забезпечення обміну газами і поживними речовинами між кров'ю і тканинами. Тоненька стінка капілярів утворена лише одним шаром плоских клітин. Через неї легко про-ходить кисень і поживні речовини з крові до тканин, а вуглекислий газ і продукти життєдіяльності — в зворотному напрямку. Капіляри можуть відкриватись і закриватись, змінюючи кровопостачання тканини. На площі 1 мм2 поперечного перерізу скелетного м'яза у спокої налічується 100—300 відкритих капілярів. У працюючому м'язі, де потреба в кисні і поживних речовинах зростає, кількість відкритих капілярів досягає 2 тис. на 1 мм2.
5. Кров'яний тиск. Будь-яка рідина "тече від місця, де тиск вищий, туди, де він нижчий. Чим більша різниця тисків, тим вища швид-кість течії. Кров у судинах теж рухається завдяки різниці тисків, що її створює серце своїми скороченнями. Найвищий тиск в аорті і у великих артеріях. По мірі просування крові по артеріях частина енергії тиску використовується на подолання тертя крові об стінки судин, і тому тиск поступово падає. Особливо значне падіння тиску відбувається в найдрібніших артеріях і в капілярах — вони чинять найбільший опір руху крові. У венах кров'яний тиск продовжує поступово знижуватись, і в порожнистих венах він дорівнює атмо-сферному тиску або навіть дещо нижчий за нього. Дані про вели-чину кров'яного тиску в різних відділах кровоносної системи наве-дено в табл. 1.
Таблиця 1
Показники кровообігу
Показник | Кровоносні судини
Аорта і артерії | Капіляри | Вени
Кров'яний тиск, мм. рт. ст. | 100-120 | 20-30 | 0-5-15
Швидкість руху крові, мм/с | 300-500 (в аорті) | 0,3-0,5 | 50-300
Розподіл крові між судинами, % | 20 | 5 | 75
Кров'яний тиск у людини вимірюють у плечовій артерії, співставляючи його з атмосферним. Для цього на плече одягають гумо-ву манжетку, сполучену з манометром. У манжетку нагнітають по-вітря, поки пульс на зап'ястку не зникне. Це означає, що плечова артерія стиснута більшим зовнішнім тиском і кров через неї не те-че. Потім, поступово випускаючи повітря з манжетки, слідкують за появою пульсу. В цей момент тиск в артерії стає трохи більшим, ніж тиск у манжетці, і кров, а разом з нею і пульсова хвиля по-чинають доходити до зап'ястка. Показ манометра в цей час і буде характеризувати кров'яний тиск у плечовій артерії.
6. Швидкість руху крові залежить не тільки від різниці тисків, але й від ширини кровоносного русла. Хоч аорта е найширшою су-диною, але вона одна в організмі і через неї протікає вся кров, що виштовхується лівим шлуночком. Тому швидкість тут найбільша (див. табл. 1). По мірі розгалуження артерій їх діаметр стає мен-шим, проте загальна площа поперечного перерізу всіх артерій зростає і швидкість руху крові зменшується. Загальна ширина просвіту всіх капілярів у 500—800 разів більша ширини аорти, отже, швид-кість кровотоку в капілярах у стільки ж разів повільніша, ніж в аорті. Вени по дорозі від капілярів зливаються, їх кількість і за-гальна площа поперечного перерізу зменшується, а швидкість руху крові в порівнянні з капілярами зростає. З таблиці також видно, що ѕ всієї крові знаходиться у венах. Це пов'язане з тим, що тон-кі стінки вен здатні легко розтягатись і тому вони можуть вміщу-вати значно більше крові, ніж відповідні артерії.
Кількість крові, що протікає за одиницю часу через судини, дорівнює добутко-ві швидкості руху крові на площу поперечного перерізу судин. Ця величина є однаковою для всіх частин кровоносної системи: скільки крові виштовхує серце в аорту, стільки її протікає через артерії, капіляри та вени і стільки ж повертається назад до серця.
Кровопостачання органів змінюється в залежності від їх потреб завдяки описаному вище перерозподілу крові. Але цей перерозподіл може бути ефективним лише за умови, якщо тиск в артеріях не змінюється. Однією з основних функцій нервової регуляції кровообігу є підтримання постійного кров'яного тиску. Ця функція здійснюється, рефлекторно.
В стінці аорти і сонних артерій є рецептори, які дужче подраз-нюються, коли кров'яний тиск зростає вище нормального рівня. Збу-дження від цих рецепторів іде до судинорухового центра, розта-шованого в довгастому мозку, і гальмує його роботу. Від центра по симпатичних нервах до судин і серця починає надходити слабше збудження, ніж раніше, і кровоносні судини розширюються, а серце послаблює свою роботу. Внаслідок цих змін кров'яний тиск знижує-ться. А якщо тиск чомусь упав нижче норми, то подразнення рецепторів припиняється зовсім і судиноруховий центр, не одержуючи гальмівних впливів від рецепторів, посилює свою діяльність: поси-лає до серця і судин більше нервових імпульсів у секунду, судини звужуються, серце скорочується частіше і сильніше, кров'яний тиск підвищується.