Диспансер (від dispnes – позбавляти) – спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, функціями якого є організація раннього виявлення хворих, їх реєстрація і облік, обстеження з метою постановки діагнозу, активний нагляд за здоров’ям пацієнта.

Диспансер має диспансерне (амбулаторне) і стаціонарне відділення; рентгенівський, фізіотерапевтичний і процедурний кабінети. Диспансери можуть мати санаторій-профілакторій і лікувально-трудові майстерні.

Організація і зміст роботи диспансерів різного профілю мають свої особливості.

Протитуберкульозний диспансер – спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, створений для проведення заходів по профілактиці, ранньому виявленню і своєчасному лікуванню хворих на туберкульоз.

Основні функції протитуберкульозного диспансеру:

1. Організація і проведення масових профілактичних обстежень населення в цілях своєчасного і раннього виявлення хворих на туберкульоз.

2. Організаційно-методичне керівництво закладами загальної системи охорони здоров’я і надання їм консультативної допомоги в проведенні протитуберкульозних заходів, в першу чергу по своєчасному виявленню хворих на туберкульоз.

3. Кваліфікаційне обстеження людей, хворих на туберкульоз або з підозрою на це захворювання направлених із лікувально-профілактичних закладів і виявлених при масових обстеженнях.

4. Регулярний диспансерний нагляд і контроль за контингентами хворих на туберкульоз.

5. Організація комплексного лікування хворих на туберкульоз.

6. Госпіталізація хворих.

7. Організація обліку людей різного віку, які знаходяться в контакті з бацилярними хворими на туберкульоз.

8. Проведення разом з санітарно-епідемічними станціями, промисловими підприємствами оздоровчих і протиепідемічних заходів направлених на профілактику туберкульозу.

Для виявлення туберкульозу серед сільської людності велике значення мають подвірні обходи, які проводить фельдшер або патронажна сестра не рідше ніж тричі на рік. Під час подвірних обходів звертають увагу на осіб які часто і довго кашляють, виділяють мокротиння, в яких є задишка, тощо. Таким особам, а також дітям після одного року життя і підліткам слід робити туберкульозні проби. У разі виявлення цієї хвороби обстежених потрібно направити в дільничну або районну лікарню для проведення рентгено-флюрографічного дослідження, а вже потім до диспансеру.

Шкірно-венеричний диспансер – спеціалізований лікувально-профілактичний заклад призначений для проведення профілактичних закладів для попередження венеричних і шкірних захворювань, для надання допомоги хворим, боротьбою з цими захворюваннями.

Основні функції шкірно-венеричного диспансеру:

1. Організація раннього виявлення хворих із шкірними і венеричними захворюваннями.

2. Госпіталізація хворих на венеричні захворювання.

3. Організація профілактичної роботи: виявлення людей які є джерелом зараження, обстеження сім’ї хворого і людей, які знаходяться з ними в контакті.

4. Диспансерний нагляд за хворим венеричним захворюванням.

5. Обстеження і серологічне дослідження усіх вагітних для профілактики вродженого сифілісу, які проводять першу і другу половину вагітності.

В структурі шкірно-венеричного диспансеру є диспансерне і стаціонарне відділення, клініко-діагностичні і серологічні дослідження, фізіотерапевтичні та інші кабінети. В диспансерному відділенні організовують різні прийоми для хворих шкірними і венеричними захворюваннями.

Медогляди з метою виявлення шкірних і венеричних хвороб поєднують з комплексними медоглядами осіб певних професій – працівників торгівельних, харчових підприємств, дитячих закладів. Якщо треба обстежити тих, хто перебував у контакті з виявленими хворими, медпрацівники пункту беруть участь у залученні цих осіб д обстеження дерматовенерологом ЦРЛ.

Онкологічний диспансер – спеціалізований лікувально-профілактичний заклад призначений для виявлення і лікування онкологічних хворих, а також для організаційно-методичного і лікувально-консультативного керівництва протиракової боротьби в районі його дії.

Основні функції онкологічного диспансеру:

1. Організація раннього виявлення хворих із злоякісними пухлинами і передпухлинними захворюваннями.

2. Диспансерний нагляд за хворими які стоять на обліку в диспансері.

3. Ведення найбільш ефективних методів діагностики і лікування цих захворювань в практику диспансеру і інших лікувально-профілактичних закладів.

4. Організація і участь в профілактичних онкологічних обстеженнях населення.

5. Організаційно-методичне керівництво боротьбою з онкологічними захворюваннями, яку проводять установи загальної системи охорони здоров’я з наявністю лікарів цих установ.

6. Постановка обліку хворих із злоякісними новоутвореннями і передпухлинними захворюваннями.

7. Аналіз ефективності лікування.

8. Вивчення і аналіз статистичних матеріалів про захворюваність населення злоякісними пухлинами і смертність від них.

Онкологічні диспансери збирають статистичні дані про онкологічних хворих на території його діяльності. Для обліку людей, які страждають від злоякісних новоутворень служать спеціальні “повідомлення про важливе неепідемічне захворювання”.

Для здійснення диспансерного нагляду за онкологічними хворими установлена єдина класифікація хворих за клінічними групами:

1. Група Іа – хворі з захворюваннями, з підозрою на злоякісні новоутворення.

2. Група Іб – хворі з передпухлинними захворюваннями.

3. Група ІІ – хворі зі злоякісними пухлинами, які підлягають спеціальному лікуванню.

4. Група ІІІ – практично здорові (вилікувані від раку люди).

5. Група IV – хворі з запущеною стадією захворювання, які підлягають лише симптоматичному лікуванню.

В структурі онкологічного диспансеру є: диспансерне відділення з хірургічним, гінекологічним і іншими спеціалізованими кабінетами, перев’язочною і операційною для біопсії. Стаціонар з лікувально-діагностичним і радіологічним відділеннями; пансіон для хворих, які приїжджають на консультацію, амбулаторне лікування і очікуючих госпіталізації.

Медогляди з метою виявлення злоякісних новоутворень бажано проходити жінкам і чоловікам віком 35 років і старше. До груп високого ризику включають осіб які зловживають алкоголем і тютюном, хворих на цукровий діабет, осіб з надмірною масою тіла і тих, що часто хворіють на недуги бронхів і легень. До цієї групи також зараховують осіб з передраковим станом.

ВИСНОВОК

Диспансери виконують дуже важливу роль для охорони здоров’я людини. Завдяки їм виявляються хворі на ранніх етапах захворювання, встановлюється правильний діагноз, ведеться активний нагляд за здоров’ям пацієнтів. Спеціалізовані диспансери дають можливість лікування за певними групами захворюваннями, що значно полегшує роботу медичних працівників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. “Велика медична енциклопедія” Б.В. Петровський, т.7

2. “Довідник фельдшера” М.А. Андрейчин (книга 1).