такі заходи: санітарну обробку поступаючих у стаціонар хворих і дезинфекцію їхньої білизни та одягу; організацію та проведення про-філактичної та поточної дезинфекції усіх приміщень лікарні залежно від режиму їх роботи; проведення дезинфекції та дератизації з метою знищення побутових комах та гризунів і запобігання їх розмноженню; дезинфекцію транспорту, який може бути джерелом поширення інфекції.
Поточну дезинфекцію в лікарні проводять з метою за-побігання виникненню внутрішньолікарняної інфекції.
До заходів, що блокують виникнення внутрішньолікар-няної інфекції та забезпечують своєчасну ізоляцію її джерел, відносять постійний бактеріологічний контроль і обстеження можливих джерел та шляхів її поширення (хворі з гострою чи хронічною інфекцією, персонал відділення, повітря палат і операційно-перев'язочного блоку, інструментарій, апара-тура тощо). Бактеріологічному контролю підлягають щітки для миття рук, фартухи, змиви з рук, матеріал з опе-раційного стола, столик анестезіолога, наркозний апарат, ларингоскоп, шланги для підведення кисню тощо. Обсте-ження персоналу відділень на носіїв золотистого стафілококу проводять 1 раз на квартал. Виявлені бактеріоносії під-лягають санації до повного одужання. Працівників, у яких не вдається ліквідувати хронічний запальний процес дихаль-них шляхів, переводять на іншу роботу.
З метою запобігання внутрішньолікарняної інфекції передбачено також використання ефективних методів стери-лізації і створення центральних стерилізаційних відділень, застосування високоефективних методів обробки рук медич-ного персоналу, виконання санітарних заходів із застосу-ванням ефективних дезинфікуючих засобів.
ЗАКЛЮЧНА ДЕЗИНФЕКЦІЯ
Заключну дезинфекцію проводять в осередку інфекції одноразово після ізоляції хворого (госпіталізація, виїзд, оду-жання, смерть). Мета: повне знезаражування об'єктів, які могли бути заражені збудником.. Заключну дезинфекцію проводять в осередках тих інфекцій, збудники яких стійкі в навколишньому середовищі. До них належать чума, холера, поворотний тиф, рикетсіози, КУ-гарячка, черевний тиф, паратифи, сальмонельози, дизентерія, гастроентерити і колі-ти, інфекційний гепатит А і вірусні гепатити, поліомієліт, туберкульоз, дифтерія, менінгококова інфекція, грибкові за-хворювання, глистяні інвазії та деякі інші.
Заключну дезинфекцію виконують дезинфекційні бри-гади СЕС. До складу бригади входить лікар-дезинфекціоніст і 1—2 дезинфектори. Бригада має бути оснащена гідро-пультом, відрами на 5 і 10 л, щітками для чистки м'яких речей, розпилювачами порошків і рідин, мішками для тран-спортування речей у дезинфекційну камеру, тарою для де-зинфікуючих засобів, чисте знезаражене ганчір'я, клейончаті мішки для чистого і використаного ганчір'я, використаних комплектів спецодягу, розфасовані дезинфікуючі засоби, ха-лати, ковпаки або косинки, респіратори, захисні окуляри, гумові рукавиці, мило.
Заключну дезинфекцію необхідно провести в найкоротші строки, бажано негайно після евакуації інфекційного хворого. Після прибуття в осередок інфекції керівник попереджає всіх про дезинфекцію, визначає місце для зберігання верх-нього одягу бригади, одягає спецодяг, обстежує осередок і з'ясовує обставини, що зумовлюють об'єм і зміст дезинфекційних заходів, намічає план проведення заключної дезинфекції.
Роботу розпочинають з приготування дезинфікуючих роз-чинів. Спочатку знезаражують інвентар для прибирання (віник, щітки, ганчірки) шляхом занурення їх у дезин-фікуючий розчин. Для цього-використовують відра і тази для миття підлоги. Потім орошують двері і підлогу в кімнаті, де перебував хворий, і в прилеглих приміщеннях.
У кімнаті хворого послідовно знезаражують його ви-ділення, горщик, білизну натільну і постільну, залишки їжі, посуд. Речі, що підлягають камерній дезинфекції, укладають в щільні мішки, змочені дезрозчином. Потім знезаражують меблі, батареї, стіни, підлогу. Після цього дезінфікують сусідні приміщення і місця спільного користування.
ПРОФІЛАКТИЧНА ДЕЗИНФЕКЦІЯ
Профілактичну дезинфекцію проводять постійно, неза-лежно від наявності інфекційного захворювання. Джерелом збудника інфекції можуть бути особи з хронічними і за-тяжними формами захворювань, або ті, хто приховують своє захворювання чи не знають про нього. Мета профілактичної дезинфекції: запобігти виникненню і поширенню інфекцій-них захворювань та накопиченню збудників цих захворювань або їх переносників у навколишньому середовищі.
Профілактичну дезинфекцію проводять на окремих об'єк-тах, обмежених ділянках і на великих територіях. Доцільно постійно проводити її в поліклініках, диспансерах, дитячих консультаціях після закінчення прийому, а також у перервах між прийомами. Особливо необхідна профілактична дезинфекція в місцях загального користування, а також у місцях скупчення людей: на вокзалах, у транспорті, театрах, кіно, дитячих закладах, школах, садках, гуртожитках, готелях, будинках відпочинку, санаторіях, лазнях і душових, пла-вальних басейнах та ін. Постійні профілактичні дезинфек-ційні заходи необхідні на підприємствах харчової промисло-вості та в закладах громадського харчування.
За своїм змістом профілактична дезинфекція може носити характер поточної дезинфекції (миття склянок і посуду за-гального користування після кожного використання) і за-ключної дезинфекції (хлорування води, пастеризація молока, які можуть містити збудників інфекційних захворювань).
Великим розділом роботи в плані загальних санітарно-протиепідемічних заходів є проведення робіт по дезинфекції і дератизації приміщень і різних територій.
Методика проведення профілактичної дезинфекції мало відрізняється від осередкової дезинфекції. Однак при проведенні профілактичної дезинфекції ширше використовують фізичні методи знезараження (висока температура), а також пральні порошки, пасти, емульсії, мило, соду, тощо.
Контроль якості дезинфекції проводять візуально (са-нітарний стан приміщення), хімічним (перевірка активності дезинфікуючих препаратів і розчинів) і бактеріологічним (посів матеріалу на виявлення мікрофлори) методами.