Антибактеріальну терапію призначають у гострому періоді всім хворим з вираженими клінічними проявами дизентерії. Ши-роко застосовуються: фталазол, сульфадиметоксин, бактрим (бісептол); нітрофурани (фуразолідон, фурагін), поліміксин М, препарати налідиксовоі кислоти (неграм, невіграмон), 8-оксихіноліни (ентеросептол, інтестопан). Досить одного 5—7-денного курсу лікування. При токсичних формах, а також у разі неефек-тивності лікування інших форм дизентерії застосовують антибіо-тики (левоміцетин, ампіцилін, гентаміцин та ін.) Для профілак-тики га лікування дисбактеріозу призначають біологічні препа-рати біфідумбактерин, лактобактерин, колібактерин, біфікол, бактисубтил. За показаннями призначають симптоматичні засо-би (спазмолітики, анальгетики та ін).

Профілактика. Велике значення для профілактики ди-зентерії мають санітарне профілактичні заходи, особливо бороть-ба з мухами; правильна організація санітарного режиму та ме-дичного обслуговування дітей у дитячих закладах; дотримання правил особистої гігієни.

Заходи у вогнищі. 1. Хворого на дизентерію ізолюють удома або госпіталізують до стаціонара. З лікарні реконвалес."

центів виписують не раніш як через 3 дні після зникнення клініч-них симптомів хвороби та одноразового бактеріологічного дослі-дження випорожнень з негативним результатом. Дітей, які від-відують дошкільні заклади, виписують після дворазового бакте-ріологічного обстеження. Фекалії для дослідження збирають не раніше ніж на 3-й день після закінчення антибактеріального лікування. За реконвалесцентами дільничний лікар встановлює диспансерний нагляд: після гострої дизентерії протягом одного місяця, після хронічної — трьох місяців. 2. Контактних дітей у ди-тячих дошкільних закладах обстежують бактеріологічне. По-трібно якомога раніше виявляти хворих з клінічно вираженими та безсимптомними формами дизентерії, ізолювати таких хворих і лікувати їх 3. У вогнищі проводять заключну дезинфекцію. 4. За вогнищами встановлюють медичне спостереження.

КИШКОВА ІНФЕКЦІЯ (КОЛІЕНТЕРИТ, ЕШЕРИХЮЗ)

До коліінфекції належать гострі кишкові захворювання у ді-тей раннього віку, які спричинюються ентеропатогенними шта-мами кишкової палички і характеризуються загальною інтокси-кацією та зневодненням на фоні стійких диспепсичних розладів у вигляді блювання та проносу.

Етіологія. Збудниками кишкової інфекції е ентеропатогенні штами кишкової палички (ешерихіі). Вони стійкі у навко-лишньому середовищі. Є багато серологічних типів ешерихій. Серед них домінують серотипи 0-111, 0-55, 0-124, «Крим» та ін.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий та бактеріоносій.

Коліінфекція — типова кишкова фекально-оральна інфекція. Певне значення має контактний та харчовий шляхи передавання інфекції. На коліінфекцію хворіють діти до двох років, переваж-но на першому році життя. При значному інфікуванні через їжу люди всіх вікових груп можуть захворіти на ешерихіоз, який за перебігом нагадує харчову токсикоінфекцію.

Патогенез. Ешерихії проникають в організм через рот, швидко розмножуються в тонкій кишці. Токсини ешерихій всмок-туються у кров, спричинюють явища загальної інтоксикації, посилюють секреторну активність епітелію тонкої кишки. Це при-зводить до виділення у просвіт кишок великої кількості води, солей натрію, калію, до зниження зворотного всмоктування. По-рушуються процеси травлення. Розвиваються явища кишкового токсикозу із зневодненням, у тяжких випадках — розлад гемодинаміки.

Клініка. Інкубаційний період становить 2—5 днів, найча-стіше—1—2 дні, але може тривати лише кілька годин. Початок хвороби, як правило, гострий. Порушується загальний стан, з'яв-ляються пронос, блювання. Підвищується температура тіла. Для коліінфекції характерний такий диспепсичний синдром: випорож-нення часті (5—15 разів), в окремих випадках—до 20—25 разів на добу, рідкі, водянисті, оранжевого або зеленувате оранжевого кольору, містять слиз Нечасте, але тривале блювання Розви-ваються симптоми зневоднення, гемодинамічні розлади Спосте-рігається втрата маси тіла Ці симптоми є тривалими Поряд з тяжкими бувають легкі, стерті та абортивні форми коліінфекцп.

Ускладнення Найчастіше спостерігаються пневмонія, отит, гнійні ураження шкіри та підшкірної основи, пієлонефрит та ін.

Прогноз коліінфекцп значно погіршується, якщо приєдну-ється стафілококова інфекція При цьому значно посилюються диспепсичні розлади, виникають вторинні септичні вогнища, роз-вивається дистрофізація.

Діагноз Ставлячи діагноз коліінфекцп, слід враховувати вік дитини, клініко епідеміологічні дані та результати бактеріо-логічного дослідження випорожнень. У посівах випорожнень у пе-реважної більшості хворих виділяють майже чисту культуру патогенних серотипів кишкової палички, які можна виділити та-кож із блювотних мас, а у деяких хворих — навіть із слизу носо-глотки Після смерті збудник виділяють з вмісту просвіту кишок, а в окремих випадках — із тканин та крові Для експрес-діагно-стики застосовують люмінесцентні сироватки У копрограмі під час гострого періоду є слиз, нейтральний жир, іноді — помірна кількість лейкоцитів.

Лікування хворих на колпнфекцію проводять з ураху-ванням тяжкості, фази хвороби, фонових та супровідних захворю-вань, віку хворого. Потрібні регідратаційна та дієтотерапія, анти-бактеріальні, стимулюючі, симптоматичні засоби Комплексне лікування коліінфекцп подібне до лікування інших кишкових інфекцій (дизентерія, сальмонельоз тощо) у дітей раннього віку, що висвітлено у відповідних розділах підручника.

Профілактика Основне значення має дотримання сані-тарно-гігієнічних правил, раннє виявлення хворих Усіх дітей з дисфункцією кишок треба ізолювати та провести бактеріологіч-не дослідження їхніх випорожнень з метою виявлення патоген-ної кишкової палички Хворих, а також тих, у кого підозрюють колпнфекцію, госпіталізують 3 лікарні реконвалесцентів коліін-фекцп виписують після клінічного видужання та негативного ре-зультату бактеріологічного дослідження випорожнень на пато-генні серотипи ешерихій.