У хворих на легеневу форму чуми дуже швидко розвивають-ся задишка, ціаноз і інші явища легеневої недостатності і кисневого голодування. У зв'язку з цим хворим систематично дають зволожений кисень через носові катетери або за допомо-гою маски. При бубонній формі на ділянку бубону накладають суху стерильну пов'язку або пов'язку з маззю Вишневського. На ділянку уражених і різко болючих лімфатичних вузлів ставлять зігрівальний компрес чи застосовують сухе тепло, а при розм'як-шенні бубону й появі флюктуації його пунктують і вводять стрепто-міцин.

У хворих на чуму часто розвиваються марення, страхітливі галюцинації. У стані марення вони можуть зіскакувати з ліжка. Необхідно забезпечити постійне спостереження за хворими й обмеження їх рухливості. Доглядаючи за хворими на чуму, що перебувають у непритомному стані, необхідно стежити за чистотою ротової порожнини, глотки, носових ходів і ділянкою промежини, регулярно проводити профілактику пролежнів, що дуже швидко утворюються внаслідок тяжкого ураження судин шкіри.

Під час догляду за хворими на чуму суворо дотримуються протиепідемічного режиму з використанням протичумних костюмів. Розрізняють 4 основні типи протичумних костюмів. Повний костюм, чи костюм 1 типу (спеціальний комбінезон, шапочка чи косинка, гумові чоботи, ватно-марлева маска-респіратор, захисні окуляри, гумові рукавички, протичумний халат, клейончастий фартух, рушник, клейончасті нарукавни-ки), використовують під час роботи з матеріалом, підозрілим на зараження збудником чуми; під час роботи в осередку легеневої чуми; під час евакуації в госпіталь підозрілих на чуму, проведення заключної дезінфекції і дезінсекції в осередку легеневої чуми; за наявності в ізоляторі осіб, підозрюваних у спілкуванні з хворим на легеневу форму чуми чи з підозрою на легеневу чуму; під час розтину трупа верблюда чи людини, що загинули від чуми; під час роботи з експериментальне зараженими тваринами і вірулентною культурою чумного мікроба. Костюм 1 типу призначений для захисту при всіх основних механізмах передачі (через укус комах, повітряно-краплинним шляхом та контактним).

Полегшений костюм, чи костюм 2 типу (комбінезон чи піжама, протичумний халат, шапочка або косинка, гумові рука-вички, гумові чоботи й рушник), використовують під час дезінсекції й дезінфекції в осередку бубонної чуми, під час евакуації у госпіталь хворого з установленим діагнозом бубон-ної, шкірної чи септичної форми чуми, не ускладненої вторин-ною пневмонією.

Костюм 3 типу (піжама, протичумний халат, шапочка чи косинка, гумові рукавички та глибокі калоші) використовують під час роботи в госпіталі, де перебувають хворі з діагнозом бубонної, септичної чи шкірної форми чуми; під час звичайного розтину трупів гризунів і інших свідомо безпечних робіт.

Костюм 4 типу (піжама, медичний халат, шапочка чи косинка, тапочки чи будь-яке інше легке взуття) застосовують в ізоляторі, де перебувають особи, що були в контакті з хворими на бубонну, септичну чи шкірну форму чуми, а також під час проведення обсерваційної роботи в осередках, де є хворі на бубонну форму чуми.

Необхідно суворо дотримуватися порядку надягання предметів костюма (до входу на територію осередку, в інфекційне відділення), а після роботи предмети протичумного костюма знімати у встановленому порядку і складати так, щоб їхні "брудні" поверхні були повернені всередину; після чого митися під душем, надягати свій одяг. До роботи в повному протичумному одязі потрібні певні навички. У зв'язку з цим у всіх інфекційних лікарнях повинні проводитися планові тренування медичного персоналу для роботи в умовах суворого протиепідемічного режиму при різноманітних особливо небезпечних інфекціях, у тому числі надягання та носіння протичумного одягу.

В осередку інфекції проводять поточну й заключну дезінфек-цію. Усе в приміщенні (підлоги, стіни, предмети обстановки, білизну тощо) рясно зрошують одним із дезінфекційних розчинів: 2 % розчином освітленого хлорного вапна, 3 % розчи-ном хлораміну, 1 % розчином активованого хлораміну, 1 % розчином ДТСГК, 5 % мильно-феноловим розчином. Через 1 год проводять дезінфекцію. Через 4 год здійснюють повторну дезінфекцію одним із зазначених розчинів, після якої примі-щення закривають на 3—4 дні. Біля вхідних дверей у палату повинен бути килимок, зволожений 3 % розчином лізолу. Натільну й постільну білизну, фіранки тощо кип'ятять у 2 % розчині натрію гідрокарбонату протягом 15 хв чи занурюють в один із дезінфекційних розчинів: 3 % розчин хлораміну — на 2 год, 1 % розчин активованого хлораміну — на 1 год, 5 % розчин лізолу — на 2 год. Посуд кип'ятять у 2 % розчині натрію гідрокарбонату 15 хв. Залишки їжі засипають сухим хлорним вапном (200 г на 1 л залишків їжі), перемішують і через 1 год виливають у каналізацію. Виділення від хворих на чуму збирають у тази, відра, плювальниці, судна з 10 % розчином лізолу (5 % розчином хлораміну, 20 % розчином хлорного вапна), добре перемішують і лишають до наступного дня, після чого виливають у каналізацію або яму для відходів, присипаючи щораз її вміст хлорним вапном. До ями не слід допускати домашніх тварин. Постіль (матраци, подушки, ковдри), килими, верхнє плаття тощо піддають камерній обробці. Інфікований перев'язувальний та інший малоцінний матеріал від чумних хворих спалюють. Персонал під час роботи обробляє руки в рукавичках 3 % розчином лізолу або 1 % розчином хлораміну, а після закінчення роботи і зняття протичумного костюма й рукавичок — 1 % розчином лізолу або 0,25 % розчином хлораміну. Трупи людей, що загинули від чуми, знезаражують кремацією чи шляхом поховання (дно могили засипають сухим хлорним вапном; трупи загортають у