При опіках II та ІІІА ступеня чутливість зберігається, тоді як при ІІІБ ступені вона відсутня на подразнення голкою чи змоченою спиртом ватною кулькою Найточніші методи визначення глибини опіку базуються на даних інфрачервоної термографії та визначенні локального кровообігу (І С Кулянда, 1997) При всіх умовах найбільш точна діагностика глибини ураження шкіри можлива тільки з 7-14 дня після травми
Для зручності позначення площі і ступеня глибини опіку використову-ють таку арифметичну формулу в чисельнику позначають площу опіку, а в знаменнику - ступінь. Наприклад, опік задньої поверхні тулуба III ступеня підгрупи Б, площа 18%, позначається так- Термічний опік задньої поверхні тулуба 18/ІІІБ
Догляд за хворими, з опіками, та відмороженнями.
Особливості догляду за опіковими хворими. Хворих з великими і глибокими опіками відносять до тяжкохворих Після звільнення потерпіло-го від дії термічного чинника опечені ділянки необхідно протягом 10-15 хв охолодити (холодна вода, міхур з льодом) Одяг, що обгорів і пристав до шкіри, не знімають, а обрізають довкола 3 метою профілактики шоку, зменшення інтоксикації дають гарячого чаю або кави, лужної мінеральної води (500-2000 мл), якщо її немає, готують розчин 1/2 чайної ложки соди, І чайну ложку кухонної солі на 1 л води або 1 чайну ложку кухонної солі, 2/3 чайної ложки гідрокарбонату натрію на 1 л чаю Для знеболювання можна дати анальгін (темпалгін, седалгін) При обширних опіках необхідно дати 2-3 таб-летки ацетилсаліцилової кислоти (аспірин) і 1 таблетку димедролу Опікову поверхню слід обробити 70° етиловим спиртом або горілкою і накласти асептичну пов'язку У разі великих опіків потерпілого слід загорнути в чисте або краще стерильне простирадло і госпіталізувати в опікове чи хірур-гічне відділення
Перед госпіталізацією йому необхідно ввести наркотичні знеболювальні (промедол або омнопон, трамадол, триган і ін ), налагодити внутрішньовенне вливання протишокових засобів (реополіглюкіну або реоглюману, перфторану), дати кисневу маску. Транспортувати опікового хворого слід дуже обережно
Основною задачею при догляді за цими хворими - не допустити роз-витку інфекції в опікових ранах. Хворих поміщають в окремі палати (бок-си), краще з ламінарним потоком повітря Ліжко повинно бути функціональ-ним, м'яким, простирадла слід замінювати щодня При відкритому методі ліку-вання простирадла повинні бути стерильними Оптимальна температура в аеротерапевтичній установці (АТУ) або під каркасом (24-25°С) регулюється включенням або виключенням окремих лампочок Медична сестра повинна слідкувати за загальним станом хворого, загоєнням ран Якщо у хворого посилюється біль у рані під струпом, підвищилась температура тіла, а навко-ло рани з'явилася гіперемія - це свідчить про її нагноєння У цих випадках необхідно інформувати лікаря, який повинен зняти струп, випустити гнійний вміст і обробити рану
При закритому методі лікування пов'язки міняють рідко (один раз на 7-10 днів) Перев'язки слід проводити обережно Попередньо необхідно ввес-ти знеболювальні (промедол або омнопон, морфій й ін ). Присохлі пов'язки відмочують у ванні зі слабким розчином перманганату калію Для лікування опікових ран краще застосовувати багатокомпонентні аерозолі (лезовіноль, олазоль, лівіан, пантеноль), настій трави звіробою, обліпихове масло та ін
Враховуючи велику втрату рідин і плазми через опікові рани, хворим слід проводити адекватну трансфузійну терапію Оптимальний об'єм рідин повинен становити 3,5-5 л на добу. При проведенні інфузійної терапії необх-ідно стежити за кількістю введеної і виділеної з організму рідини Об'єм інфузійних засобів на першу добу після опіків не повинен перевищувати 10% маси тіла хворого. При цьому в перші 8 год після отримання опіку необхідно вводити 1/2 або 2/3 д добового об'єму рідини На 2-3 добу об'єм рідини повинен становити не більше 5% маси тіла хворого Для корекції дефіциту рідин застосовують кристалоїди (сольові розчини 0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, лактосіль, хлосіль, ацесіль, дисіль) та безсо-льові рідини (глюкозу, фруктозу) Для покращення мікроциркуляці'і і реоло-гічних властивостей крові вводять реополіглюкін, реоглюман, перфторан. Втрата білків і електролітів компенсується переливанням альбуміну, плазми (краще імунної - від донорів, які перехворіли опіковою хворобою). З дезінтоксикаційною метою проводять вливання гемодезу, неогемодезу, ентеродезу, у тяжкохворих застосовують плазмофорез або гемосорбцію.
Велику увагу приділяють харчуванню. Їжа хворих повинна бути різно-манітною, смачною, добре приготованою, висококалорійною Пропонують молочні (кефір, сметана, молоко, сир), м'ясні продукти (телятина, курятина), різні овочі, фрукти.
У тяжкохворих часто застосовують цілодобове ентеральне зондове хар-чування 3 цією метою вводять високоенергетичні суміші "Малиш", "Спасокукоцького" та окремі продукти: молоко, мед, сирі яйця й ін. Розрахунок енергетичної цінності роблять за формулою Cured (25 Ккал на 1кг маси тіла + 40 Ккал х на площу опіку (у відсотках площі тіла). Для профілакти-ки контракту? з хворими проводять гімнастику, ЛФК, міняють положення тіла. У разі великих опіків кінцівки їй слід надати фізіологічного положення і зафіксувати шиною або гіпсовою лангетою. Медична сестра повинна терп-ляче пояснити необхідність виконання всіх призначень лікаря
Догляд за хворими з хімічними і радіаційними опіками такий самий, як і при термічних опіках, однак при наявності специфічних інтоксикаційних синдромів (фосфор, бойові отруйні речовини) або променевої хвороби за-гальне лікування доповнюється специфічною терапією. Однак слід пам'ята-ти, що період одужання у цих хворих може бути тривалим, що пов'язано з анергією, порушенням кровотворення, схильністю до виникнення різних інфек-ційних ускладнень і ін.
Хворих з електроопіками, залежно від тяжкості стану, поміщають у палати інтенсивної терапії або реанімаційне відділення, де за ними повинен проводитися ретельний догляд. У зв'язку із загальною дією струму, у цих потерпілих можуть раптово розвиватись порушення серцевої діяльності (ми-готлива аритмія, інфаркт міокарда), дихання, виникнути розлади ЦНС (психо-зи, церебральні коми). Подібні стани можуть