Діагноз грунтується на результатах бімануального й ультразвукового досліджень, лапароскопії.

Лікування оперативне.

Кістома яєчника муцинозна (псевдомуцинозна)

Кістома яєчника муцинозна (псевдомуцинозна) — епітелі-альна доброякісна пухлина, яка спостерігається у жінок різних вікових груп. Може досягати великих розмірів, іноді багатока-мерна, круглої або овальної форми. Порожнина кістоми ви-повнена густим слизоподібним вмістом (псевдомуцином).

Клініка. Скарги на біль, важкість унизу живота, порушення функції суміжних органів. Асцит виникає рідко. При біману-альному дослідженні у ділянці придатків матки виявляють ут-вір еластичної консистенції з вузлуватою поверхнею. Для діа-гностики використовують ультразвукове дослідження і лапароскопію.

Лікування оперативне.

фіброма яєчника

фіброма яєчника — доброякісна пухлина, яка розвиваєть-ся зі строми яєчника. Має круглу або овальну форму, щільна, однобічна, може досягати розміру голови людини, виникає у жінок віком від 40 до 50 років. Може перебігати безсимптомно або з асцитом, зрідка приєднуються гідроторакс і анемія (син-дром Мейгса).

Лікування оперативне.

ЗАХВОРЮВАННЯ МАТКИ. ДОБРОЯКІСНІ ТА ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ТІЛА МАТКИ

Міома матки

Міома матки — доброякісна пухлина, що складається із м'я-зових та сполучнотканинних елементів. Спостерігається у 20-25% жінок віком понад ЗО років. Розвиток пухлини пов'язаний з порушенням у системі гіпоталамус — гіпофіз — кіркова ре-човина надниркових залоз — яєчники.

Розрізняють такі форми міом матки (рис. 40). інтерстиціальну — розташування вузлів між м'язами матки; субсерозну — новоутворення розміщене під очеревиною, що вкриває мат-ку, і з'єднане з маткою тонкою ніжкою або широкою основою;

субмукозну — під слизовою оболонкою. Вузли міоми можуть локалізуватися в різних відділах матки (рис. 41): в перешийку, шийці, дні, тілі, в круглій та широкій маткових зв'язках. Іноді спостерігається куляста міома з дифузним розростанням пух-лини в тілі матки ,

Клініка. Безсимптомно можуть перебігати невеликі міоми, особливо субсерозні та інтерстиціальні Основними проявами хвороби є кровотечі під час місячних або після них, біль унизу живота, в попереку, порушення функції сусідніх органів, деко-ли білі, безплідність, неврастенія, зміни в серцево-судинній си-стемі.

Кровотечі бувають циклічними (менорагії) та ациклічни-ми (метрорагії). Менорагії характерні для інтерстиціальної і субмукозної локалізації вузлів, при цьому менструації трива-ють понад 7 днів і посилюються. Метрорагії виникають при субмукозних міомах у зв'язку з некрозом слизової оболонки. Постійні щомісячні кровотечі призводять до недокрів'я. Хворі скаржаться на зниження працездатності, загальну слабкість, Рис 40 Фіброміома матки

а інтрамуральнии вузол, б множинні інтрамуральні вузли в г субмукозні вузли д субсерозний вузол

біль голови, запаморочення, посилене серцебиття, задишку Кінцівки набрякають, шкіра стає воскоподібною При підозрі на субмукозну міому проводять зондування матки, гістеросальшнгографію, гістероскопію. Для субсерозної міоми матки кро-вотечі не характерні Інформативним методом діагностики різ-них форм міоми матки є ультразвукове дослідження

При некрозі, перекруті ніжки міоматозного вузла, спайках із тазовою очеревиною, а також при запальних процесах у при-датках матки провідною ознакою хвороби є больовий синдром

Лікування здійснює гінеколог з урахуванням віку хворої, швидкості росту пухлини, ступеня вияву симптоматики, лока-лізації вузлів, наявності ускладнень. Консервативне лікування проводять при невеликих пухлинах і помірних кровотечах (норколут, примолют-нор, золадекс, декапептил) Операція пока-зана при швидкому рості пухлини, значних маткових кровоте-чах, які призводять до недокрів'я, симптомах стиснення суміж-них органів, перекруті ніжки вузла, некрозі вузла пухлини, суб-мукозних міомах, міомі шийки матки Оперативні втручання можуть бути такими, ампутація або екстирпація матки і кон-сервативна мюмектомія (видалення міоматозного вузла)

Ендометріоз

Захворювання, при якому відбувається доброякісне розрос-тання тканини, подібної до ендометрія, за межами слизової матки (рис. 42). Класифікація ендометріозу: генітальний — внутрішній (тіла матки) і зовнішній (піхвової частини шийки матки, піхви, ретроцервікальної ділянки, яєчників, маткових труб, прямокишково-маткового заглиблення), екстрагенітальний — може уражати будь-який орган або систему жіночого організму. Може бути декілька вогнищ ендометріозу, в яких протягом менструального циклу відбуваються фазні зміни. Ге-нітальний ендометріоз трапляється у 90-94% випадків. Найчас-тіше хворіють жінки у віці 25-45 років.

Клініка. Прояви залежать від локалізації ендометріозу, який переважно спостерігається у жінок молодого віку і часто при-зводить до порушень менструальної та репродуктивної функ-цій. Основною ознакою, яку виявляють при захворюванні будь-якої локалізації, є тривалий інтенсивний біль, який з'являєть-ся в передменструальний період і особливо посилюється під час менструації. Його характерна локалізація — низ живота, крижі. Поява болю пов'язана з накопиченням під час менстру-ації крові та секрету залоз в ендометріозних утворах. Харак-терним симптомом ендометріозу є порушення менструальної функції, яке проявляється гіперполіменореєю і незначними темно-кров’янистими виділеннями в перед-1 постменструальний період. Може виникати біль під час статевих зносин.

Зовнішній генітальний ендометрюз найчастіше зустрічаєть-ся у яєчниках. Це — так звані «шоколадні» кісти. Переважно трапляється їх однобічна локалізація.

Екстрагенітальний ендометрюз трапляється у ділянці піс-ляопераційних рубців та пупка. Розвивається він, як правило, після гінекологічних операцій. У місцях локалізації процесу зна-ходять синюшні утвори різноманітної величини, з яких під час менструації може виділятися кров. Діагноз у цьому випадку встановлюють за даними огляду та біопсії.

Діагноз ендометріозу базується на добре зібраному анам-незі, даних бімануального дослідження та додаткових методах дослідження.

Із додаткових методів діагностики використовують лапаро-, кольпо-, гістероскопію, гістеросальпінгографію, ультра-звукове дослідження.

Лікування проводить лікар-гінеколог. Вибір методу зале-жить від віку хворої й виразності клінічної симптоматики. За-стосовують симптоматичні (кровоспинні,- знеболювальні пре-парати) і гормональні засоби (нон-овлон, норколут,. оксипрогестерону капронат, дановал, даназол, даноген). До операції вдаються за неможливості виключення пухлини яєчника, не-ефективності або наявності протипоказань до гормонотерапії. Операції бажано здійснювати за допомогою лазерного скаль-пеля.

ДОБРОЯКІСНІ ТА ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ЗОВНІШНІХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ ТА ПІХВИ

Доброякісні пухлини зовнішніх статевих органів

Доброякісні пухлини зовнішніх статевих органів (фіброма, міома, ліпома, фіброміома, гідраденома, міксома, ангіофібробластома) у будь-якому віці спостерігаються рідко, перебіга-ють безсимптомно. Вузли пухлини