Іннервація: гілки блукаючого нерва і грудного відділу симпатичного стовбура, які у стінці стравоходу утворюють нервове сплетення.

Шлунок (ventriculus, gaster) - розширений відділ травного каналу, який виконує, перш за все, резервуарну функцію. Тут відбуваються початкові процеси розщеплення їжі під впливом соку шлунка та слини. Шлунок розташований у верхній частині черевної порожнини у лівому підребер'ї. Кардіальний сфінктер розташований на рівні тіл 10-11-го грудних хребців. Форма і розміри шлунка варіюють індивідуально і залежать від наповнення їжею. Частіше форму шлунка порівнюють з перевернутою ретортою, або грушею. Ємність шлунка коливається від 1 до кількох (4) літрів.

Місце, де починається шлунок, називається входом до шлунка. Поряд з ним, піднімаючись вище за нього до самої діафрагми, лежить верхня частина шлунка, що зветься його дном. Нижче від входу лежить найширша його частина - тіло шлунка. Тіло переходить через серединну лінію організму і, звужуючись, піднімається трохи догори, закінчуючись виходом з шлунка на рівні першого поперекового хребця. Вихід із шлунка називається воротарем (pylorus). Звужена частина шлунка перед воротарем називається пілоричною його частиною. Шлунок має передню і задню стінки і дві кривизни, де ці стінки переходять одна в одну. Верхня кривизна, увігнута і коротка, називається малою кривизною шлунка (curvatura minor), нижня, опукла, - великою кривизною (curvatura maior). Передня поверхня шлунка частково прилягає до нижньої поверхні печінки, а більшою своєю частиною - до передньої стінки живота.

Стінка шлунка складається з 4-х шарів. Слизова оболонка нерівна, вона має характерну складчатість. В ділянці малої кривизни складки ідуть вздовж неї (таке розташування складок властиве стравоходу) - це шлункова доріжка або жолоб. В ділянці дна і тіла складки мають сітчастий характер, а у воротарній частині - вони переважно поздовжні. На межі шлунка і 12-палої кишки, в місці пілоричного сфінктера, слизова оболонка утворює колову складку - заслінку воротаря. На слизовій оболонці шлунка розрізняють також підвищення - шлункові поля, на яких є багаточисельні отвори невеликих заглибин - шлункові ямки. Шлункові поля - багатокутні ділянки, відмежовані борозенками. В кожну із шлункових ямок відкриваються 2-3 залози, які лежать на власній пластинці слизової оболонки і секретуюють шлунковий сік.

Слизова оболонка вкрита одношаровим простим стовпчастим циліндричним залозистим епітелієм, який продукує слиз.

Шлункові залози прості, трубчасті, нерозгалужені. Виділяють їх 3 групи: залози дна і тіла - біля 35 млн.; воротарні (біля 3,5 млн.) і кардіальні. Залози залягають у власній пластинці слизової оболонки.

Залози мають 4 типи клітин: головні - продукують пепсиноген і реннін; паріетальні (обкладові) - продукують соляну кислоту і внутрішній антианемічний фактор; слизові - мукоцити - виробляють слиз; шлункові - продукують серотонін, ендорфін, гістамін та інші біологічно активні речовини.

Залози дна і тіла мають всі типи клітин. Залози воротарної частини не мають обкладових клітин (не виділяють соляної кислоти). У них дуже багато додаткових клітин (продукують слиз). У кардіальних залоз обкладових клітин менше, ніж у дні і тілі.

Сукупність секретів усіх клітин шлунка називають шлунковим соком. Шлунковий сік діє на . . . . . . .

Підслизова основа у шлунку виражена добре і має пухку сполучну тканину.

М'язева оболонка має 3 шари м'язів (не посмуговані): зовнішній поздовжній, середній циркулярний (найкраще розвинений у пілоричному відділі і утворює пілоричний сфінктер), внутрішній - косий. Перші два є продовженням із стравоходу. Косий шар добре розвинений у ділянці дна і тіла. Волокна цього шару йдуть від входу до тіла косо і вниз, не доходячи до великої кривизни і до воротаря. При скороченні косих м'язів від загальної порожнини шлунка може відділятися канал вздовж шлункової доріжки (малої кривизни) для проходження рідкої їжі.

Зовнішня оболонка шлунка - очеревина - вкриває шлунок з усіх боків і переходить з нього на сусідні органи.

Кровопостачання: Ліва (від нутряної) і права (гілка загальної печінкової) шлункові артерії, права (від загальної печінкової, гілки великої нутряної) і ліва (гілка селезінкової артерії, яка є гілкою великої нутряної) шлунково-сальникові артерії і короткі шлункові артерії.

Іннервація: гілки блукаючого нерва і симпатичного стовбура.

Тонка кишка поділяється на 3 відділи: 12-пала кишка (25 - 30 см);

порожня (2 - 2,5 метри) і клубова (2,5 - 3,5 метри). Діаметр тонкої кишки не перевищує 3 - 5 см. Стінка тонкої кишки побудована за стандартною схемою. Від інших частин трубки відрізняється напрямком складок слизової оболонки - тут вони циркулярні. Густина складок і їх висота найбільші у початкових відділах тонкої кишки. З наближенням до кінця клубової кишки кількість складок та їх висота зменшуються. Слизова оболонка тонкої кишки вкрита особливими виростами - ворсинками. Вони густо лежать одна біля одної.

Ворсинки - це орган всмоктування перетравленої їжі. Кожна ворсинка складається із пухкої сполучнотканинної основи, в якій розгалужені кровоносні капіляри (у них всмоктуються амінокислоти і вуглеводи) і початковий лімфатичний капіляр (у нього всмоктуються жири). У ворсинці є гладенькі м'язи, які допомагають відтіканню продуктів всмоктування. Поверхня слизової та ворсинок вкрита одношаровим циліндричним епітелієм з бокалоподібними клітинами. Поміж ворсинками вся слизова оболонка має численні трубчасті залози, які виробляють кишковий сік.

Крім того, в слизовій оболонці кишки є захисні пристосування, це поодинокі лімфоїдні вузли, розкидані по всій тонкій кишці, - невеличкі скупчення лімфоїдної тканини, в яких виробляються лімфоцити, що знищують бактерії. Існують і довгасті скупчення цих