нагрівають її і кип'ятять 15— 30 хв з моменту закипання води. Для видалення бруду доцільно додавати 1—2 % розчин соди або звичайні миючі засоби. Цим методом знезаражують посуд, предмети догляду за хворим, білизну тощо.
Пастеризація — це прогрівання різних харчових про-дуктів при температурі 70—80 °С протягом ЗО хв. При цьому гинуть тільки вегетативні форми мікробів. Існують й інші режими пастеризації, наприклад, прогрівання до тем-ператури 90 °С протягом 3 хв.
Спалювання є надійним методом знищення мікроорга-нізмів. Йому підлягають інфіковані малоцінні предмети, які не можна знезаразити іншими методами (папір, ганчір'я, сміття, залишки їжі, трупи тварин, які загинули від небез-печної інфекції, перев'язувальний матеріал, дренажі, там-пони тощо). Проводять спалювання в спеціальних печах, ямах чи на багаттях.
Обпалювання застосовують у бактеріологічній практиці при необхідності знезаразити голки, лабораторні петлі, ватяні корки для закривання пробірок та ін. Проводять обпа-лювання на полум'ї спиртової або газової горілки, а також паяльної лампи.
Штучне заморожування патогенних мікроорганізмів до -270 °С, тобто до температури, близької до абсолютного нуля, не спричиняє їх загибелі. Однак з часом кількість мікроорганізмів, що знаходяться в замороженому стані, змен-шується. Низькі температури широко використовують для консервування продуктів у харчовій промисловості, а також у мікробіології для тривалого зберігання культур патогенних мікроорганізмів. У дезинфекційній практиці холод широкого застосування не знайшов.
Висушування. Велика кількість патогенних мікроорга-нізмів під впливом тривалого висушування гине. Швидкість відмирання залежить від виду збудника.
Променеві засоби знезаражування — це застосування сонячного світла, ультрафіолетових променів, радіоактивного випромінювання.
Прямі сонячні промені згубно діють на багатьох збудників інфекційних захворювань. Особливо чутливі до них збудники дизентерії, черевного тифу, паратифів, холери, менш чутливі мікобактерії туберкульозу та ін. Однак застосування со-нячних променів залежить від пори року, погоди та інших причин, які важко контролювати. Тому цей метод дезин-фекції може застосовуватись як допоміжний.
Ультрафіолетове опромінення використовують для зне-заражування повітря приміщень операційних, перев'язоч-них, пологових будинків, дитячих лікарень тощо з метою запобігання виникненню внутрішньолікарняної інфекції. Для цього над входом у приміщення встановлюють спеціальні бактерицидні лампи, які включають, коли в приміщенні відсутні працівники.
Радіоактивне випромінювання згубно діє на всі види мікроорганізмів та їхні спори. Тому деякі види радіоактивно-го (іонізуючого) випромінювання застосовують для стери-лізації й дезинфекції. Найчастіше іонізуючим випроміню-ванням у заводських умовах стерилізують інструменти для одноразового використання.
Ультразвук — акустичні коливання частотою від 2*104 до 2*106 Гц. У деяких галузях їх застосовують для дезин-фекції, стерилізації медичних інструментів, аптечного та лабораторного посуду.
ХІМІЧНІ МЕТОДИ ДЕЗИНФЕКЦІЇ
Хімічні методи дезинфекції знайшли найширше застосу-вання в практиці. В їх основі лежить використання різних хімічних речовин, які вбивають мікроорганізми на поверхні та всередині різних об'єктів і предметів навколишнього се-редовища. Для дезинфекції застосовують лише такі хімічні препарати, які мають здатність швидко і пагубно діяти на мікроорганізми. Слід пам'ятати, що хімічні речовини можуть мати різну дію на мікроорганізми: бактерицидну — здатність вбивати бактерії, бактеріостатичну — пригнічувати їх життє-діяльність, спороцидну — здатність вбивати спори, віруліцидну — здатність вбивати віруси, фунгіцидну — здатність вбивати гриби. Звичайно, різні хімічні препарати мають різну силу для знищення мікробів. Процес знищення мікробів під час дезинфекції відбувається поступово і залежить від багатьох факторів. Серед мікробів є дуже стійкі форми, які не піддаються відразу дії дезинфікуючого засобу, інша мікро-флора при таких самих умовах гине відразу. Дезинфікуючі речовини різняться між собою хімічною структурою, а отже, і вибірковою дією на складові елементи клітин. Зокрема, хлор та хлорвмісні препарати, перекис водню та інші, всту-паючи у взаємодію з протеїнами клітин, дають реакцію окислення. Мінеральні кислоти і луги руйнують клітину своїми водневими та гідроксильними іонами, спричиняючи гідроліз. Солі важких металів проникають у клітини, діють на білки і ведуть до утворення солей-альбумінатів. Феноли денатурують білки і спричиняють реакцію їх коагуляції.
Серед хімічних дезинфікуючих речовин виділяють засоби м'якої дезинфекції, які використовують для дезинфекції шкі-ри, одягу, білизни, і засоби сильної дезинфекції, які вико-ристовують для знезаражування дуже забруднених мате-ріалів (взуття, туалетів, підкладних суден, раковин) і виді-лень (гній, кал, сеча, харкотиння, блювотні маси), а також засоби для дезинфекції приміщень і наявних у них предметів та засоби для дезинфекції повітря. Слід зазначити, що універсального дезинфікуючого засобу немає. Використання засобів визначається метою їх застосування.
Усі дезинфікуючі речовини повинні задовольняти такі вимоги: 1) швидко і повністю розчинятись у воді або добре змішуватись з нею, утворюючи стійкі емульсії; 2) діяти швидко і в малих концентраціях; 3) забезпечувати знеза-ражуючу дію навіть при наявності органічних речовин, таких як кров, сеча, харкотиння; 4) бути достатньо стійкими при зберіганні; 5) бути малотоксичними для людей; 6) бути доступними і дешевими у виробництві, зручними для тран-спортування та зберігання.
Необхідність застосування дезинфікуючих речовин у виг-ляді водних розчинів зумовлена тим, що дрібні крапельки рідини, які містять дезинфікуючі засоби, легко і швидко адсорбуються оболонкою мікробної клітини. Крім цього, де-зинфікуючі засоби швидше знаходять доступ у клітину через водну фазу, тому водні розчини і емульсії більш активно діють на мікробну клітину.
Проте значна кількість препаратів, що їх застосовують для дезинфекції, а особливо для дезинсекції і дератизації, є отруйними для людини і домашніх тварин. Тому для запобігання випадковим отруєнням під час роботи з такими препаратами необхідно суворо дотримуватися застережних заходів. Забороняється зберігати дезинфікуючі речовини ра-зом з легкозаймистими речовинами. Усіх працівників дезинфекційних відділів СЕС і міських дезинфекційних станцій забезпечують спецодягом та індивідуальними засобами за-хисту (халат, косинка, гумові рукавиці, окуляри, респі-ратор). Прання спецодягу в домашніх умовах забороняється. Всі особи, допущені до