простирадла, змочені 5 % розчином лізолу, 5 % розчином фенолу чи 3 % розчином хлораміну, укладають у труну, оббиту зсередини залізом чи клейонкою, на дно якої насипають шар хлорного вапна завтовшки 10 см, зверху трупа також насипають хлорне вапно, забивають); ховають на глибину не
менше за 2 м. Транспорт, що використовують для перевезення хворих, осіб, що були в контакті з хворим, і трупів, негайно дезінфікують рясним зрошенням зсередини і зовні 10 % розчином лізолу чи 3% розчином хлораміну.
В осередку чуми проводять широкомасштабні й ретельні дезінсекційні заходи, спрямовані на знищення ектопаразитів гризунів, у першу чергу бліх. Дератизацію в осередку проводять у тих випадках, коли захворювання людей пов'язані з епізо-отією чуми серед гризунів.
Дієта. У розпал хвороби призначають стіл № 2. Вкрай тяжко-хворі, що перебувають у непритомному стані, короткий час одержують парентеральне харчування. Реконвалесценти, що затримуються в стаціонарі у зв'язку з контрольними досліджен-нями, одержують загальний стіл № 15.
Лікування. При підозрі на чуму лікування повинно початися негайно, без очікування лабораторного підтвердження діагнозу. Якщо антибіотики призначити в перші години від початку захворювання на легеневу форму чуми, то хворого можна врятувати. При бубонній формі чуми хворому найчастіше вво-дять стрептоміцин по 0,5—1 г кожні 8 год. Застосовують також тетрациклінові антибіотики — окситетрациклін по 0,2—0,3 г внутрішньом'язово кожні 4 год, тетрациклін по 4 г на добу. При легеневій і септичній формах чуми дозу стрептоміцину збільшують до 4—5 г на добу, а тетрацикліну — до 6 г. При формах, резистентних до стрептоміцину і тетрацикліну, можна вводити левоміцетин по 1,5—2 г кожні 6 год або гентаміцин по 80 мг 2—3 рази на добу внутрішньовенне у поєднанні з ампі-циліном (по 1 г 4—6 разів на добу внутрішньовенне). У разі поліпшення стану дози антибіотиків зменшують: стрептоміцину — до 2 г на добу до 3—5-го дня нормальної температури тіла, тетрациклінів — до 2 г на добу щодня всередину, левоміцетину — до 3 г на добу. Лікування антибіотиками повинно продовжува-тися протягом 7—10 днів.
Обов'язковою є дезінтоксикаційна терапія, тому що парентераль-не введення антибіотиків на фоні навіть помірної бактеріемії може призвести до масивного й бурхливого бактеріолізу, різкого зниження артеріального тиску: внутрішньовенне вво-дять сольові розчини, реополіглюкін і глюкокортикоіди, застосо-вують діуретичні засоби (метод форсованого діурезу).