Діттей, маса яких менша за 1200г, тримають у кувезі, температура в якому протягом першого тижня становить 36 С, з 7-го до 12-го дня – 35 С, з 12-го до 15-го дня – 34 С, з 15-го до 20-го дня – 32 С. Для дітей маса яких становить 1200-1500г, температура відповідно має бути 35,34,33,32 С, для дітей маса яких понад 1500г, температура з перших днів не повинна перевищувати 33-34 С. Тривалість перебування недоношеної дитини в кувезі визначається здатністю її пристосовуватися до навколишнїх умов і підтримувати постійну температуру тіла. В середньому діти, які мають понад 1200г, пебувають в кувезі 3-14 днів, а при масі, що менша за 1200г – від 14 до 30 днів. Дітей, маса яких понад 1800-2000г, слід поміщати у відкриті кувези з додатковим обігріванням грілками протягом 54-6 днів.

Велику увагу слід приділяти профілактиці приступів вторинної ін’єкції і синдрому дихальних розладів. Якщо у недоношеної дитини виявлено захворювання , проводиться лікування їх на першому етапі і в спеціалізованих відділеннях.

На II етапі виходжування переводять дітей, маса яких на 7-10 –й день життя менша за 2000г. Головні завдання цього етапу такі:

1) створення оптимальних умов навколишнього середовища;

2) раціональне вигодовування;

3) профілактика рахіту і анемії;

4) масаж, ЛФК;

5) лікування різних паталогічних станів.

Особлива увага приділяється дотриманню санітарно-гігієнічного режиму і доглядові за недоношеними дітьми.

У палатах підтримують температуру 24-25 С, роблять вологе прибирання, провітрювання, кварцування. Щодня вранці протирають шкіру в ділянці фізіологічних складок стерильною рослинною або вазеліновою олією, промивають очі, проводять туалет носових ходів, вушних раковин.

Купають недоношених дітей у перевареній воді протягом 5 хв. Після ванни дитину обтирають сухою пелюшкою, загортають у теплу чисту білизну і через 30-40 хв. сповивають повторно.

Для зігрівання дітей у звичайних палатах використовуються грілки, температура води в них не повинна перевищувати 60 С. Одну грілку кладуть під ковдру на ноги і дві грілки вздовж тіла дитини, з обох боків зверху ковдри.

Для профілактики рахіту з 8-10-го дня життя призначають ергокальциферол (вітамін Д) в олійному або спиртовому розчині по 20000 MО на добу протягом 25 днів (на курс 500000 МО) і препарати кальцію.

Для профілактики анемії доцільно збагачувати харчовий раціон дитини з 3-го віку мікроелементами. До грудного молока або суміші 1 раз на день додають міді сульфат (0,01 % розчин по 1 мл/кг маси) і кобальту сульфат (0,001 % розчин по 0,2 мл/кг маси) протягом 6-10 тижнів. Препарати заліза призначають у восьмитижневому віку протягом 3-5 міс.

Недоношених дітей виписують додому тоді, коли вони досягнуть маси тіла 2000-2500г при задовільному загальному стані.

Спостереження за недоношеними дітьми на дільниці повинно здійснюватися дільничим педіатром за допомогою патронажної сестри. Дітей, маса яких при народженні нижча за 1700г, медична сестра відвідує 4 рази на місяць до досягнення

ними віку 7 міс., дітей з масою понад 1700г – двічі на місяць до 4-місячного віку, а далі – раз на місяць.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. “Дитячі хвороби” С.К.Ткаченко

2. “Практикум з педіатрії” О.Н.Бура. В.С.Тихомирова, М.П.Шаніна

3. “Догляд за недоношеною дитиною” Н.М.Байшут.