коли доходи людини вдвічі перевищують середній рівень, жодних зобов’язань з державного соціального медичного страхування вона не має. Коли ж дохід менше певного встановленого рівня, людина також не є учасником обов’язкового медичного страхування, а медичну допомогу отримує за бюджетними програмами. Таким чином, приблизно 25% населення не користуються базовою системою тому, що бідні, 35% — тому, що багаті, а решта опікується базовою системою. Тому їх система гнучка й окремі її частини доповнюють одна одну.
Як враховується необхідність профілактичних заходів у системі медичного страхування?
Олександр Залєтов: У системі добровільного страхування страхова компанія зацікавлена в тому, щоб страхувальник якомога рідше звертався за медичною допомогою. Страхувальник прагне того ж. Тобто інтереси страхувальника і страхової компанії збігаються, а отже, страхові компанії зацікавлені у проведенні профілактичних заходів.
У системі загального обов’язкового страхування для Фонду медичного страхування, на мою думку, це не є пріоритетом, бо на нього постійно тиснутимуть медичні установи, які намагатимуться отримати кошти. Медичні ж заклади не зацікавлені у профілактиці, оскільки їм необхідно заробляти гроші за надання послуг з лікування. Таким чином, інтереси Фонду не співпадають з інтересами страхувальника.
Юрій Павленко: Профілактичні заходи передбачаються у системі соціального медичного страхування. Проте в першу чергу вони залишаться пріоритетом бюджетного фінансування.
Чи можуть можливі зміни зовнішніх або внутрішніх економічних умов призвести до нестабільності системи соціального медичного страхування, що утворюється?
Юрій Павленко: Слід зазначити, що ефективність страхової системи порівняно з бюджетною вища, проте й ризик вищий, тому про безпеку для коштів страхувальників повинна дбати держава. Якщо Фонд соціального медичного страхування вкладатиме надлишок коштів у державні цінні папери, кредитуючи таким чином державу, то остання повинна буде передбачити особливий режим додаткових гарантій для коштів Фонду, щоб запобігти дефолту на зразок 1998 року. Інша справа — різке зменшення обсягів виробництва. В цьому випадку скорочення фонду заробітної плати призведе до скорочення внесків до Фонду соціального медичного страхування, а також доходів бюджету, тобто фінансування медицини з обох згаданих джерел погіршиться.
Олександр Залєтов: На сьогоднішній день, за даними Програми розвитку страхового ринку України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2001 року № 98, щорічно нелегально вивозиться за кордон 80–100 млн доларів США під виглядом незаконного «псевдострахування» в іноземних компаніях. У цьому випадку страхувальник купує поліс іноземної страхової компанії, повіривши в можливість виплати страхового відшкодування у іноземній валюті. Однак для того щоб одержати страхове відшкодування, страхувальнику треба буде оплатити послуги закордонного адвоката, а це не дешево. Неефективна система законодавства стримує розвиток ринку добровільного медичного страхування. Це і є результат “невтручання”.
Чи доцільно вводити соціальне медичне страхування шляхом проведення експерименту в Києві та Київській області?
Юрій Поляченко: Проект закону, що був прийнятий у першому читанні, передбачає проведення експериментів. Коли закон набере чинності, а це планується у 2004 році, буде розглянута система так званих пілотних проектів, зокрема передбачається їх запровадження у Києві та Київській області, де є достатні ресурси і можна відпрацювати механізм практичної дії. Але потрібно провести подібні експерименти також у регіонах, що відрізняються за господарською структурою, а потім провести порівняльний аналіз.
Проект експерименту вже розроблений за участю Міністерства охорони здоров’я, Київської міської державної адміністрації, управління охорони здоров’я. Він буде доопрацьований Міністерством охорони здоров’я разом з регіональними управліннями охорони здоров’я із залученням до цього Інституту громадського здоров’я.