“Гострі отруєння”

Отруєння.

Отруєння – група захворювань, обумовлена, впливом на організм отрут різного походження. Можуть бути гострими, хронічними, виробничими, харчовими, лікарськими й ін.

Будь-яка хімічна речовина, внесена чи прикладена до тіла, здатна зашкодити здоров'ю чи позбавити життя. Печінка видаляє деякі отрути з крові. Більшість з отрут можуть бути розділені на ті, що руйнують, як, наприклад, соляна, азотна, і сірчана кислоти; дратівні, включаючи миш'як і сульфат міді; наркотики, як, наприклад, опіум, і чадний газ; і наркотично дратівні - з будь-яких речовин рослинного походження, включаючи карболову кислоту і тютюн.

Отрути, що руйнують, усі обпалюють і знищують частини тіла, з яким вони приходять у контакт; дратівні отрути викликають дратівний ефект у шлунку і кишках; наркотики впливають на головний і спинний мозок, породжуючи заціпеніння; наркотично дратівні отрути можуть викликати інтенсивне роздратування і, нарешті, діють як наркотики.

При отруєннях отрутами, що не руйнують, основні зусилля починаються, щоб видалити отруту з організму якомога швидше промиванням шлунка. Для деяких що руйнують і дратують отрут є хімічні протиотрути.

У більшості країн продаж отрут приватним особам ретельно контролюється законом і, загалом, тільки кваліфіковані і зареєстровані фармацевти і практикуючі лікарі можуть наготовлювати з них ліки. Проте, промислові і сільськогосподарські отрути попадають у ріки, моря і на землю, і, як наслідок, у харчові продукти.

Загальні принципи надання невідкладної допомоги

при гострих отруєннях

Невідкладна допомога при гострих отруєннях полягає в сукупному проведенні наступних лікувальних заходів: прискореному виведенні токсичних речовин з організму; специфічної терапії, що сприятливо змінює перетворення токсичної речовини в організмі чи зменшуючій його токсичність; симптоматичної терапії, спрямованої на захист і підтримку тієї функції організму, що переважно уражається даною токсичною речовиною.

На місці події необхідно установити причину отруєння, з'ясувати вид токсичної речовини, її кількість і шлях надходження в організм, по можливості довідатися час отруєння, концентрацію токсичної речовини в розчині чи дозування в лікарських препаратах.

При отруєннях токсичними речовинами, прийнятими усередину, обов'язковим і екстремальним заходом є промивання шлунка через зонд. Для промивання шлунка використовують 12 – 15 літрів води кімнатної температури порціями 300 – 500 мол.

При важких формах отруєнь у хворих, що знаходяться в несвідомому стані (отруєння снотворними препаратами й ін.), промивають шлунок повторно 2 – 3 рази в першу добу після отруєння, тому що в зв'язку з різким уповільненням усмоктування в стані глибокої коми в шлунково-кишковому тракті може зберігатися значна кількість не всмоктаної токсичної речовини. По закінченню промивання в шлунок вводять 100 – 150 мол 30% розчину сульфату натрію чи вазелінової олії як проносний засіб. Не менш важливо раннє звільнення кишечнику від токсичних речовини за допомогою високих сифонових клізм.

У коматозному стані хворого, при відсутності кашлевого і ларингеального рефлексів, з метою запобігання аспірації блювотних мас у дихальні шляхи промивають шлунок після попередньої інтубації трахеї трубкою з роздувною манжеткою.

Протипоказане призначення блювотних засобів і блювоти роздратуванням задньої стінки в маленьких дітей (до 5 років), у хворих у сопорозному чи несвідомому стані, а також в отруєних припікальними отрутами.

Для всмоктування речовин, що знаходяться в шлунково-кишковому тракті токсичних, застосовується активоване вугілля з водою (у виді кашки по одній столовій ложці усередину до і після промивання шлунка) чи 5 - 6 таблеток карболену.

При інгаляційному отруєнні потрібно, насамперед, винести потерпілого на чисте повітря, укласти, забезпечити прохідність дихальних шляхів, звільнити від одягу, що стискує, дати інгаляцію кисню. Лікування проводять у залежності від виду, що викликало отруєння речовини.

При влученні токсичних речовин на шкіру необхідне обмивання шкірних покривів проточною водою.

Гострі отруєння, зумовлені укусами змій і отрутних членистоногих.

Укуси змій.

Укуси змій викликають гостре отруєння, обумовлене специфічною дією зміїної отрути – продукту отрутних залоз змій. Найбільш небезпечні для людини отрутні змії належать до наступних 4 сімействам: 1) морським зміям, що живуть у прибережних водах Індійського і Тихого океанів; 2) аспідам (середньоазіатська кобра й ін.); 3) ямкоголовим зміям (щитомордники – азіатський, східний, скелястий і ін.); 4) гадюкам (гюрза, піщана ефа, гадюка звичайна, степова гадюка, гадюка Радде, кавказька гадюка, носата гадюка). Основні діючі початки отрут – токсичні білки, на частку яких приходиться більш 60% сухої маси отрути. У тіло жертви отрута вводиться за допомогою двох зубів. Зуби, що обламалися, відразу ж заміняються запасними, у зв'язку, з чим видалення отрутних зубів не знешкоджує змію.

При надання першої допомоги постраждалому відразу ж після укусу повинний бути забезпечений повний спокій у горизонтальному положенні. Розкриття ранок натисненням і почате в перші ж хвилини енергійне відсмоктування вмісту ранок ротом дозволяють видалити від 20 до 50% введеної отрути. Відсмоктування ротом проводять протягом 15 хв (для обличчя, що робить першу допомогу, воно зовсім не небезпечно), після чого ранку дезінфікують звичайним способом і накладають на неї стерильну пов'язку, що у міру розвитку набряку періодично послабляють, щоб вона не урізалася в м'які тканини. Накладення на уражену кінцівку джгута набагато збільшує як місцеві, так і загальні прояви хвороби, часто веде до гангрени, підвищує смертність. Протипоказані розрізи, припікання, введення в область укусу перманганату калію й інших сильних окислювачів і всі місцеві впливи, що травмують. Поширення отрути в організмі значно сповільнюється при ранній іммобілізації ураженої частини тіла шинами, після чого потерпілого випливає, можливо, швидше доставити на носилках у найближчу лікувальну установу.

При укусах аспідів необхідне введення сироватки «Антикобра» у дозі до 300 мол і