вплив середовища на формування особливостей регуляції функцій, на якісну характеристику й інтенсивність утворення різноманітних пристосувальних

реакцій. Еволюційний розвиток забезпечив людському мозку можливості найбільшої прояви найскладніших пристосувальних реакцій. Багатство ма-

теріального субстрату мозку, вкладене в нього еволюцією, передбачає одер-жання впливу оточуючого середовища. Інформація зовнішнього середовища повинна бути не тільки адекватною в якісних відносинах, але і відповідати визначеному віковому періоду. (17).

Вікова періодизація може розглядатися з позицій біологічної надійності систем організму.

У житті людини визначають такі періоди.

1. Внутрішньоутробний період – час від моменту зачаття до народження

дитини. У ньому виділяють фази плацентарного та ембріонального розвитку. Це один із найважливіших періодів життя людини, який обумовлює всі наступні періоди.

2. Період новонародженості (перший 2-8 днів життя людини) – ранній та

пізній періоди адаптації до зовнішнього середовища.

3. Період грудного віку (з 4 тих до 12 міс. життя).

4. Переддошкільний період (від 1 року до 3 років).

5. Дошкільний період (від 3 до 5 років).

6. Молодший шкільний вік (від 6 до 11 років).

7. Старший шкільний вік (від 12 до 17 років).

8. Молодший і зрілий вік (від 18 до 44 років)

9. Середній вік (від 45 до 59 років).

10. Похилий вік (від 60 до 74 рокув).

11. Старечий вік (від 75 до 89 рокув).

12. Довгожителі (понад 90 років).

Період грудного віку триває від 29-го дня життя дитини до 1 року. У

цей період спостерігається дуже інтенсивний ріст та нервово-психічний, моторний, інтелектуальний розвиток дитини. Максимальний темп розвитку відбувається на 2-4-му місяці життя. Зріст дитини протягом 1-го року збільшується на 50% (24-28 см), а маса тіла потроюється. Такий темп розвит-

ку забезпечується переважанням анаболічних процесів. Висока інтенсивність обміну речовин пояснює часті порушення обміну речовин, що призводить до

виникнення рахіту, гіпотрофії, залізодефіцитної анемії. Неадекватність хар-чування в цей період може стати причиною затримки фізичного і нервово-психічного розвитку.

Переддошкільний період тривав від 1 до 3 років. Він характеризується зниженням темпів фізичного розвитку дітей. До кінця 2-го року закінчується

прорізування зубів. У дитини розширюються рухові можливості й тому виникає проблема травматизму. Навчання в цей період здійснюється через гру, у дітей проявляються риси характеру, формується поведінка. Виховання

поступово стає головним елементом догляду за дітьми.

Дошкільний період триває від 3 до 6 років. Для нього характерний посилений ріст кісток. Наростання маси тіла стає меншим, але збільшується довжина кінцівок, формується обличчя, імунний захист досягає зрілості. У

цей період починається зміна молочних зубів на постійні. Вік 5-6 років на-

зивають періодом розвитку інтелекту.

Молодший шкільний вік триває від 6 до 11 років. У цей період закін-чується заміна молочних зубів на постійні. Між хлопчиками і дівчатками виявляються різні ознаки в типі росту і дозріванні, у формуванні конститу-ційного типу складу тіла. У дітей розвивається складна координація рухів дрібних м’язів, поліпшується пам’ять, підвищується інтелект. У цей період виявляються порушення постави, гостроти зору, часто діагностується карієс. Збільшується кількість дітей із зайвою масою тіла. Залишається високим травматизм.

Старший шкільний вік триває від 12 до 17-18 років. Цей період харак-теризується різними змінами функцій ендокринних залоз. Для дівчат – це пе-ріод бурхливого статевого дозрівання, для хлопців – початок статевого до-зрівання. На цей вік припадає другий період посиленого росту. У кожної ди-тини може бути індивідуальний темп біологічного розвитку. Для цього періо-ду характерні порушення фізичного розвитку, статевого дозрівання.(15, 30).

Питання періодизації досить невизначені, оскільки немає єдиної думки про критерії границь між віковими етапами. До того ж ростучий організм

розвивається індивідуально, проходить своїм неповторним шляхом, із своїми відхиленнями. Часто фізичне і розумове дозрівання, функціональна дієздат-ність рухового апарату і внутрішніх органів, загальний стан організму,

тобто все те, що характеризує так званий біологічний вік не співпадає з календарним віком, випереджає його, або, навпаки, замітно відстає. (6).

Опорно-руховий апарат складається з кісток, м’язів, зв’язок, хрящів, суглобів. Скелет людини представлений черепом, кістками тулуба та кінці-вок. Остеогенез у людини не має аналогів серед інших представників тва-ринного світу. Тільки у людини кістка має пластинчасто-трабекулярну будову з каналами остеома.

Під час внутрішньоутробного розвитку скелет формується пізніше від інших органів і систем організму. Скелет формується в різних ділянках тіла ембріона зі скупчень мезенхіми. Клітини мезенхіми на 5-8-му тижні внутріш-

ньоутробного розвитку утворюють мембрану. Кісткова тканина з цієї мем-

брани утворюється двома шляхами. Перший шлях (термальний) характерний для кісток основи черепа, лицевих кісток, діалізів ключиць. Другий шлях (хондральний) відрізняється від першого тим, що спочатку зі скупчень мезенхіми виникає хрящ, а потім кістка. Другим шляхом розвиваються майже всі кістки тулуба, кінцівок. Під час розвитку кісток на основі хряща спочатку з мезенхіми виникає хрящова модель. Поступово хрящ руйнується і

змінюється на кісткову тканину. На ранніх етапах розвитку ембріона скелет

хрящовий і становить 45% від маси тіла. Кінцева структура кісток формуєть-

ся після народження.

Формування суглобів у плода починається рано. Рухомість плода сприяє моделюванню поверхні суглобів. Суглобові щілини в плечовому та культо-вому суглобах з’являються на 6 тижні ембріогенезу, у ліктьових і колінних – на 8-му тижні, в інших – на 8-9-му тижні. До моменту народження суглобів капсули і зв’язки анатомічно сформовані. (30).

У ембріона скелетні м’язи розвиваються раніше, ніж скелет. На 3-му тижні ембріогенезу з дорсального відділу мезодерми утворюються соміти,

верхня частина яких є міотом для утворення м’язів. На 4-му тижні вже утво-рюються клітини – міобласти, вони швидко розмножуються і мігрують у різні ділянки тіла у майбутні кінцівки. На 5-му тижні міобласти втрачають здатність утворювати нитки міофіламенти з актину