“Спинномозкова рідина у хворих сифілісом”

План

Реакція Васермана із спинномозковою рідиною.

Схема досліду РВ із спинномозковою рідиною.

Лабораторне дослідження спинномозкової рідини при сифілісі.

Серологічні дослідження ліквора.

Реакція зв’язування ???? із спинномозковою рідиною.

Реакція імунофлюрисценсії.

1. Реакція Васермана із спинномозковою рідиною.

У спинномозковій рідині хворого на сифіліс можуть бути антитіла і реагіни, здатні вступати в реакцію зв’язування комплементу з відповідними антигенами.

Реакції ставлять з непрогрітою спинномозковою рідиною через відсутність в ній комплементу. Каламутну або з домішкою крові рідину центрифугують і зливають з осаду.

Спинномозкову рідину нормально досліджують у трьох дозах:

Нерозведену;

Розведену ізотонічним розчином натрію хлориду 1:2;

Розведену ізотонічним розчином натрію хлориду 1:5

Реакцію проводять з двома антигенами:

Трепонемним

Кардіоліпіднимновим паралельно з кожним розведенням з асхемою.

Через відсутність антикомплемнтарних властивостей спинномозкової рідини для дослідження комплемент в реакцію вводять за титром без звичайної набавки.

Результати реакції (табл. 8) враховують для кожного антигену і розведення спинномозкової рідини. Результатами РВ із спинномозковою оцінюють таким чином: повна і значна затримка гемолізу (4+,3+) – позитивна реакція, часткова затримка гемолізу (2+)- слабо позитивна незначна затримка гемолізу (1+) – сумнівна, гемоліз – негативна.

3. Джерела помилок: невірно вибрана доза комплементу (його відсутність або надлишок), неправильне зберігання спинномозкової рідини, тривале зберігання спинномозкової рідини.

(Таблиця 8)

2. Схема досліду реакції Васермана зі спинномозковою рідиною. |

Номер пробірки

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9

Спинномозкова рідина | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,5 | 0,5 | 0,5

Ізотонічний розчин NaCl | 0,4 | 0,4 | 0,9 | 0,25 | 0,25 | 0,75 | - | - | 0,5

Антиген, мл. | 0,5

А1 | 0,5

А2 | - | 0,5

А1 | 0,5

А2 | - | 0,5

А1 | 0,5

А2 | -

Комплемент за титром, без додатка мл. | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5

Термостат +37 0С | 45’ | 45’ | 45’ | 45’ | 45’ | 45’ | 45’ | 45’ | 45’

Гемолітична система | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0

Термостат +37 0С | 45’ | 45’ | 45’ | 45’ | 45’ | 45’ | 45’ | 45’ | 45’

Реєстрація результатів | Через 45 хв. В залежності від гемолізу у контролі

Антиген (А1) – кердіоліпіновий

Антиген (А2) – тремонемний

Лабораторне дослідження спинномозкової рідини при сифілісі

Дослідження спинномозкової рідини має велике значення при діагностиці сифілісу нервової системи, установлення, лікування і зняття хворого з обліку. Зміни в спинномозковій рідині можуть бути при первинному серонегативному (10-15%), вторинному свіжому (14-22%), вторинному рецидивному (15-28%) і з лейкодермією і олопецією (36-60%).

При дослідженні спинномозкової рідини призначають слідуючи тести: опре ділення загальних властивостей ліквора, опре ділення збереження загального білка, підрахунок форменних елементів, ?????????? реакції, РЗК з всіма антигенами, використаними при серодіагностиці сифілісу, реакція Ланге, РІТ, РІФ-у.

Методики проведення всіх цих реакцій добре відомі, не піддавались змінам на протязі багатьох років. В останні роки окремі дослідники застосовують також пошук блідих трепонем безпосередньо в спинномозковій рідині і заражають ними кроликів.

М.І. Дубовий з 116 хворих сифілісом, яких він обстежив для зняття з обліку після повноцінного лікування, у 34 хворих в спинномозковій рідині виявив бліді тригонели. У двох хворих направлених для зняття з обліку після 5 років спостереження і повноцінного лікування вторинного рецидивного сифілісу, в спинномозковій рідині також найдені бліді тригонели.

F. Sehander i I. Klerk (1970 р.) фільтрували спинномозкову рідину через міліпоровий фільтр, а потім прямо на фільтрі досліджували кон’югат флюресцентним методом.

P. Collart (1976 p.) також фільтрували ліквор через фільтри з порами діаметром 22 мкм. Потім фільтр поміщали на скло до низу тією стороною, яка була в контакті з препаратом. Автори досліджували 49 зразків спинномозкової рідини кроликів в період від 5 годин до 14 днів після зараження. У всіх випадках, крім двох виявлені бліді трепонели.

4. Серологічні дослідження спинномозкової рідини.

A. Yuger і Соавт (1981), провів реакцію ВДРЛ з спинномозковою рідиною, получили позитивні результати лиш 56,7 % з 176 хворих сифілісом нервової системи, що показує на незначну цінність цієї реакції при дослідженні спинномозкової рідини.

5. Реакція зв’язування комплементу

В зв’язку відсутності в спинномозковій рідині комплемента РВ ставлять з неінактивовованою рідиною. У випадку попадання крові, спинномозкову рідину необхідно ін активувати, попередньо відцентригувати. Спинномозкову рідину досліджують одночасно:

Нерозведену;

Розведену ізотонічним розчином NaCl 1+1

Розведену цим же розчином 1 + 4 в об’ємі 0,5 мл.

В зв’язку з тим, що спинномозкова рідина не володіє антикомплемнтарними властивостями комплемент вводять по титру.

Реакцію обліку результатів проводять з кожним розведенням окремо.

Більшість авторів, позитивні результати РВ з спинномозковою рідиною розглядають як доказ, що свідчить про наявність сифілісу, від’ємна реакція не виключає сифіліс. Неспецифічні результати спостерігаються дуже рідко. Д.А. Шембуров і М.М. Модель (1928), поставив 300 хворх з різними пораженнями нервової системи РВ і реакцію Закса-Теорчі, получили неспецифічні результати, у 5 хворих при дослідженні спинномозкової рідини і у одного – при дослідженні сироватки крові. На цій основі вони розглядають позитивні результати РВ як симптом сифілітичного пораження нервової системи. Треба відмітити, що у випадку одержання неспецифічних позитивних результатів при дослідженні спинномозкової рідини РВ буває негативною з сироваткою крові.

Позитивна РВ може спостерігатися при підвищеному вмісті білка в спинномозковій рідині.

Л.А. Дяченко говорить, що