Догляд за хворим у ранній післяопераційний період

Після закінчення операції хворого перекладають на каталку, транспортують у палату і кладуть на ліжко Залежно від важкості стану, хворого можна розмістити в післяопераційній або в реанімаційній палаті з індивідуальним постом У реаніма-ційній палаті повинна бути підготована апаратура для надання необхідної допомоги - апарат штучної вентиляції легень, набір для трахеостомії, дефібрилятор, засоби для інфузійної терапії, лікарські засоби (адреналін, ефедрин, хлористий кальцій тощо) До прийняття хворого палата повинна бути прибрана, провітре-на, підготовлена чиста, без складок, білизна, в холодну пору року зігріта за допомогою грілок. Під час транспортування в палату, а також до повного пробудження від наркотичного сну поряд із хворим повинна бути сестра-анестезист або лікар-анестезіолог, оскільки в стадії пробудження після застосування міорелаксантів може настати рекураризація із зупинкою дихання або серця. У цих випадках проводять повторну інтубацію трахеї та штучну вентиляцію легень, а при зупинці серця - закритий масаж.

Найкраще оперованого покласти на функціональне ліжко (рис. 3.1), яке дозволяє надавати зручного положення, а при від-сутності його - на щит. З метою покращання припливу крові до головного мозку положення хворого в ліжку протягом перших двох годин - на спині, без подушки, а після виходу з наркозу йому надають положення, яке залежить від характеру операції. Зміна положення тіла в перші години після оперативного втру-чання допускається лише з дозволу лікаря. Найбільш зручним є положення на правому боці, при якому полегшується робота серця, покращується функція травного тракту, зменшується ймо-вірність блювання. Після операції на грудній і черевній порож-нинах необхідне напівсидяче положення, яке попереджує застійні явища в легенях, полегшує дихання і серцеву діяльність, сприяє більш швидкому відновленню функції кишечника. Для того, щоб хворі не зміщувались в ножний кінець ліжка, необхідно поклас-ти упорну підставку для ніг (рис. 3.2). Положення з піднятим

ножним кінцем ліжка (положення Кларка) застосовують при великій крововтраті, при травматичному і післяопераційному шоці. Після операцій на нижніх кінцівках їм надають зручного припіднятого положення, якого досягають розміщенням їх на шинах типу Белера або Брауна.

Для покращання дренування черевної порожнини, дугласового простору, органів малого таза застосовують положення з піднятим головним кінцем (положення Фаулера). Після опера-цій на хребті, а також після деяких втручань на головному моз-ку хворий займає положення на животі, якщо операція була на грудному або поперековому відділах хребта - під грудну клітку підкладають м'який валик.

Завжди треба пам'ятати, що будь-яке положення хворого, навіть найзручніше і найоптимальніше, необхідно якомога рані-ше і частіше (з дозволу лікаря) змінювати, що буде сприяти зменшенню післяопераційних ускладнень, підніме загальний то-нус організму, покращить кровообіг.

Післяопераційному хворому медична сестра виконує усі необ-хідні призначення лікаря. Вводить внутрішньом'язово або підшкірно знеболювальні засоби: в перший день після операції через кожні 3 години наркотичні аналгетики (розчини промедолу, омнопону), а в наступні дні - ненаркотичні аналгетики (анальгін, баралгін) за потребою. Хворому підключають систему і внутрішньовенно краплинне вводять препарати крові, засоби для корекції внутрішнього середовища організму та інші препарати. Медична сестра стежить за основними системами й органами, а при вияв-ленні змін самостійно надає допомогу або викликає лікаря.

Догляд за післяопераційною раною

На ділянку післяопераційної рани необхідно покласти міхур із льодом або, рідше, мішечок із сипучим вантажем (піском) для профілактики кровотечі. Міхур із льодом сприяє звуженню кро-воносних судин шкіри, а також прилеглих тканин і зниженню чутливості нервових рецепторів. Його заповнюють дрібними шматочками льоду, витискають залишки повітря, щільно закри-вають кришку, обгортають рушником і прикладають до рани. Не можна наливати в міхур воду і заморожувати її в морозильнику, оскільки поверхня утвореного льоду буде дуже великою, що може призвести до переохолодження ділянки рани. Міхур із льодом можна тримати 2-3 год, а при необхідності й більше, але через кожні 20-30 хв його обов'язково треба забирати на 10-15 хв. У міру того, як лід у міхурі буде танути, воду необхідно зливати, а кусочки льоду додавати.

Якщо на рану кладуть мішечок із вантажем, то він виконує функцію, подібну до стискальної пов'язки — притискає судини на поверхні і в глибині рани. Пісок для вантажів стерилізують і насипають в цератові мішечки, на які надягають стерильні наво-лочки. Після застосування наволочки замочують у дезрозчині, перуть і стерилізують, вантажі очищають від крові, ранових ви-ділень, протирають розчином хлораміну (хлорантаїну), а потім на добу поміщають у поліетиленові пакети, куди кладуть ватні кульки, змочені 10 % розчином формальдегіду.

При догляді за раною в тих випадках, коли пов'язка сповзла, медична сестра повинна її поправити. Коли пов'язка швидко просякає кров'ю, перебинтовувати її протипоказано, необхідно викликати лікаря.

Наступного дня після операції необхідно зробити перев'язку рани, оглянути і пропальпувати. При сприятливому перебізі піс-ляопераційного процесу перев'язку проводять рідко, щоб не тра-вмувати грануляції. Шви знімають у два етапи, найчастіше на 7-8 день, при деяких операціях - на 11-12 день.

Догляд за серцево-судинною системою

У ранній післяопераційний період медична сестра вимірює пульс і тиск .хворого щогодини. При вимірюванні пульсу зверта-ють увагу на його частоту, ритмічність, наповнення і напру-ження. Необхідно пам'ятати, що підвищення температури тіла хворого на 1 °С супроводжується частішанням пульсу на 8-10 уд./хв. Якщо в оперованого частота пульсу випереджує тем-пературу або температура знижується, а пульс частішає, це вка-зує на несприятливий перебіг післяопераційного періоду.

Після операції у хворого може розвинутись колапс - гостра судинна недостатність. Хворий блідий, кінцівки холодні, значна