Догляд. До інфекційної лікарні направляють хворих із тяжкими й ускладненими формами грипу та інших респіратор-них захворювань, а також за епідемічними показаннями (мешканці гуртожитків, шкіл-інтернатів). Госпіталізують переважно в боксові відділення, але можна й у відділення палатного типу. Реконвалесцентів виписують після повного клінічного одужання та за відсутності ускладнень. Хворі з легким і короткочасним перебігом цих інфекцій залишаються на домашньому лікуванні, під спостереженням дільничного лікаря. Для них достатньо ізоляції, звільнення від праці (навчання) і лікування в домашніх умовах "домашніми засобами" — вживання великої кількості рідини, гірчичні ванни для ніг тощо.

У лікарні звичайно розгортається лікувальне відділення гострих респіраторних інфекцій. Під час епідемії грипу відділення перетворюється на грипозне. Розміщення хворих усередині лікувального відділення необхідно забезпечити таким чином, щоб виключити можливість перехресного зараження. Для цього хворих, що поступають, поміщають у невеличкі ізольовані палати або бокси по 1—2 чоловіки і переводять у загальні палати тільки тоді, коли у них минають гострі явища і вони стають менш небезпечними для оточуючих. Не можна залишати нових хворих із невстановленими захворюваннями в одній палаті по декілька чоловік, і цілком неприпустимо їх розміщення в палатах разом із реконвалесцентами; треба пам'ятати про велике розмаїття збудників респіраторних інфекцій і легкість, з якою вони передаються повітряно-краплинним шляхом. Хворих із дуже тяжкою формою захворювання ізолюють у спеціально обладнаній палаті для інтенсивного спостереження й реанімації. Важливо, щоб усі палати для хворих на респіраторні інфекції були просторими і світлими. Палати провітрюють не менше ніж 4—6 разів на день (тяжкохворих у момент провітрювання добре укутують);

хворим часто міняють білизну.

У гострий період хвороби необхідний ліжковий режим навіть при легких формах захворювання. Дозволяється підводитися з ліжка не раніше як на 2—3-й день після нормалізації температури тіла, за відсутності змін з боку серцево-судинної системи та інших ускладнень.

Хворому на пневмонію потрібно надати в ліжку зручного для дихання й роботи серця положення, піднявши підголівник ліжка і підклавши 2—3 подушки під голову та верхню частину тулуба. Важливо стежити за чистотою й прохідністю дихальних шляхів. Носові ходи, глотку і ротову порожнину необхідно систематично оглядати, звільняючи від слизу й кірок. Сухі губи і слизові оболонки добре змащувати свіжим несолоним вершковим маслом або гліцерином. Кисень можна давати тільки через 10—15 хв після змащування. При частій і тривалій подачі кисню через носові катетери треба стежити за тим, щоб не травмувати слизових оболонок носових ходів і щоб не утворилися пролежні. У випадку розвитку цих ускладнень або неможливості введення кисню через ніс необхідно користува-тися маскою замість катетерів. Слід пам'ятати, що при застосуванні банок можливий розвиток геморагічного синдро-му. Медична сестра повинна пам'ятати про початкові ознаки набряку легень: задишку, клекотливе дихання, пінисте мокротиння з домішками крові, ціаноз, прискорений пульс та різке зниження артеріального тиску.

У хворих на гострі респіраторні інфекції можуть розвинутися тяжкі енцефаліти та менінгоенцефаліти внаслідок прямої токсичної дії вірусів на нервову тканину й ураження судин мозку, що часто мають геморагічний характері супроводжують-ся крововиливами в мозок і набряком мозкової тканини. Медична сестра не повинна пропустити типові прояви набряку мозку: сильний головний біль, блювання, судоми, підвищення артеріального тиску, брадикардію, непритомність. Такі хворі досить швидко непритомніють і впадають у кому, але перед цим у них нерідко розвивається гострий психоз із галюцинація-ми. Біля їх ліжка обов'язково встановлюють індивідуальний пост. Доглядаючи за непритомними хворими, стежать за функцією всіх органів і систем, але в першу чергу звертають увагу на роботу серця та органів дихання, роблять усе необхідне для поліпшення їх діяльності.

Респіраторні інфекції нерідко супроводжуються токсичними змінами в м'язі серця. Вони проявляються в лабільності пульсу, тахікардії, стенокардитичному болю, глухості серцевих тонів і змінах на ЕКГ. Хворому можна дозволяти вставати з ліжка тільки після повного зникнення цих симптомів.

Хворі на гострі респіраторні вірусні інфекції, особливо грип, часто відчувають біль за ходом окремих нервових стовбурів і нервових сплетень (трійчастого, плечового, поперекового тощо), а також у різноманітних м'язах і м'язових групах (гомілкових, міжребрових та ін.) внаслідок розвитку токсичних невритів і нейроміозитів. У таких випадках поряд з іншими засобами хороший ефект дає місцеве сухе тепло у вигляді гарячої грілки і світла від електричної лампи з рефлектором.

У відділенні для хворих на гострі респіраторні інфекції медичний персонал повинен носити маски з 4—6 шарів марлі (що закривають рот і ніс); кожні 3—4 год їх замінюють на

чисті чи прасують. Весь медичний персонал вакцинують проти грипу. Незалежно від вакцинації чергова медична сестра з профілактичною метою повинна змащувати собі носові ходи оксоліновою маззю.

У відділеннях проводять поточну дезінфекцію: мокротиння засипають сухим хлорним вапном (200 г на 1 л) на 1 год. Білизну, халати, шапочки, маски, рушники знезаражують кип'ятінням у 1—2 % розчині натрію гідрокарбонату протягом 15 хв. Посуд після звільнення від залишків їжі обробляють кип'ятінням (як білизну) або витримують у 2 % мильно-содовому розчині ЗО хв. У відділенні проводять вологе прибирання мінімум 2 рази на день із застосуванням мийних чи дезінфекційних речовин (1 % розчину хлораміну чи 0,5 % розчину хлорного вапна). Повітря дезінфікують ультрафіолетовими лампами (їх вмикають 2 рази на день по 10—15 хв).

Дієта. Медична сестра повинна слідкувати за своєчасним годуванням хворих. Під час гарячки й у перші дні реконвалес-ценції призначають стіл № 2, потім стіл № 15, дорослим рекомендують додатково до звичайного раціону