Суглоби. Під впливом фізичних вправ суглоби укріплюються, збільшу-ється їх рухомість, суглобні хрящі стають більш еластичні, значно підвищу-ється тонус капсули суглоба і зв’язок (15).

Хребет. Виконує захисну функцію для спинного мозку і являється ор-

ганом опори для всього тулуба. Крім того, кістковий мозок хребців продукує

еритроцити і депонує фосфор і кальцій.

Рухливість хребта в різних його відділах неоднакова. В шийному відділі рухливість хребта на повертання, згинання й розгинання найбільша, в той час, як в грудному відділі рухливість хребта значно обмежена. Навіть при

максимальному розгинанні хребта (вигинання назад) не зникає кифотичність в його грудному відділі. В поперековому відділі рухливість хребта на зги-нання і розгинання достатньо висока. Еластичні властивості хребта, його функція амортизатору забезпечується хрящовими дисками і S-видною його

формою. Фізіологічні вигини хребта у дітей у віці до 10 років виражені в меншій мірі. З віком формується лордоз в шийному і поперековому відділах.

Слід відмітити, що кіфоз у грудному відділі чоловіків більш виражений, ніж у жінок і особливо часто зустрічається в осіб відносно тяжчого фізичного труду. (13).

Відомо, що у гімнастів при односторонніх треніровках, особливо на брусках, збільшується тонус, маса і сила грудних м’язів (при цьому вони відносно скорочуються) і в той же час дещо вкорочуються м’язи спини. Нерідко зустрічається сутула спина у боксерів, що пов’язаено в деякій мірі з одностороннім розвитком грудних м’язів постійною захисною стойкою боксера, коли він намагаючись захистити щелепу, притискає підборідок до грудної клітки, згинає хребет в шийному і грудному відділі, піднімає плечі, захищає лице рукавицями, а груди і черевний прес ліктями, Вершина дуги при згинанні хребта у боксерів лежить дещо нижче, ніж у гімнастів. Харак-

терним для порушення осанки у боксерів являється компенсаторне замітно виражене у багатьох із них лордозування хребта в поперековому відділі.

Тому з цієї точки зору особливо небезпечні односторонні треніровки для дітей підлітків у віці 14-18 років, коли спортивна активність їх зростає, а ріст хребців і формування хребта в цілому ще не закінчені. Це може бути причи-ною виникнення неправильної осанки. Одностороння треніровка розгиначів спини у ростучого організму часто призводить до сколіозу, наприклад, у гребців.

Одним із важливих факторів, що мають значення для рухливості хребта, являється стан хрящових з’єднань між хребцевих дисків. Ці диски побудова-

ні із волокнистого хряща. В центральній частині дисків є студеності ядра, що сприяють збільшенню пружності міжхребцевих з’єднань. Слід відзначити,

що пружністьі рухливість хребта змінюються протягом дня. Уже через 1,5-

2 години після нічного сну довжина хребта зменшується на 0,5-1 см. Тяжка фізична робота і надмірне навантаження в спортивній треніровці сприяють ущільненю хрящових з’єднань і тим самим зменшенню товщини хребта. З віком також зменшується хребет, але вже із-за зменшення хрящових з’єднань у зв’язку з дегенеративними процесами в них. Відмічені особливості фун-кціонального стану хребта в залежності від фізичних навантажень і віку не-обхідно завжди мати на увазі. Недостатня рухова активність у зв’язку з різ-ними захворюваннями і хронічними запальними процесами, з порушенням обміну речовин, ожирінням і т.д. веде до значного зниження тургору тканин

і загального фізичного тонусу організму (15, 24, 32).

Еластичність міжхребтових дисків і всієї хрящової тканини залежить від загального тонусу організму і тому в деякій мірі може бути покращена при треніровці фізичними вправами.

При цьому особливо зміцнюються міжхребтові зв’язки. Однак, якщо представити собі колосальні навантаження, які терплять міжхребтові хрящові з’єднання і зв’язки у спортсменів, особливо при заняттях тяжкою атлетикою, гімнастикою, при метанні диска і молота, то зрозуміло, що нераціональне заняття деякими видами спорту і надмірні навантаження можуть бути при-чиною розриву міжхребтових зв’язок, грижі міжхребцевих дисків.

В цілому при методично правильних заняттях іншими видами спорту деформації і пошкодження хребта і складових його елементів зустрічаються рідко. Основні умови профілактики можливих пошкоджень хребта – посту-пове підвищення навантажень, дотримання правильної, раціональної техніки рухів, участь у змаганнях тільки після відповідної треніровки і підготовки опорно-рухового апарату до допустимих фізичних навантажень. (24).

Фенотипічні ознаки організму формуються під впливом швидкої при-роди людини і оточуючого середовища. Фізичний розвиток дітей і підлітків в цьому відношенні – яскравий приклад. Частина впливу спадкових і сере-довищних факторів, які формують особливості фізичного розвитку, може значно коливатися. Спадковість і зовнішнє середвище не являються альтер-нативними категоріями що взаємно виключають одна одну, навпаки, їх взаємодія і визначає фенотип.

Взаємодія в системі організм-середовище багатостороння, вона відбу-вається одночасно на різних рівнях: клітина, функціональна система, орга-нізм, хоча організм відповідає на ці впливи як цілісна система, що саморе-гулюється і самоуправляється. Впливи середовища різноманітні, і можна сказати, що достатність цих можливих варіантів зумовлює додатково до особливостей генотипу суто індивідуальний характер цих зв’язків. (17).

Розвиток людини закодований в спадковому апараті. Генетично запро-грамований розвиток кожної клітини, тканини, органу, процеси росту і ди-ференціювання, ступінь гетерохронності розвитку систем і всього організму. Однак генотип людини являє собою план розвитку, ступінь реалізації якого залежить від конкретних взаємодій з факторами організму і середовища. (40).

Фізичний розвиток людини генетично представлений дуже складно. Багато морфо функціональних показників (довжина і маса тіла, окружність грудної кліткт та ін..) мають полігенну, тобто плейотронну спадковість не-переривну мінливість, їх розвиток зумовлений функціонуванням багатьох

генів, генотипу і організму в цілому, Відмінності між успадкуванням нор-мальних і аномальних ознак, що представляють розміри тіла, проявляються кількісно неоднаково. Яскравий вияв спадковості спостерігається лише в тих випадках, коли генрідко аномальний і перекриває дію всіх нормальних генів і оточуючого середовища.

В літературі фенотипічні властивості представлені дуже широко.

Регулююча роль нервової системи