У момент народження дитини діалізи трубчастих кісток складаються з кісткової тканини, а більшість епіфізів кісток – із хрящової тканини. Після народження з’являються точки скостеніння, послідовність їх появи має певну

закономірність. Сукупність точок скостеніння характеризує рівень біоло-гічного розвитку дитини і називається скелетним віком.

Ріст трубчастих кісток у довжину відбувається за рахунок хрящової зони росту, яка розташована між епіфізом та метафізом. Одночасно відбувається

збільшення кістки впоперек за рахунок окістя, а саме – клітин остеобластів. У перші місяці та роки життя одночасно з інтенсивним ростом скелета відбу-вається перебудова структури кісткової тканини. Інтенсивний остеогенез і перемоделювання пов’язані зі зменшенням щільності кісткової тканини в ранньому віці та збільшенням кількості органічних речовин, що посилює схильність кісток до деформації. Головний мінеральний компонент кісток – гідроксіопатит. Вміст кальцію в скелеті дитини збільшується до 18 років (5).

У процесі остеогенезу виділяють три стадії. У 1 стадії утворюється біл-

кова основа кістки. У П стадії відбувається мінералізація остеоїдів. У Ш – кістка поновлюється, перебудовується. У віці двох років у дітей закінчується організація кровопостачання скелета. Після цього знижується швидкість рос-

ту кісток і зменшується кровопостачання. Ці пов’язані між собою процеси

знову посилюються в період статевого дозрівання. (1, 22).

Особливістю дитячого віку є відносно більша товщина і функціональна активність окістя. Кістки дітей мають рівну поверхню, кісткові гребені, гор-

бистості утворюються з розвитком м’язів. У дітей віком понад 12 років кіст-ки за зовнішністю та гістологічною будовою такі самі, як і у дорослих.

Череп у новонародженого має велику кількість кісток. У доношених ді-

тей відкрите велике тім’ячко, заднє тім’ячко відкрите у 25% дітей. У недоно-шених дітей відкриті й бічні тім’ячка. Мале тім’ячко закривається до 3 міся-ців, а велике – до 9-10 місяців.

Хребет новонародженого не має вигинів і вгинів. Шийний лордоз фор-мується до 2 місяців. Грудний кіфоз встановлюється у віці 6-7 місяців, попе-рековий лордоз з’являється у віці 9-12 місяців, а закінчує формуватись у шкільному віці. Після 12 місяців формується крижово-куприковий кіфоз. Недостатній розвиток м’язів, нефізіологічні пози призводять до змін форми хребта. Грудна клітка новонародженого широка і коротка з горизонтальним розташуванням ребер. Поперековий розмір її більший, ніж повздовжній, на 25 %. Поступово грудна клітка росте в довжину, при цьому передні кінці ребер опускаються. Після трьох років стає ефективним реброве дихання, яке

до цього часу було діафрагмовим.

У дітей раннього віку основне положення грудної клітки – це положення максимального вдиху. Після 12 років грудна клітка переходить у положення максимального видиху.

Кістки таза відносно малі, форма таза у новонароджених нагадує лійку, ріст кісток таза відбувається інтенсивно до 6 років, потім настає період ста-білізації розмірів таза (6-12 років). У період статевого дозрівання найінтен-сивніший ріст кісток таза спостерігається у дівчаток. (11, 30).

Після народження дитини м’язова маса нарощується не за рахунок збільшення кількості м’язових волокон, а за рахунок їх стовщення. Під час збільшення діаметра м’язового волокна кількість ядер на одиницю площі

зменшується. У момент народження посмугованість скелетних м’язів не ви-

ражена. Рецепторний апарат м’язів у новонароджених сформований. У здо-

рових дітей у перші 2-3 місяці життя спостерігається підвищений тонус, що пов’язано з особливістю ЦНС. У недоношених гіпертонус відсутній або слабкий. Поряд з формуванням м’язових волокон формується сполучно-тканинний каркас м’язів, його будова закінчується у віці 10 років. Масивне кровопостачання та інтенсивний обмін речовин у м’язах сприяють швид-кому вимиванню молочної кислоти, тому діти мають високу фізіологічну активність, втомлюються менше, ніж дорослі. Жодна система організму не зазнає таких кількісних змін, як скелетні м’язи. У новонароджених м’язова маса становить 23%, у 17-річних – 44% маси тіла. Розвиток м’язів у дітей відбувається нерівномірно. Спочатку розвиваються великі м’язи плеча,

передпліччя, пізніше – м’язи кисті. Діти до 6 років погано виконують роботу, яка потребує координованих рухів пальців рук. Координація точності рухів спостерігається після 10 років. Потрібно враховувати особливості кістково-м’язового апарату під час вирішення питання щодо занять спортом та участі дитини у змаганнях.

Потреба в русі, підвищена рухова активність являються найбільш важ-ливими біологічними особливостями дитячого організму. Нестача рухів яв-ляється однією із причин порушення осанки, погіршення функції стопи, по-яви надлишкової маси та інших порушень у фізичному розвитку; причиною сповільнення рухового розвитку, пониження функціональних можливостей серцево-судинної системи та ін.. Недостатня м’язева діяльність не тільки затримує розвиток організму, погіршує здоров’я, але й призводить до того, що на послідовних вікових етапах школяр з трудністю засвоює або зовсім не може оволодіти тими чи іншими життєво необхідними руховими навиками. (34).

Із всіх систем організму під впливом систематичної м’язевої діяльності найбільшій загрузці перш за все піддається опорно-руховий апарат. Тому

благополучний і неблагополучний вплив занять спортом особливо помітно відображається на опорно-руховому апараті. З посиленням кровообігу в опорно-руховому апараті поліпшується і кровопостачання головного мозку, в той час як активізація травлення викликає відтік крові від органів опори і руху, а також від головного мозку. Із цього видно, що нормальна фізична треніровка організму веде до позитивних зрушень кровообігу