипічних властивостей в розвитку орга-нізму,