Недопустимо у присутності хворих обговорювати або критикувати професійний рівень і призначення лікарів. Це підриває не лише авторитет лікаря, але й віру хворого в успіх лікування.

Для формування особистості медика важливе значення має рівень загального культурного розвитку, знайомство з літературою, мистецтвом, уміння організувати своє самови-ховання. Соціально-психологічною основою ефективного етико-деонтолоіічного виховання є такі моральні риси, як співпереживання та милосердя. Вони мають стати внутріш-ньою духовною потребою, моральним кредо людини, яка їх виражає повсякденними вчинками та діями.

До питань етики належать також і медичні помилки, які слід відрізняти від злочинних дій, що караються законом. Професійні помилки можуть бути пов'язані з недостатнім рівнем знань, відсутністю досвіду, недосконалими методами дослідження, їх слід розглядати й аналізувати в колективі, щоб не повторювати більше.

Службові взаємини палатної медичної сестри складаються зі взаємин із співробітниками хворими та родичами. Пере-дусім культура службових взаємин у колективі базується на високій трудовій дисципліні, товариській взаємодопомозі, ввічливості та доброзичливому ставленні до людей. Проявами добрих взаємин між медсестрами є постійна готовність до-помогти колезі в скрутних ситуаціях, що можуть виникнути при виконанні різних процедур.

Психологічний клімат у медичному колективі — це не просто сума особистих якостей його співробітників. Він ут-ворюється внаслідок взаємин між членами колективу. Джерелом складних взаємин у деяких медичних колективах часто є відсутність у колективі творчої роботи по спряму-ванню зусиль його членів на виконання основного завдан-ня — боротьби за здоров'я хворого. Висока культура взаємин палатних сестер — це вимогливість кожної сестри до себе, вміння тактовно та у доброзичливій формі звернути увагу своїх колег на їхні недоліки в роботі, а також без образ сприйняти справедливі зауваження щодо своєї особи. Самовпевненість і зарозумілість у роботі медичних працівників неприпустимі; в інтересах хворого треба виявляти максимум такту і самодисципліни.

На особливу увагу заслуговують взаємини палатної сестри з молодшим медичним персоналом. Палатна сестра по відно-шенню до санітарки є не лише товаришем по роботі, але й керівником, учителем і наставником. Свої розпорядження сестра повинна робити у ввічливій формі, без проявів роз-дратування чи зарозумілості. Однак при виконанні служ-бових обов'язків не слід встановлювати й фамільярних сто-сунків. Палатна сестра зобов'язана систематично контролю-вати виконання молодшим персоналом її розпоряджень. У присутності хворих чи їхніх родичів не слід робити санітаркам зауваження. Звертатися до санітарки, особливо старшої за віком, треба по імені та по-батькові. У розмовах про санітарку з хворими або їхніми родичами краще називати її нянею. Молоді медичні сестри, які недавно закінчили училище, володіють певним обсягом знань, але не мають; досвіду роботи, можуть багато чого повчитися у досвідчених санітарок, які добре вміють виконувати різні процедури по догляду за хворими. І все-таки, навчаючись у санітарок, : палатна сестра повинна завжди бути старшою на посту , коректно вимагати від молодшого медперсоналу виконання, їхніх службових обов'язків.

Основу взаємин медичної сестри і лікаря складає субординація, тобто система службового підпорядкування мо-лодшого за посадою старшому. Одержавши від лікаря роз-порядження, медсестра повинна ретельно їх виконувати. Про труднощі, що можуть виникнути при виконанні призначень, необхідно доповісти палатному лікарю, якщо він відсутній, — завідуючому відділенням, а у вечірній час — черговому лікарю. Якщо у медсестри виникли сумніви щодо доцільності якогось призначення або вона вважає його шкідливим чи небезпечним для хворого, вона зобов'язана не в присутності хворих повідомити про свої сумніви лікарю, який зробив це призначення, і виконати його лише після того, як лікар підтвердить своє рішення. Якщо медична сестра і після підтвердження лікарем призначення продовжує вагатися що-до його доцільності, вона зобов'язана доповісти про це завідуючому відділенням. При обході палат черговим лікарем або відвідуванні хворого лікарем-консультантом палатна се-стра зобов'язана створити сприятливі умови для їхньої роботи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Практикум із сестринської справи. –К.: Здоровя, 1999. – 224с.

2. Загальний та спеціальний догляд за хворими. – К.: Здоровя, 1993 – 304с.

3. Сестринська справа – К.: Здоровя, 1992. – 496с.

4. Медсестринський догляд за пацієнтом. – К.: Здоровя, 2000. – 248с.

5. Медсестринський процес: Основи сестринської справи та клінічного медсестринства. – К.: Здоровя, 2001 –208с.

6. Посібник з медсестринського процесу – К.: Здоровя, 2001 – 228с.

ПЛАН

1. Поняття “етики”.

2. Історія розвитку медичної етики.

3. Визначення деонтології.

4. Професійні таємниці.

5. Список використаної літератури.